22 квітня 2020 року Міністерство юстиції України запровадило експериментальний проєкт платної послуги з надання поліпшених побутових умов у слідчих ізоляторах. Минулого року ініціативу реалізували у 29 центрах ізоляції по всій країні.
Згідно з порядком проведення експерименту, з 20 травня 2020 року розцінки на послуги залежали від місця розташування СІЗО та терміну перебування там. Наприклад, доба у платній камері Київського СІЗО мала коштувати 2000 грн, тиждень ― 8000 грн, місяць ― 12000 грн. До розрахунку вартості входять комунальні послуги, видатки на обслуговуючий персонал, використання меблів, техніки, триразове харчування. За бажання, затримані можуть через інтернет купувати їжу та напої, замовляти доставку готових страв. Камери були обладнані одно- або двоярусними ліжками залежно від кількості людей та площі приміщення, а також телевізором і стандартним набором меблів. Також в камері можуть бути душова кабінка, пральна машина, холодильник, мікрохвильова піч, водонагрівач та кондиціонер. Як платну опцію було передбачено комп’ютер з підключенням до інтернету.
Разом з тим, у суспільстві нововведення сприйняли неоднозначно, а в лютому 2021 року Уповноважена з прав людини Людмила Денісова звернулася до Окружного адмінсуду міста Києва з позовом щодо протиправності цього експерименту. Її аргумент ― платні камери є порушенням рівноправності громадян за майновою ознакою. Однак вже у червні минулого року провадження у цій справі було закрито.
"Уповноважена має рацію, тому що це абсолютно неадекватна ситуація, коли людина за перебування в камері має платити кошти. Якби людина отримувала більший метраж, джакузі, басейн чи крокодилів за свої гроші ― це одна річ. Але затримані наразі платять не за покращені, а за нормальні умови тримання", ― висловив свою думку Сергій Перникоза.
Він наголосив, що в слідчому ізоляторі перебувають люди, провина яких не встановлена і триває слідство, тому, незалежно від звинувачень, кожна людина може оплатити доступ до додаткових послуг: "Інша справа, якщо дві людини хочуть потрапити в поліпшені умови, а камера одна і в них різні статті, за якими вони не можуть утримуватися разом, то доведеться чекати поки інший звільнить місце. Є дуже багато нюансів, і головний ― держава фактично усувається від процесу покращення умов перебування у СІЗО і перекладає це на плечі тих, хто там утримується. А це абсолютно неправильно. Завтра влада може змінитися і постане питання: на яких підставах Міністерство юстиції надавало ці послуги і чи може воно в принципі надавати такі послуги й отримувати за це кошти? Чому кошти державного бюджету в достатній кількості не спрямовуються на ремонти камер? Чому держава постійно платить за рішеннями Європейського суду з прав людини колосальні суми за неналежні умови тримання, при цьому не ремонтуючи місця попереднього ув’язнення?".
Виручені 8 мільйонів, як засвідчує Міністерство юстиції, спрямовують не на будівництво нових, а на покращення старих камер. Але в цьому, на думку Сергія Перникози, криється велика небезпека: "Ми отримали кошти. І в наступному році Міністерство юстиції захоче прозвітувати, що ми отримали ще більше. Тобто можуть бути створені умови, коли людей почнуть примушувати переходити у платні камери. А це суттєве порушення прав людини".
"Важливий момент ― не можна порівнювати медичні палати в лікарнях і тюремні камери. У лікарні люди перебувають добровільно, а в СІЗО ― недобровільно. Держава утримує людину примусово і, відповідно, має забезпечити адекватні умови. Для цього в бюджеті треба закласти достатню суму, зокрема на ремонт камер СІЗО, натомість практику надання платних послуг за перебування в камерах мають зупинити. Крім того, незабаром нас чекають рішення Європейського суду з прав людини про неналежні умови перебування в камерах", ― додав експерт.
Насамкінець Сергій Перникоза зазначив, що усі мають перебувати в адекватних умовах незалежно від того, що вони вчинили і в чому їх звинувачено: "Це той принцип, якого ми маємо дотримуватися. Інше питання, яким шляхом ми до цього йдемо. Якщо ми змушуємо одних в’язнів за рахунок інших робити ремонти, поліпшувати умови, то це неправильний шлях. І покарання не полягає в поганих умовах перебування. Покарання полягає в обмеженні свободи на пересування. Якщо людина перебуває у жахливих умовах, вона точно не стане кращою і не повернеться з ув’язнення адекватним членом суспільства. Вона на хвилі цього може стати тільки гіршою. Тому маємо робити в’язниці кращими і створювати умови, щоб люди виправлялися, а не продовжували свій злочинний шлях".
Фото: pixabay