Від Миколая до Різдва та Нового року: як святкувала Середньовічна Європа та які подарунки дарували дітям?

Від Миколая до Різдва та Нового року: як святкувала Середньовічна Європа та які подарунки дарували дітям?

Ким був Святий Миколай? Як виникла традиція дарувати подарунки дітям? Як Санта Клаус емігрував до Америки разом з нідерландськими мігрантами? Що дарували хорошим дітям, а що отримували неслухняні? Про це в ефірі Радіо "Культура" розповіла історикиня Стефанія Демчук.

Ким був Святий Миколай

Сьогодні, звичайно, ще хочеться говорити про Святого Миколая, подарунки і пов'язані з цим дива. Середньовічна історія дає нам таку можливість. Сам Святий Миколай — це історична постать. Він народився у 280 році у Мірі, римському місті на території сучасної Туреччини. Він не був здорованем у також червоній куртці, яким ми тепер знаємо Санта Клауса, але все ж таки став його прототипом. 

Святий Миколай насправді був дуже переконаним у своїй вірі. Він жив ще до того, як християнство було легалізовано, і тому він зазнав сам гонінь, сам відсидів в'язниці і лише завдяки міланському едикту імператора Костянтина у 313 році він був звільнений і його історія змінилася на краще. Він став єпископом і помер шанованою людиною 6 грудня, і ось чому саме тепер ми його згадуємо католицького Миколая 6 грудня, а за православною традицією 19 грудня. Тобто це день його смерті та народження для неба.

Чому Святий Миколай асоціюється якраз з допомогою та з подарунками дітям? Святий Миколай після своєї смерті здійснив багато-багато див, яких йому приписує традиція. І деякі з них насправді трошки віддалено, але пов'язані з дітьми. Найбільш відомою є історія, як він допоміг трьом дівчатам, у яких не було посагу, щоб вийти заміж, і через це вони мали зайнятися проституцією. І щоб уберегти їх від такого шляху, він підкинув їм мішечки з золотом. Але мені ще більше подобається дуже популярна у Середньовіччі історія, яка на сьогодні трохи забута, можливо, якраз через свою кривавість, коли Святий Миколай минав шинок і зрозумів, що там щось відбулося не гарне і знайшов у підпіллі бочки із засоленими частинами дітей, який вбив цей шинкар, як виявилося. Це були хлопчики, і Миколай їх оживив, а шинкаря було покарано. І ось так Святий Миколай перетворився на захисника дітей.


Фото: mamabook.com.ua

Як виникла традиція дарувати подарунки дітям 

Сама традиція дарувати подарунки дітям відома приблизно з 13 століття. Тобто з 13 століття це стає нормативом і до 16 століття діти отримували подарунки виключно від Святого Миколая 6 грудня. Інколи в деяких європейських країнах це було надвечір 5 грудня, наприклад, у Бельгії, бо Різдво чи Новий рік не асоціювалися з даруванням подарунків саме дітям. Різдво — це релігійне свято і все ж таки важливіше було сходити на мессу і потім мати різдвяний обід, ніж отримати подарунки. На Новий рік подарунками обмінювалася в основному знать. Звичайно, це не виключає того, що в сім'ях це могло відбуватися, але таких зафіксованих даних немає. 

Як каже традиція, 6 грудня спочатку  бідним дітям почали дарувати подарунки черниці, і вже потім батьки долучилися до цієї традиції. Відбувалося це так: діти мали виставити на ґанок свої черевички і вранці знайти їх вже за подарунками, якщо вони були гарними дітьми. Це було до 16 століття, поки не почалася німецька Реформація. 

Реформатори ставилися до католицьких святих дуже негативно, тому що згідно з поглядами Лютера та його більш радикальним послідовниками мав бути лише Христос.  Через це було вирішено, що замість Святого Миколая дарувати подарунки має новонароджене дитя Ісус, тобто у день народження Хреста 25 грудня. І це все закінчилося тим, що діти стали отримувати подарунки і на 6 грудня, і на Різдво.

