Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
У “КОЛАБОРАЦІЇРОКУ” є Сашко Положинський, але я його не впізнав
Ксенія Івась: “КОЛАБОРАЦІЯРОКУ” – це найдовший трек в українській музиці на сьогодні. Розкажи, як він створювався?
Роман Черенов: Тут ціла історія. І всі запитують те саме – як я це зробив? А я дуже просто зробив – написав пост в Інстаграмі з пропозицією зробити трек. Я награв біт – шматочок музики, що звучить на початку пісні. Придумав чотири рядки, заспівав, записав про це відео, розмістив в Інстаграмі. Потім записав наступне відео зі словами: "Привіт! Давай зробимо колаборацію року, надсилайте по чотири рядки або будь-що надсилайте". Але дав на це тиждень, бо це була зима, початок 2021 року. І за тиждень мені надійшло близько ста файлів. Я зрозумів, що просто не встигну зробити цю пісню до кінця зими. Тобто я почав, намагався, але не встиг. І воно заглохло через те, що партія кожного артиста була про зиму, про сніжок, про локдаун. А зима закінчувалася і випустити це весною було б недоречно. Тому я відклав реліз на кінець 2021 року, на цю зиму. І прикольно, що багато хто писав мені з певною періодичністю, питав, де трек. Кожен хотів почути свою частину.
Ксенія Івась: Хто відгукнувся, хто був задіяний у цьому проєкті?
Роман Черенов: Якби я тобі зараз перерахував всіх, то це було б як мінімум дивно – запам'ятати таку кількість людей. З останніх смішних випадків (хоча, я не знаю, чи можна це назвати смішним, радше – іронічним) – у пісні є Сашко Положинський, який не підписався як Сашко Положинський. Я його не впізнав і мені дуже соромно за це. Він виконав її не у своїй манері. Так, його лірика відчувається, але через те, що він там саме співає (він дуже красиво зробив партію), я його не впізнав. Аж допоки мені не почали писати, що там, на сьомій хвилині, Сашко Положинський. Я переслухав файли, список перевірив – та ні, нема там Сашка.
Ксенія Івась: Він не своїм іменем підписався?
Роман Черенов: Річ у тому, що його колега Роман Сорока, мій земляк з міста Ковеля, його записував. І в електронному листі саме від нього був надісланий звуковий файл. Ім’я відправника, відповідно – Роман Сорока. Ось так вийшло, що я просто не зрозумів, що це Сашко і мені дуже соромно було. А потім Сашко відмічає мене у величезному дописі, де описує ситуацію. З позитивної сторони. Він дуже красиво все описав, по факту, як є.
Ксенія Івась: А ти цікавився, чи є якісь аналоги у світі за тривалістю пісень?
Роман Черенов: Ще поки ні, але мені пропонують зареєструвати цей трек, як рекорд України. Я ще цим не займався, але ідея є. Звісно, ми можемо собі уявити, що є великий хор, у якому навіть більше людей може співати. Але це був трек, у якому різні артисти співають свої куплети. І там їх було понад 74, ще ж себе я не рахував. А якщо порахувати усіх людей, які попрацювали над треком, то їх буде значно більше, ніж 74.
Ксенія Івась: Я трішечки погуглила і дізналася, що Flaming Lips випустили пісню тривалістю 24 години. Але були ще такі Bull of Heaven, їхній трек звучить 2 місяці й 13 годин.
Роман Черенов: Нічого собі! Вони його хоч самі слухали?
Ксенія Івась: До речі, коли ти був у нас на ефірі минулого разу, ти казав, що буде ще й радіоверсія пісні “КОЛАБОРАЦІЯРОКУ” тривалістю дві хвилини.
Роман Черенов: Мені так боляче когось відрізати і я не знаю, що з цим робити, не можу вибрати. Чекаю продовження історії, точніше, органічного перебігу подій. Знаєш, навіть той момент з Олександром Положинським – це вже щось новеньке.
Прилітає дуже багато цікавих речей мені у відповідь від самих артистів, від людей, які не увійшли в колаборацію. Пишуть і запитують, де ж їхні начитки? Я не знаю, що відповісти, бо це зайняло стільки часу, що я вже не пригадую конкретної причини, чому я не взяв їх. Можливо, когось я не взяв, бо був ряд слабеньких вокалів на той момент. Можливо, їх листи не дійшли чи потрапили в спам, можливо файл не відкрився.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Під час марафону #піснящотижня ми не пропустили жодного тижня
Ксенія Івась: У липні 2021 року ти розпочав свій марафон прем'єр і випускав по одні новій пісні щотижня. Скільки пісень ти видав?
Роман Черенов: Це складне запитання, оскільки я не рахував, скільки пісень видав. Я думав, що встигну порахувати до цього ефіру. Але ми з Максом Пташником в один день навіть встигли видати цілий альбом.
Я на тиждень видавав пісню одну, а в деякі дні я видавав альбом, тому тяжко порахувати. Завдяки друзям, завдяки усім тим, хто посприяв, вдалося витримати цей період. Ми не пропустили жодного тижня. І ще виходили пісні з різними артистами – ми з VovaZiLvova випустили пісню, з Мариною Круть. Вибачте, якщо когось забув.
