Про загрозу кібератаки зі сторони Росії та інші наявні важелі впливу
"Було передбачувано, що переговори між США та Росією зайдуть в нікуди для Росії. Тому можна було передбачити й те, що Росія реагуватиме настільки істерично й параноїдально. Тобто зрозуміло було, що як наслідок, вони застосують весь доступний їм арсенал.
Є надзвичайно багато важелів впливу, які має Росія у своїй переговорній тактиці. І проблема полягає у тому, що вони можуть бути застосованими одночасно, а також вони є фактично співмірними у своїй цінності для росіян і не дають нам чіткого уявлення про те, в якій саме точці і як саме їм краще опонувати.
До цих важелів належать:
1. Енергетичний важіль.
Ми знаємо, що Росія досі просуває Північний потік-2, при тому не модернізує ні газогін Ямал-Європа, ні Північний потік-1, ні Південний потік.
2. Політичний важіль.
Росія значною мірою впливає на ситуацію у Казахстані, продовжує анексію Білорусі та активне спонсорування проросійських партій в Європейських країнах.
3. Військовий важіль.
До військового чинника належить не лише накопичення військ на кордоні з Україною, потенціал вторгнення малої чи середньої ваги, але й тестування нових видів озброєння, гіперзвукових та протисупутникових ракет.
Тобто в Росії залишається надзвичайно велика кількість інших важелів впливу, які вони можуть доволі швидко та оперативно застосувати. Тому важко сказати, з якої саме сторони нам чекати наступного удару", — розповів Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".
Чи є найважчим фактором у дипломатичній стратегії Росії "глухота й сліпота"
"Треба згадати про те, що на початку та в середині 80-х років наступив той момент, коли американці та колективний захід навчилися працювати з радянським "ні" і все-таки побороли їхню стратегію "глухоти й сліпоти".
Частина цих заходів — це саме превентивні санкції та змушування Росії (у ті часи — СРСР) грати не на своєму полі. У той момент це була стратегічна оборонна ініціатива Рейгана, яка змусила СРСР, на фоні інвазії в Афганістан, витрачати величезні кошти на намагання створення військового паритету з Вашингтоном.
Вашингтон знав, що він не використає ці військові засоби. Але у такий спосіб він змушував СРСР, перебуваючи під санкціями, виснажувати власну економіку.
Це був саме той момент, коли радикальне "ні" перетворилося у "а, можливо, давайте поговоримо?". Саме зараз ми розуміємо, що американські військові та військові Заходу напружують власних політиків до такого сценарію. І ми можемо сподіватися, що саме такий сценарій буде втілений і зараз", — стверджує Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".
Чи виб’є ґрунт з-під ніг "сріблястої лисиці" Венді Шерман загроза кібератаки зі сторони РФ?
Венді Шерман — заступниця Держсекретаря США, американська дипломатка, яка є американським представником на перемовинах між ОБСЄ, НАТО та Росією, — прим. ред.
"Я думаю, що загроза кібератаки зі сторони Росії була врахованою на початку її згоди вести переговори від імені США. Оскільки це було передбачуваною реакцією зі сторони Росії. У Венді Шерман є великий досвід ведення саме кризових переговорів.
За часів адміністрації Обами вона займалася Іранською ядерною угодою. Яку вона довела до фіналу та підписання. А ми знаємо, що іранці, свого часу, були трендсеттерами кібератак. За часів адміністрації Клінтона вона займалася ядерною угодою із Північною Кореєю. А в часи напружених відносин і країнами колишнього СРСР, тобто за часів адміністрації Буша-старшого, вона була радником із зовнішніх відносин Президентської адміністрації.
Венді Шерман має за своїми плечима величезний досвід саме такої гри, такого штибу супротивників, як РФ. Тому загроза кібератаки зі сторони РФ серйозного удару по ній чи по переговорних позиціях США не має завдати", — розповів Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".
Про позитивні сигнали щодо завершення переговорів для України
"Раніше ми часто чули думку, що "Нічого про Україну бе України", тепер до цього слогану додалися ще — "Нічого про Європу без Європи" та "Нічого про НАТО без НАТО".
Ентоні Блінкен (Держсекретар США) та Єнс Столтенберг (Генеральний секретар НАТО) постійно заявляли про те, що питання безпеки України стало питанням європейської безпеки. Наші союзники нарешті розуміють, що забезпечення української територіальної цілісності, нашої оборони є не лише питанням допомоги нам, як партнерам. Це питання забезпечення загальноєвропейської, а, отже, загальнонатівської безпеки.
Це свідчить про те, що поступки в питаннях України стали так само неможливі, як і поступки в питаннях Європи та НАТО. Сьогодні ці теми є взаємопов’язаними.
І другим наративом є, як говорили в часи Холодної війни, — краще довго говорити, ніж швидко воювати.
Росіян вдалося втягнути в довгий переговорний процес. Хоч зараз вони й кажуть, що переговори є завершеними та зайшли в глухий кут. Але, що стосується питання ядерної зброї, обмеження ракет середньої та малої дальності, обмеження загальних військових навчань у регіоні, їм доведеться сісти за стіл перемовин та повернутися до формату обговорень. Тому, як би Росія зараз не заперечувала, вона вже увійшла в цикл самітів та перемовин, з якого у 80-тих роках вони вийшли розвалом СРСР.
Тому в цьому плані перспективи для України є значними", — наголосив Олександр Краєв.
Фото: REUTERS
