Про коріння "Щедрика" та чому він став популярним
Хто б міг подумати, але "Щедрик" — це дитяча щедрівка. Микола Леонтович творчо переосмислив цю дуже лаконічну та яскраву народну мелодію, яка складається лише з чотирьох звуків, і далі вона пішла по світу та стала певною нашою музичною емблемою.
Хоч сам Леонтович з Поділля, але мелодія не подільська. Це мелодія, яка широко відома на Лівобережжі і Подніпров'ї. Очевидно, що Леонтович просто почув мелодію, вона йому прийшлася до душі і далі вже включилася творчість композитора. Схожі мелодії співають з різними текстами та сюжетами. Водночас Леонтович зробив свою хорову обробку мелодії саме в малій терції. І поширенню "Щедрика" сприяли саме хорові капели, які подорожували світом і виконували цей твір.
На цю тему — "Щедрик: магія Різдва": яку святкову програму покажуть у центрі Києва
Про зимові музичні жанри
Насамперед варто говорити загалом про зимову тематику, а не тільки про Різдво, зокрема про святки, які тривають два тижні від Різдва до Водохреща. І такими ключовими датами є власне Різдво і вечір напередодні Старого Нового року 13 січня.
На Різдво на більшості території України колядують, і це може бути різний та дуже давній репертуар дохристиянської тематики. Відтак зокрема були колядки хлопцю чи дівчині, а ще давніше були колядки господарського циклу про урожай, побажання добробуту та здоров'я. Обходи дворів були на саме Різдво і могли тривати три дні чи навіть два тижні, поки не обійдуть всіх господарів.
Перед Новим роком 13 січня ходять щедрувати, і зазвичай перед Новим роком на Поліссі водили козу, і це був виключно чоловічий обряд. Зокрема серед ряжених був дід. Це образ предка, тому вони і горба одягали, і бороду чіпляли, щоб він виглядав старо та страшно, неначе з того світу, здалеку. Коза — це, мабуть, відгомін мисливської доби і вшанування тварини, яка, ймовірно, була одомашнена однією з найперших. І під час цього дійства коза вмирає, а потім відроджується. Тобто це міфологія про вічно живе божество, і ритуал смерті показує, що старий час відходить і починається новий відрахунок часу. Щедрування дуже поширене на Лівобережжі, у Центральній Україні та на Поліссі. І у щедрівок разом з колядками можуть бути спільні як і сюжети, так і ритмічні форми. Водночас на Наддніпрянщині водять Маланку, і ця традиція збереглася й до сьогоднішнього часу. Ці обряди відповідно супроводжувались своїми піснями.
Фото: УНІАН
На західних землях, зокрема на Тернопільщині, на Водохреще є традиції співати Йорданські пісні. Тобто напередодні Водохреща також обходять двори зі спеціальними піснями. Отже, зимовий цикл багатий різноманітними жанрами, варіантами обходів дворів, різного плану маскування та переодягання чи карнавальних процесій. І у нас зберігся відповідний музичний репертуар, на відміну від західних слов’ян.
Читайте також — Від Миколая до Різдва та Нового року: як святкувала Середньовічна Європа та які подарунки дарували дітям?
Як виникла традиція колядувати
Колядки знають і західні слов'яни, і східні. Це був поширений жанр, і на певному етапі відбулася християнізація цього репертуару. Тобто треба розуміти, що ритуальні обходи дворів сягають архаїчною силою давнини і вони є дохристиянської доби. Коли поступово вкорінювалося християнство, то виникли і нові сюжети, які спочатку співалися на ті самі давні мелодії, а потім, починаючи з 17-18 століття, поширились канти різдвяної тематики, і вони фольклоризувалися. Більшість колядок, які знають переважна кількість українців, як-то "Нова радість стала", "Небо і земля" і багато подібних, — це насправді різдвяні канти. Але дуже важливо, що і давній репертуар зберігся в якихось місцевостях. Тому під час обходів дворів співали і давніші, і пізніші мелодії.
Фото: vechirniy.kyiv.ua
Традиція колядувати сягає язичницьких часів. І вже доведено науковцями, що тут був культ предків. Вважалося, що це сакральний час народження сонця, адже це найдовша ніч, і далі ночі поступово починають коротшати, і так відбувається аж до Купала. Це дві осі, на яких тримався календарний рік: найдовша ніч на Коляду і найкоротша ніч на Купала. А потім все йде навпаки. Вважалося, що в цей сакральний час руйнується межа між світами богів і духів, до яких належали і духи предків, і світом живим людей, тобто нащадків.
Під час колядування згадують про маскування, про переодягання та про намагання бути невпізнаним, тому що вважалося, що це не просто сусідські хлопці чи дівчата прийшли, а що це духи предків, і їх треба відповідно шанобливо зустріти і до цього ретельно готувалися. Вважалося великим нещастям, якщо колядники оминули оселю, тому що своїм приходом вони приносили добро, здоров'я, майбутній врожай, приплід в оборі — все, від чого залежало виживання родини і добре господарювання. Тому духів предків, коли вони приходили, обов'язково віддячували певним чином. Ось звідки в примовках випрошування наїдків або навіть ритуальні погрози.
Щоб задобрити предків, першопочатково був ритуальний хліб, печиво, млинці чи пампушки. Вже пізніше вже стали фігурувати ковбаси, і сало, і горілка для чоловіків, і цукерки для дітей.
Як сильно радянська влада вплинула на народні святкові обряди
Цей утиск все-таки був, і часто наші бабусі розповідають, як їм забороняли вчительки, як вони їх підстерігали, але діти все одно намагалися тихенько поночі пробиратися попід хати і щедрувати та колядувати. Десь цей тиск був більший, десь менший, але зимові традиції збереглися до нашого часу. Все різниться від регіону до регіону. Десь давніший репертуар затримався до нашого часу, і ми маємо диференційовану систему жанрів, і люди пам'ятають, що співали господарю, дівчині, хлопцю. Крім того, якщо хлопець служив, то йому окрему колядку співають. Були і шлюбні колядки, і колядки навіть вдові. Тобто не минали кожної хати, бо бачили в цьому певну місію, а саме — принести все бажане так, щоб його було вдосталь в майбутньому році. Якщо вслухатися в давніші тексти, то вони багаті на гіперболи, тобто на перебільшення. Люди вірили в силу та магію проказаного або проспіваного слова. Дуже часто адресата називали по імені, якщо співали на конкретну людину.
Протягом 20 століття дуже багато факторів впливали на музичну традицію, зокрема колективізація, що є порушенням основ господарювання, і Голодомори, і війни. Але насамперед вплинув відтік людей з села в місто, а також 90-ті роки. Тобто на якомусь етапі традиція дала збій в тому розумінні, що не було кому передавати ці знання, і просто фантастично, що ми в 21 столітті ще записуємо в селах фольклор, зокрема і обрядовий.
Фото: УНІАН