Як Санта Клаус емігрував до Америки 

Починаючи з 1600 року, влада Амстердама намагалася закрити всі маленькі святкові базарчики, які відкривалися на площі 5-6 грудня і наносили ім'я Святого Миколая. Там батьки і могли придбати різноманітні подарунки своїм дітям. 1622 року хотіли заборонити дітям виставляти свої черевички і батькам пекти спеціальні кекси на Святого Миколая. Це теж не знайшло великої підтримки в суспільстві, і тому все ж таки Святий Миколай так чи інакше залишається у традиції. Більше того, завдяки саме нідерландським мігрантам в Штатах він розпочинає другу частину своєї кар'єри вже як Санта Клаус, який пішов саме від нідерландського Святого Миколая. Нідерландські мігранти привезли велику кількість своїх традицій у США, і він став однією з них. Вони продовжували це практикувати, але оскільки це були протестанти, то поступово релігійна складова Святого Миколая заміщувалася просто дідусем, який дарував подарунки. І у 19 столітті у літературних творах ми вже зафіксували появу Санта Клауса, який на санях з оленями ширяє над дахами Нью-Йорка і дарує дітям подарунки. І в 1822 році у творі Клемента Кларка Мура "Ніч перед Різдвом, або прихід Санта Клауса" вже сформувався той образ, який нам дуже добре знайомий: він у червоному одязі через димар потрапляє до оселі, щоб подарувати дітям щось хороше. 


Фото: depositphotos.com

Що дарували дітям

Звичайно, традиційні подарунки. Це ляльки, які ми бачимо на картині вже 17 століття Яна Стена, що підтверджує, що протестанти не змогли цю традицію скасувати, це зацукровані горішки та прянощі, льодяники та різноманітна випічка.


Фото: wikipedia.org

Для Нідерландів, Бельгії, частини Франції та Німеччини і це ще особливе печиво, яке називається "Speculaas". Це печиво з пшеничного борошна, вершкового масла, цукру та великої кількості прянощів, особливо з тимнатною нотою кориці. Окрім того, туди могли додавати коріандр та мускатний горіх. Середньовіччя і Ранній Новий час дуже полюбляв прянощі і дуже добре їх використовував. Розмір дерев'яних форми для цього печива міг досягати 90 см. Це печиво було фігурним. У США особливою популярністю користувалися вітрячки, які можна знайти в самих Нідерландах. Окрім того, це могли бути різноманітні звірі, птахи і сам Святий Миколай з дітьми. Тобто головне, щоб воно було цікавим для дітей.


Фото: daringgourmet.com

Чорний Піт і Крампус: пригоди у сучасному світі 

А що ж було з тими дітьми, які були поганими? Якщо ми згадаємо картину Яна Стена "Прихід Святого Миколая", ми побачимо, що один хлопчик гірко плаче, бо він отримав вугілля. І для того, щоб розносити такі неприємні подарунки, у Святого Миколая були помічники. Ці помічники особливо відомі саме у германських країнах, тобто в Нідерландах, Німеччині, Скандинавії, Австрії. Для Нідерландів найпопулярнішою фігурою був Чорний Піт. Хоч його появу зафіксували в 19 столітті, однак відомий він з кінця Середньовіччя. Чорний Піт за традицією мавр і походить з Іспанії. Він носить з собою мішок, щоб вкидати туди вкрай неслухняних дітей і забирати їх з собою до Іспанії. Ним батьки лякали своїх дітей, адже для християнських Нідерландів Іспанія ніколи особливо не була приємним місцем, адже у 16 столітті Іспанія стала уособленням релігійного фанатизму, нетерпимості, війни та крові. 

