Про відтермінування розмови Байдена з Зеленським
Можна по-різному оцінювати цю незначну паузу в тому, що пан Байден зателефонував Зеленському через день після проведення розмови з Путіним. Я схильна розглядати такий підхід, який можна назвати позитивним. Американська сторона спілкувалася з Україною, і ці контакти були досить інтенсивними. По-перше, була комунікація державного секретаря Сполучених Штатів Енконі Блінкена і з міністром закордонних справ України, і з нашим президентом до проведення розмови Путіна і Байдена. І після того Байден провів розмову з представниками європейських країн, спільно з якими вони оприлюднили заяву перед проведенням телефонної розмови з Путіним. Після того Байден знов-таки спілкувався зі своїми співрозмовниками з Франції, Британії, Німеччини, Італії з тим, щоб розказати про ці результати. Як наслідок, потім була розмова Байдена з лідерами країн "Бухарестської дев'ятки" — країнами, які представляють східний фланг країн НАТО, а потім вже розмова з українським президентом.
Я вбачаю у цьому позитив, тому що якщо ми говоримо про можливість залучення Сполучених Штатів до врегулювання російсько-українського конфлікту і, можливо, оцінюємо перспективи можливої посередницької ролі Сполучених Штатів, то потрібно розуміти, що такий посередник має хоча б демонструвати неупередженість до однієї та іншої сторони для того, щоб сторони сприймали його як дійсно незаангажованого посередника. У розмові з Путіним Байден повторив меседжі, які більше віддзеркалюють позицію України. І для того, щоб не було від російської сторони претензії щодо того, що Сполучені Штати проявляють певну упередженість і віддзеркалюють позицію України, такий дещо відтермінований контакт з нашим президентом є тактичним переговорним кроком для того, щоб російська сторона це не могла використовувати потім як привід, що США чітко займають проукраїнську позицію і тому не можуть бути посередником у цих перемовинах.
Тому треба дивися на динаміку розвитку подій за результатами цих розмов для того, щоб зрозуміти, чи це був або тактичний крок Сполучених Штатів в плюс як посередника, або дійсно це можна вважати ознакою непріоритетності комунікації з українським президентом. Хоча я поки що не маю серйозних причин, щоб ми сприймали це як негатив.
Читайте також — Підсумки переговорів Путіна та Байдена: як реагуватиме Захід та які будуть санкції?
Про зникнення з оборонного бюджету США на наступний рік пункту про санкції проти "Північного потоку-2"
Потрібно розуміти систему прийняття рішень у Конгресі. Зникла поправка, яка була запропонована окремими конгресменами при розгляді цього питання в Сенаті, і потім законопроект був направлений на голосування всього Конгресу. Тому це колегіальне рішення конгресменів, яке опрацьовувалося не один день, і воно не могло бути результатом розмови Байдена і Путіна, коли Байден, скажімо, зателефонував до Конгресу і сказав голосувати та знімати поправку, адже вони у переговорах про це домовились. Це пряме порушення норм демократії, і у США такий спосіб не працює. Ризики того, що ця поправка буде знята з законопроекту, визначалися вже за декілька днів до цієї розмови. На сьогодні в Конгресі працює парламентська делегація Верховної Ради України, які будуть зараз з'ясовувати ситуацію довкола цієї поправки, зокрема як вона знімалася, аби зрозуміти, хто з американських конгресменів може вважатися таким, що дотримується позиції, яка суперечить нашим інтересам.
Хоча дійсно потрібно зважати на збіг по часу у цьому результаті голосування у Конгресі та розмові Байдена з Путіним. У такому випадку ми можемо це трактувати як певний сигнал готовності Сполучених Штатів до конструктивних кроків і поступок на користь інтересів Росії. Але це потрібно відстежувати зараз у часі. Тому що якщо ми повертаємося до інших частин цієї розмови Путіна і Байдена і меседжів, які лунали щодо цього, зокрема щодо "Північного потоку-2", то там йшлося про те, що якщо буде повномасштабний наступ і вторгнення Російської Федерації в Україну, то США вже підготували безпрецедентні санкції економічного характеру і узгодили їх з європейськими союзниками. Зокрема в окремих джерелах лунала інформація про те, що йшлося про можливість зупинення "Північного потоку-2", і про це говорилося в контактах американської сторони з німецькою, де начебто було досягнення згоди. Тому я думаю, що таке попередження дійсно могло пролунати з вуст Байдена Путіну, і така перспектива не знята з порядку денного.
