Загальне враження від перебування Ентоні Блінкена в Києві
Я вважаю, що Блінкен дуже правильно зробив з цим візитом. Я б його назвав "екстреним". Добре, що він завітав саме до Києва і потім до Берліна, оскільки формально ми і Європейський Союз виключені з переговорів між американцями і росіянами щодо європейської безпеки. Це, звичайно, неправильно і нечесно, і тому американці мають не просто робити вигляд, а реально знаходитись з нами на рівні спільної стратегії. Перед цим Блінкен розмовляв з Лавровим телефоном, і зараз американці підняли рівень переговорів з Росією. Це вже на політичному рівні на рівні міністрів закордонних справ. З одного боку, це дуже добре, оскільки це знижує градус напруги щонайменше тимчасово і ситуативно. З іншого боку, це не дає повністю перехопити ініціативу у Росії, оскільки Путін отримав процес переговорів, їх продовження і підняття до політичного рівня. Але з точки зору символу політичної підтримки візит Ентоні Блінкена для нас, звичайно, зараз дуже важливий.
На фото: Ентоні Блінкен, president.gov.ua
Наскільки загрозливою ситуація з боку Росії
Насправді, ситуація дуже непроста. Путін хоче повернути вплив на колишній пострадянський простір, а також на зону колишнього Варшавського договору. Він хоче, щоб з ним погоджували розміщення військ, навчання і ще багато різних речей. Це все означає, що він розуміє, що зараз або ніколи. У нього є зараз енергетична зброя, він створив енергетичну кризу, він розуміє, що підвищення ставок можливе саме зараз. Крім того, цього року сторіччя створення Радянського Союзу. І проблему 2024 року, коли Путіну ще раз переобиратися, вирішити без нової емоції практично буде, я б не сказав, що неможливо, але однозначно складно. Тому "зараз або ніколи" створює можливості, коли Путін спочатку готується, але може вдарити у будь-який момент, коли ми та Захід дамо слабинку, наприклад, у солідарності щодо санкцій або спільної відповіді.
На цю тему — Блінкен в Україні: як США планують стримувати агресію Росії? Аналізує експерт
Чи може Путін піти на провокації під час старту Олімпіади у Пекіні 4 лютого
Путін може піти на провокації. Але я вважаю, що основні сценарії, які є в Кремлі — це дестабілізація та послідовні провокації. Зробити велику військову операцію саме зараз для Путіна навряд чи найкраща можливість, за це доведеться платити. Він прекрасно розуміє, що після інтерактивних переговорів із Заходом почати велику операцію — це означає остаточно зруйнувати свій імідж. У нього і так з іміджем, м’яко кажучи, не склалося, але можна стати таким, як Лукашенко. І цього Путіну, звичайно, не хочеться, навіть емоційно. Крім того, Заходу буде завдано шаленого удару, і як на нього буде дивитися Китай, якщо Путін тестує червоні лінії і врешті-решт йде в атаку. Тому я насправді вважаю, що на велику операцію Путін під час відкриття або продовження цих Олімпійських ігор, скоріше, не піде.
Як позиція Китаю може вплинути на ситуацію
Китай дуже уважно дивиться на ситуацію. Китай також качає ситуацію навколо Тайваню. Звичайно, йому хотілося б проковтнути Тайвань. Для нього це емоційне питання і питання контролю за багатьма важливими технологіями, зокрема майже половина виробництва мікрочіпів так чи інакше стосується Тайваню. І для Китаю дуже важливо, чи зможе Путін посунути червоні лінії Заходу, чи ні. І ставки для Китаю вищі — це загалом домінування у 21 столітті. Тому, як на мене, Китай — найбільш уважний спостерігач за тим, що робить Путін. І я не виключаю, що Путін це робить за попередніми консультаціями з китайцями. При тому Росія сто відсотків не є другом Китаю і не буде. Росія побоюється Китаю, і це вимушене партнерство станом на сьогодні. І я вважаю, що у майбутньому для Росії це буде дорого коштувати.
Крім того, для Китаю український майданчик для просування на європейський простір дуже важливий. У Росії Китай ніколи не буде сприйматися дружним. В Європейському Союзі є доволі підозріле ставлення до китайських технологій та інвестицій. Білорусь значною мірою Китай втратила, і там Путін все більше контролює ситуацію. Тому, крім України, для Китаю якогось стратегічного майданчика в Європі майже не залишається.
Ставлення Сполучених Штатів до Китаю — це стратегічне змагання. США будуть намагатися балансувати Китай, і потрібно в найближчі роки знайти новий баланс між Сполученими Штатами. Цей баланс визначить геополітику, і гра Путіна абсолютно зрозуміла — стати необхідним гравцем у визначенні цього балансу, зробити так, щоб від Путіна нічого не відбувалося ані у європейському геополітичному театрі, ані у світовому, і одночасно добитися від Сполучених Штатів, щоб вони не впливали на процес трансферу влади. Це не означає трансферу влади від Путіна, але, тим не менш, буде багато персональних змін найближчим часом у Росії. Про це дуже багато спекуляцій. Та і Росія вважається країною, яка поступово занепадає. Демографічно та економічно в Росії ситуація дуже не проста. І це робить Росію для нас ще більш небезпечною. Для нас найбільш небезпечна ситуація — це найближчі 2-3 роки. Потім Путіну качати ситуацію навколо України буде значно важче.
Про можливе посередництво Туреччини між Україною та Росією
Думаю, що Путін не дасть Ердогану зараз можливість стати медіатором і таким чином підсилити свою міжнародну вагу. Я думаю, він буде готовий це зробити тільки в обмін на щось від особисто Ердогана, від Туреччини і, безумовно, від нас. Я думаю, що можливість проведення на території Туреччини майбутніх засідань Тристоронньої контактної групи — це варіант, який варто обговорювати, оскільки проводити зараз щось у Мінську насправді виглядає сюрреалістично. Але чи може Ердоган організувати саміт Путін — Зеленський, його модерувати і записати це собі в актив, то думаю, що поки Путін розмовляє з Байденом, він такої можливості Ердогану не дасть. Але Ергодан цього прагне, і ми маємо цим скористатися, поєднати наші зусилля і спробувати спільно знайти точки тиску на російський режим.
Я думаю, що непогано було б зустрітися у тристоронньому форматі з американцями, тобто ми, американці та турки, і подивитися, що ми можемо зробити, які знайти "аргументи" для того, щоб досягти деескалації навколо наших кордонів. Я вважаю, що така зустріч могла б відбутися і в Стамбулі. І така б пропозиція могла дати нам нову динаміку і, можливо, навіть перехопити ініціативу.
Як має діяти дипломатія надалі
Епілог точно не буде швидким, і він не прийде скоро. Кремлю дуже вигідно піднімати ставки і тримати напругу. Це з точки зору фінансів справа, яку Кремль може собі дозволити і Путін буде вичікувати, поки напруга навколо України не дасть йому можливість відшукати слабину в нас і на Заході. Тому думаю, що ці зусилля мають бути продовжені. І зупинятися 100% зарано. Я проти того, щоб панікувати чи боятися. Це остання справа, в тому числі по відношенню до Росії. Але бути готовим до нападу, до російських провокацій — це наша історія на найближче майбутнє. Я вважаю, що поки буде путінський режим є реальна загроза ескалації ситуації в будь-який момент.
На фото: Павло Клімкін, Суспільне