Чорний Піт успішно дожив і до наших часів, однак тепер він викликає певні проблеми з расової точки зору. Коли до Нідерландів переселилося багато темношкірих з колоній переселенців, тоді вони почали брати участь у цих процесіях на Святого Миколая, які у Нідерландах до сьогодні популярні, але діти почали називати їх Чорними Пітами, бо не розуміли, що це просто люди, які не є частиною процесії, і їх ображало. Тому сьогодні Чорний Піт може бути відсутнім у святкових процесіях саме через цю неоднозначність, і хоча від початку вся ця традиція немає прямої прив'язки до якоїсь расової нетерпимості.  


Фото: bestiary.us

Другим героєм, який неочікувано став популярним уже усьому світі, є Крампус. Це напів людина та напів козел, який популярний як компаньон Святого Миколая в першу чергу в Австрії, але не тільки. Цю традицію проходу Крампусу, який проходить раніше Святого Миколая, щоб знайти поганих дітей і відшмагати їх різками у вечір 5 грудня і ніч, відновили у Граці. Якщо ви будете у потрібний час у цьому місці, ви можете взяти участь в Krampuslauf, тобто бігати разом з переодягненими чоловіками. Вони зазвичай переодягаються чортами, Крампусом та іншою нечистю, бігають містом, хапають людей і заважають перехожим. І все це підігрівається алкоголем. Так воно було і тоді. У цю ніч напередодні Святого Миколая жінками і дітям радили залишатися вдома, тобто виходити на двір могли лише чоловіки, бо ті, хто вийшли, могли дуже сильно постраждали, і ніхто не був би після цього винний. 


На фото: Крампус і Святий Миколай відвідують домівку у Відні у 1896, wikipedia.org

Чорний Піт та Крампус є героями з давньогерманської міфології цих свят, пов'язаних з зимовим сонцестоянням і з богом Одіном, який має імена у всіх германських традиціях і  якого супроводжували козел або коза, яка тепер називається різдвяною, а також колядки. Тобто всі ці традиції походять якраз від цих ритуалів, пов'язаних дуже часто з родючістю і самим зимовим сонцестояння, ми тому не дивно, що Крампус — це напів козел. У нашій традиції ми також можемо бачити залишки цих дохристиянських вірувань та традиції коляди, коли вводяться козу. Тобто можна сказати, що ця коза  поєднує нас європейським Різдвом. 

Про 12 днів різдвяних свят 

Розпочинаючи святкувати Святого Миколая, ми відкриваємо двері до різдвяних свят. Різдво як в Середньовіччі, так і зараз триває зовсім не один чи на два дні. Це 12 днів різноманітних свят на будь-який смак. У Середньовіччі, наприклад, 24 грудня згадували Адама та Єву, ставили "Райські вистави", звідки ми маємо ялинку, яка походить з того райського дерева, яке використовували в якості декорації під час вистави про Адама і Єву. 25 грудня — це Різдво. Далі йшли дні, коли згадували мучеників, зокрема Святого Стефана, невинно вбитих немовлят у Віфлеємі, і це було 28 грудня. Після цього 31 грудня ще був Сильвестр, і тому в деяких європейських країнах інколи так і називають святкування самого Нового року, хоча насправді це про папу Сильвестра Першого, який жив також у ті ключові часи, як і Святий Миколай. 1 січня — це День обрізання Господнього, хоча з 14 століття Новий рік все ж таки достатньо стабільно починають відзначати саме 1 січня. Окрім того, 1 січня — це День дурнів, тобто можна жартувати, переодягатися, вибрати папу дурнів  і провести різноманітні процесії. Все завершувалося 6 січня Богоявленням — Днем трьох царів, коли дитяті Христу принесли перші подарунки. Це був час, який зафіксував Шекспір у своїй п'єсі "Дванадцята ніч", яка саме про цю ніч з 5 на 6 січня, коли можна було також переодягатися, розважатися та взагалі віддаватися різноманітними веселощам. 

Фото: pexels.com