Про зовнішню розвідку
"Головні завдання перед зовнішньою розвідкою ― це отримання на випередження інформації політичного, економічного, науково-технічного, військово-технічного, екологічного характеру, а також питання боротьби з міжнародним тероризмом, розповсюдження зброї масового враження і захисту наших представництв за кордоном від тероризму, проникнення до секретів, якими володіє Українська держава, і забезпечення фізичної охорони наших дипломатичних представництв, а також евакуація нашого контингенту в разі виникнення ситуацій, пов’язаних зі стихійним лихом, можливим нагнітанням певної безпекової ситуації тощо. Безперечно, в нинішніх умовах, якщо керівництво держави усвідомлює роль і значення цієї структури, то докладає усіх зусиль, аби здійснити належне матеріально-технічне, логістичне, кадрове та управлінське забезпечення відомства. З цього приводу хотів би зробити критичне зауваження. За останні майже три роки, на жаль, змінилося п’ять керівників Служби зовнішньої розвідки України. Це, безперечно, не працює на ефективність відомства, і до того ж ці зміни інколи пов’язані з певними структурними трансформаціями, що не завжди є корисним для діяльності нашого відомства. Але слід зазначити, що в Службі зовнішньої розвідки України є потужний кваліфікований професійний потенціал, який, попри згадані трансформації, чесно, гідно й на належному рівні виконує свої обов’язки. Особливо зараз, коли виникає чергова загроза повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України".
Про співпрацю з американською та британською розвідкою
"У межах дотримання вимог про нерозголошення державної таємниці можу сказати таке. Розвідувальне відомство підтримує міжнародні стосунки зі спецслужбами, розвідувальними органами країн-партнерів України. У цьому зв’язку вочевидь спостерігається, що і на президентському рівні, і на рівні Верховної Ради та Уряду спецслужби порушували давно питання про те, щоб активніше взаємодіяти і координувати діяльність щодо протидії тим загрозам, які нависли над Україною. Перш за все, це обмін інформацією, яка важлива і для нас, і для партнерів у контексті обопільної національної безпеки. Після зустрічей у Женеві, коли Росія намагалася виставляти ультиматуми, шантажувати ― позиція Колективного Заходу вочевидь змінюється. І замість того, щоб виправдовуватися перед Росією стосовно її безпідставних заяв, Захід переходить до активної наступальної позиції. Щодо намірів Росії поставити в Україні проросійський уряд, названо декілька прізвищ, які нібито співпрацюють із кадровими працівниками спецслужб Росії – це якраз і є та дія, що спрямована на стримування РФ. У цьому контексті є координація дій між Службою зовнішньої розвідки, частково з військовою розвідкою і нашими партнерами у Великій Британії та США. Кремль спробував спростувати цю інформацію, хоча всім відомо, де перебувають усі ці азарови, сівковичі, клюєви, арбузови і над чим вони працюють. Але тут важливий момент ― партнери публічно дозволили собі заявити, що ці особи підтримують стосунки із кадровими працівниками спецслужб РФ. І це вже питання до Служби безпеки України, наскільки вона активно, якісно й кваліфіковано відстежує такі моменти і наскільки у правовому полі України порушуються відповідні кримінальні провадження".
Про що свідчать факти відкликання працівників посольств США і Великої Британії
"При тих щільних контактах, які ми маємо зі спецслужбами партнерів, обмін інформацією відбувається відверто, щоб усі сторони були готові до різних варіантів розвитку подій. Щодо акцій у диппредставництвах ― це традиційні речі, що їх здійснюють уряди країн у ситуаціях, коли в тій чи іншій точці світу виникає загроза активних бойових дій. Це не означає, що припиняється дипломатична діяльність представництв, але це ще одна ознака і сигнал для РФ, що наші партнери серйозно сприймають ті дії, які Росія вживає шляхом шантажу, ультиматумів, зосередження певного військового контингенту на кордонах України".
"Путіну давно говорять про те, що це не буде для нього прогулянкою, а стане для Росії катастрофою, з численними жертвами. І може навіть покласти край існуванню держави під назвою Російська Федерація. Сьогодні ми маємо ситуацію, коли Колективний Захід повертається дуже чітко обличчям до України. Є певні нюанси, наприклад, у Німеччині. Навіть в історичній ретроспективі, починаючи від Першої світової війни, Німеччина не завжди нас підтримувала. Під час правління пані Меркель теж відбувалися певні дії, які гальмували наш курс до ЄС і особливо в НАТО. Те, що економічне чудо Німеччини виросло на дешевих російських енергоносіях, це зрозуміло. І теза, що дешевий російський газ забезпечить подальше процвітання Німеччини, є дуже сильною. Але тішить те, що офіційна позиція нового німецького уряду все-таки стоїть на постулаті суверенітету і територіальної цілісності України. Попри певні антинімецькі настрої в Україні та частково в ЄС, особливо щодо небажання надавати Україні озброєння і військову техніку. Традиційно йдеться про те, що Німеччина має зобов’язання не постачати зброю в райони конфліктів. Хоча наприкінці своєї каденції Меркель підписала контракт з Єгиптом на 4 млрд євро щодо постачання озброєння і військової техніки. Тобто є кон’юнктурний момент і питання, пов’язані з агентурою впливу РФ".
Чи є вразливим Харків як потенційна мішень і наскільки там працює наша розвідка
"Про плани і наміри Росії стосовно поділу України на декілька князівств, створення Новоросії тощо українська розвідка знала ще в 2014 році. До того ж у 2005-10 роках наша розвідка отримувала інформацію про наміри можливих агресивних дій Росії щодо України та своєчасно інформувала вище військово-політичне керівництво. Ми не маємо права говорити, де саме зосереджені зусилля української зовнішньої розвідки. З приводу Харкова та інших міст. Ця дуга була спланована Кремлем ще тоді. Можна говорити одне: такі плани і наміри у Росії є. Харків, Дніпро, Запоріжжя, інші міста цього клину є дуже потужними інтелектуальними центрами, де виробляється зброя, військова техніка, де є серйозні напрацювання стосовно новітніх озброєнь. Цей потенціал дуже цікавий для Росії, тому що останнім часом у неї певні проблеми з дослідженнями нових озброєнь ― через те, що РФ багато чого втратила в Україні та через ті санкції, які забороняють постачання в Росію відповідних технологій та обладнання".
Насамкінець Василь Богдан наголосив, що загроза подальшої агресії РФ стосовно України залишається, але ця загроза не є невідворотною. Якщо будуть мобілізовані внутрішні та зовнішні ресурси, забезпечено консолідацію та єдність вищого керівництва, політикуму і військово-політичної еліти, будуть правильно налагоджені стосунки з партнерами, Україна здатна відстоювати свій суверенітет і територію. Це дасть потужний сигнал Путіну, щоб він серйозно подумав, чим усе закінчиться для Росії.
Фото: pexels