Про надання автономії окупованим територіям Сходу
Щодо результатів розмови Байдена і Путіна, то російські джерела подають їх в такому ключі, що російський президент досить детально поінформував американського колегу щодо того, як вони бачать, чому не рухається мінський процес, чому заблокований нормандський формат і чому, з їх точки зору, Україна порушує мінські домовленості і не виконує свої зобов'язання. Наскільки це було сприйнято американською стороною, на сьогоднішній день історія замовчує, тому що від американської сторони з їх джерел ми не бачили інформацію про те, що розмови відбувалися саме в такому ключі і як реагував на це Байден.
Якщо ми говоримо про інформацію, що Сполучені Штати можуть тиснути на Україну в частині надання більш широких повноважень в рамках автономії, то є два моменти на, які потрібно зважати. По-перше, потрібно розібратися, що має під собою це розуміння "більш широкі права в рамках автономії". Якщо йдеться про якісь речі гуманітарного та соціального характеру, то це одна історія. Якщо йдеться про речі, які можуть нести ризики для національної безпеки України, то це інші справи. Ми не знаємо цих деталей, тому поки що це питання залишається для українських дипломатів та Офісу президента для того, щоб розібратися щодо яких моментів США вважають, що можна розширювати ці автономні повноваження.
Друге припущення полягає у тому, що президент Сполучених Штатів представляє культуру країни, яка є за своїм устроєм федеральною, і тому для них розуміння того, що окремі штати можуть мати досить широкі автономні повноваження є природне. Саме тому можна припустити, що Сполучені Штати можуть розуміти логіку широких повноважень окремих регіонів у складі єдиної держави. І тому принципово важливо зрозуміти щодо розширення яких повноважень йде мова. Поки що ми цього не знаємо.
Про прямі переговори України з Російською Федерацією
Доцільність проведення прямих переговорів з російською стороною є. Тому що наші двосторонні стосунки на сьогоднішній день навіть російська сторона визначає як конфлікт у двосторонніх стосунках, і це було зокрема визнано представником Росії при Організації Об'єднаних Націй. Є дуже багато проблемних питань, які потребують розгляду. І вони не обмежуються суто питаннями Сходу України чи анексії Криму. Є питання і стосунків в енергетичній сфері, і двосторонні торговельні стосунки, і взаємні накладені санкції, і претензії щодо утиску прав української меншини в Росії і навпаки. Тобто президентам є про що поговорити, якби була політична воля дійсно вирішувати конфліктні взаємини і рухатися в бік конструктиву. На сьогоднішній день є серйозна не подолана проблема — відсутність політичної волі Росії взагалі шукати вирішення конфлікту політико-дипломатичним шляхом незалежно від того, як вони про це публічно говорять. Росія просто уникає переговорів з українською стороною, виставляючи постійно ультимативні вимоги щодо того, що питання Сходу Україна має обговорювати безпосередньо з представниками невизнаних ЛНР та ДНР, а питання Криму взагалі зняти з порядку денного.
Російська сторона дотримується подвійних стандартів, тому що якраз у переговорах Байдена і Путіна, коли порушувалася тема гарантій нерозширення НАТО на Схід російською стороною, Пєсков за результатами переговорів сказав, що прориву немає, але дуже добре, що сторони мали змогу принаймні представити свої позиції, вислухати інтереси, а також намагалися зрозуміти інтереси протилежної сторони і висловити своє занепокоєння. І щодо діалогу з американською стороною Росія обстоює такий принцип, а щодо української сторони вона відмовляється обговорювати ті питання, щодо яких в України є природні претензії до російської сторони. Тому це просто маніпуляція підходами до переговорів, і така позиція Росії дискредитує суть переговорного процесу як такого. Тому зараз Росія не бачить сенсу у переговорах з українським президентом. І Росія обирала таку саму стратегію уникнення двосторонніх переговорів з Україною і за часів каденції президента Порошенка.
Фото: president.gov.ua