Але не знаю, чи повторив би цей челендж знову. Напевно, ні. Через те, що ти живеш у напрузі: ти маєш бути максимально зібраний, маєш по графіку в понеділок робити промо, займатися обкладинкою, займатися пресрелізом, займатися фотосесіями, щоб у тебе було наповнення для прескіту для розсилок, робити розсилку, читати фідбеки. Я ще навіть не сказав – писати пісні. Ця напруга тримає тебе, мов струну, натягнутим. І у тебе креативна складова розвивається, аж вивалюється. Але ти живеш так, наче щось має статися і ти не можеш це пропустити. Це тяжко.
Я так видихнув, коли все закінчилося! Все, більше ніколи! Хоча, може я так думаю зараз через те, що я поки тригерю з цим відчуттям самореалізації. Можливо, мине кілька тижнів або місяців, і я знову захочу щось робити. Може навіть два треки на тиждень.
Ксенія Івась: Ти вже запланував відпустку?
Роман Черенов: Накопичилося стільки "хвостів" за цей період, що не до відпустки. Бо я працюю більшість часу з іншими артистами. І, якщо комусь цікаво, я заробив на сьогодні за всю цю історію аж 85 доларів. Я вийшов на хороші цифри по стрімах на Spotify з вкладенням нуль гривень. На піку у мене було десь 40 000 стрімів на місяць, що нині для українського артиста дуже навіть добре.
Але я до чого вів. Я працюю більшість часу, адже мені треба утримувати сім’ю, треба утримувати студію. Ми вже розширилися, я вже не один працюю, у мене є партнер, у нас вже є дві кімнати. Його теж Рома звати, до речі. За період марафону #піснящотижня у мене накопичилося багато роботи, я багато винен іншим артистам з того, що наобіцяв зробити. Тому зараз, відповідаючи на запитання про відпустку, можу сказати, що даю відпустку, можливо, від власної творчості, щоб виконати обіцянки, які я давав іншим людям.
Ксенія Івась: У своїх піснях ти кайфуєш від життя. Скажи, ти людина-свято?
Роман Черенов: Ні, я задрот. А я не знаю – задрот страждає чи кайфує. Він наче вариться у своїй каструлі. Можливо, коли приходиш на ефір і вдягаєш свою улюблену майку, кофту, то виглядаєш, як свято. Але більшість часу я задрот.
Ксенія Івась: А влаштовувати свято людям любиш?
Роман Черенов: Так, люблю. Знаєш, в юнацькому віці я був організатором. Всіх запрошував до себе постійно, в мене відбувалася більшість тусовок. А зараз я відійшов від того усього, бо є сім’я, є обов’язки, є кар’єра. І от на днях я подумав, чому б не зробити з пацанами саундпродюсерський корпоратив? Не той, де "дівки, баня", а ми ж говоритимемо про наші справи, про плагіни, перемивати кісточки артистам. І ми домовилися зібратися у нас на студії. Не скажу коли, не скажу в який день, але в нас буде саундпродюсерський корпоратив.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
В юності ми придумували версії колядок у якихось “бітлз-варіантах”
Ксенія Івась: А з чим у тебе асоціюється Різдво і Новий рік?
Роман Черенов: От у мене асоціюється з тим, що у тебе накопичилося багато справ, і тут прийшов час, коли треба всі питання вирішити. В тебе починає, вибачте на слові, дупа горіти, і ти починаєш бігати та всі питання закривати. Виходиш на вулицю, а всі те саме роблять – закривають свої питання. Довкола затори, і в магазинах нічого немає, і черги. Ти нічого не встигаєш, нервуєшся. Ото мій такий Новий рік. Напевно у всіх такий Новий рік.
Ксенія Івась: Поділися, а які різдвяні традиції є у твоїй родині? Що ти привніс, що дружина?
Роман Черенов: Скажу відразу, що я просто знімаю капелюха перед своєю дружиною, як організатором свят. В неї вистачає енергії на те, щоб заздалегідь про усе подумати, купити подаруночки, налаштувати всіх. А я в останній момент приходжу додому, 31 грудня під вечір. На мені лиця нема. І я нічого нікому не купив, не підготувався. А вона мені каже, що все купила, все розклала, не переживай. І я видихаю та кажу, що так добре, що ти в мене є. Це може зараховуватися до різдвяних традицій?
Ксенія Івась: А як же кутя?
Роман Черенов: Знаєш, в цьому я теж слабкий. І знову знімаю капелюха перед дружиною Тетяною за те, що вона береже це свято. Якби це було на моїх плечах, то це було б щось дуже дивне.
Ксенія Івась: А колядки й щедрівки співаєте?
Роман Черенов: Ми з дружиною із Західної України обоє, і в часи нашої юності на цьому були дуже поведені. Ми перевдягалися, перефарбовувалися, ми придумували усілякі версії колядок у якихось там “бітлз-варіантах”, з гітарами. Коли до рук потрапляють фото з тих часів, то дуже прикольно все виглядає. Але зараз – ні. Чомусь не вистачає на це сил. Але дякую, що нагадали.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь