Про те чи можна вважати перемовини між РФ та НАТО провальними для російської сторони
"Стверджувати про те чи були вони провальними можна, якщо розуміти, якою була мета Росії на цих перемовинах. А ми цього не знаємо і можемо про неї лише здогадуватися.
Я розцінюю ці перемовини, як переможні для нас і провальні для РФ. Оскільки не було досягнуто жодних із цілей, які Росія декларувала публічно. Однак ми не можемо виключати того, що насправді Росія була готовою до цього і йшла на це, знаючи, що їй відмовлять. Для того, щоби отримавши відмову, оголосити, що навколо вороги.
Тому, не знаючи реальних мотивів Росії, ми можемо лише припускати як вони це самі трактують", — розповів Сергій Сидоренко.
Чи триватимуть переговори з Росією надалі
"У мене немає сумнівів, що переговори триватимуть далі, але я не думаю, що вони продовжаться у сьогоднішньому форматі. Перемовини на минулому тижні відбулися у трьох форматах: у Женеві зустрічалися США та Росія, тобто це був двосторонній формат; у Брюсселі відбулася зустріч між РФ, НАТО, тобто багатосторонній; у Відні — між Росією та ОБСЄ.
Домовленість про те, що ці три зустрічі є скріплені воєдино з’явилася під час розмови Джо Байдена та Володимира Путіна. Тоді Джо Байден сказав Путіну: "Я не хочу говорити про Європу без Європи. Ми продовжимо розмову лише, якщо говоритимемо втрьох", на що Путін дав згоду. У мене немає впевненості, що в такому триєдиному форматі перемовини продовжуватимуться далі.
Для Путіна цілком безглуздо продовжувати розмову з НАТО. Оскільки жодного поступу в цьому форматі не буде. У форматі ОБСЄ розмова триватиме й надалі, але вона не буде особливо результативною. Але переговори з США, особисто з Байденом, для Путіна є важливими. Я впевнений, що через якийсь час від Путіна надійде повідомлення про те, що їм не вдалося домовитися з НАТО та ОБСЄ, тому США та РФ, як два великих лідерів мають знову зібратися", — наголосив Сергій Сидоренко.
Чому Путін висував вимоги надання юридичних гарантій нерозширення Альянсу, а також обмеження військ НАТО в країнах Східного флангу
"На мій погляд, є комбінація факторів, чому Путін висунув такі вимоги. Можливо йому потрібна була відмова Заходу, задля того, щоби отримати casus belli — причину для війни, щоби розширювати агресію щодо України.
Якби Росія отримала від Заходу категоричне "Ні" і Захід відмовився би зовсім говорити, то це розв’язало би значною мірою руки Росії. Те що Захід не відмовляється від перемовин з Росією, позбавляє Росію напівлегального приводу для розширення конфлікту.
Зараз я не бачу підстав для casus belli.
Те що Захід злякається скупчення військ і можливо відмовиться від ухваленого в Бухаресті у 2008 році рішення про те, що Україна та Грузія стануть членами Альянсу не є важливим фактором. Хоч і Росія могла про це думати. Проте, для НАТО це було неприйнятною пропозицією", — зауважив експерт.
Як сприймати заяви про те, що Росія може вдатися до розміщення ракет на Кубі чи у Венесуелі
"Мені складно сказати наскільки серйозно Рябков, заступник Міністра закордонних справ РФ, пропонує цю ідею. Але я би не стверджував, що Росія не може на це піти.
Цей варіант теоретично є можливим. Він може бути як суто переговорна позиція для того, щоби полякати Захід, але можливо Росія і здійснить спробу це реалізувати.
Для України цей варіант був би кращим. Фокус уваги Заходу та Росії від України перенісся б на Карибський басейн. Також Росія умовно би визнала, що її погрози щодо України зазнали краху. А поки що вона цього не визнала. Хоч для світової безпеки це було би непростим розвитком подій.
Про те чи це відбудеться — неможливо спрогнозувати", — наголосив Сергій Сидоренко, редактор видання "Європейська правда".
Чи можна вважати, що Альянс дав адекватну відповідь Путіну
"Станом на зараз можна бути цілковито впевненим у тому, що відповідь Заходу Путінові була цілковито адекватною. Немає жодних причин очікувати, що наші інтереси будуть зрадженими. Перемовини, які відбулися минулого тижня однозначно показали, що Захід готовий захищати ті інтереси, які збігаються із українськими", — підкреслив експерт.
Фото: з відкритих джерел
