Звідки береться заздрість?
"Заздрість, якщо їй притаманний здоровий глузд, – це непогано. Це може рухати людину вперед. Проте загалом це почуття починається з дитинства, коли дітей порівнюють, наводять приклад, який може бути їм й нецікавим. В той час в дитини може не бути не бути потенціалу, аби досягнути тієї чи іншої мети. Й найголовніше – коли батьки не знають дійсної мети дитини й починають підтягувати її під свою мету, мрію чи нездійснене бажання. Тоді в дитини з’являється "всупереч", яке потім в дорослому житті на роботі, в стосунках починає проростати заздрістю. Така заздрість має характер токсичності", – розповіла Оксана Кокота.
За словами психологині, завжди треба пам’ятати, що заздрість має глибинну причину – самовпевненість в собі, самозадоволення, самоповагу: "Але коли всі ці речі порушуються, заздрість починає бути руйнівною. Якщо в житті людини є травматичний досвід заздрості, вона завжди буде мати негативний вплив на психіку, побудову стосунків, мету, яку людина матиме в житті. Тому в дитинстві дуже важливо звертати увагу на особистість дитини, а не її порівняння. Треба вивчати, який потенціал є в дитини, які вона має переваги і виховувати в ній заздрість, побудовану на її внутрішньому світі. Правильно буде сказати: "Дивись, сьогодні ти зміг. Завтра, якщо в тебе на це сили і бажання, ти досягнеш ще більше".
Як поєднується кохання і заздрість успіхам своєї "половинки"?
"У заздрості є причинно-наслідковий зв'язок. Коли людина досягає якогось успіху, вона переконана, що це виключно її досягнення, те, чого вона досягла самостійно. Але на шляху до успіху була присутня велика кількість людей, які йшли поруч, надавали підтримку", – пояснила Кокота.
Вона зазначила, що в сім'ях часто є місце заздрощам до партнера, тому що той з пари, хто досягає успіху, починає знецінювати роботу свого партнера: "Людина, яка досягає успіху, не може охопити абсолютно всі аспекти. Успішному чоловіку, наприклад, треба десь відпочивати, їсти, не хвилюватися, хто забере дітей зі школи й прасує речі. Всі ці речі не відволікають його увагу та не заважають дійти до успіху. Але за рахунок знецінення того, що дається іншими людьми, вважається, що успіху людина досягла сама".
"Партнеру, який є тим, хто допомагає досягати успіху, в такій ситуації треба поставити собі питання, чи йому комфортно. Якщо ні – що саме дратує і не влаштовує. Ці відповіді дуже важливі.
Разом з тим, для того, щоб почати роботу зі своєю заздрістю, потрібно мати внутрішню самоповагу. Тому що якщо вона є, заздрощів не буде: ти поважаєш те, що є в тобі і навіть те, чого не маєш, приймаєш це, й заздрощі не будуть зростати. Якщо ж вам некомфортно, то варто розуміти, що ви можете вийти з цієї ситуації, але для цього треба знайти сміливість".
"У кожного свій шлях й кохання не дає приводу для того, щоб хтось над кимось був головний. Воно є для того, щоб йти поруч, мати спільні бажання, але кожен має досягати свого", – зазначила психологиня.
Вона наголосила, що секрет успіху в родині – це змагатися та не порівнювати: "Одна мати трьох дітей та інша – це геть різні матері, їх не можна порівнювати. В кожної з них свій підхід, бачення, виховання, культурний пласт. Будь-яка проблема починається з порівняння".
"Також з партнером головне – не змагатися та не грати в гру, хто вище. Люди спочатку зустрілися поглядами, дотиками, поцілунками, обіймами, компліментами. Там не було досвіду та статків. Пару на самому початку поєднує просто бажання бути поруч і якщо ці цінності залишаються, то не важливо, які статки має чоловік чи ким працює дружина", – пояснила Оксана Кокота.
Наостанок експертка також торкнулася питання почуттів тих в сім’ї, хто поступається своїми інтересами заради успіху іншого: "Якщо ви поступаєтесь, важливо взяти відповідальність за своє рішення, щоб потім в майбутньому не звинувачувати свого партнера. Має бути дуже доросла позиція кожного. Кожен має розуміти, що один з них поступився і цей вибір треба поважати та не знецінювати цю людину, зокрема, в своїх власних очах".
Фото: pixabay
