1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році, тобто майже 40 років тому. І з 1988 року, 1 грудня, з ініціативи ВООЗ, є проголошене днем боротьби з цим захворюванням, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я прозвучав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД, — прим.ред.
"Українське суспільство досі дуже інертно мислить та вважає, що ВІЛ/СНІД є соціальною стигмою та невиліковною чумою. Люди, які живуть із ВІЛ-позитивним статусом, не обов’язково мають Синдром набутого імунодефіциту. Захворювання не робить їх вигнанцями з суспільства і вони не повинні піддаватися остракізмові", — розповіла біологиня Дарка Озерна.
За словами Дарки Озерної, Вірус імунодефіциту людини давно вже не є вироком, він підлягає антиретровірусній пожиттєвій терапії, яка в Україні є безоплатною та гарантованою пакетом медичних послуг. І люди, що живуть із ВІЛ-позитивним статусом, можуть перебувати в стосунках із ВІЛ-негативними партнерами, мати вільних від ВІЛу дітей та не передавати захворювання при зачатті.
Хвороба не впливатиме на їхнє життя. Головне — вчасно виявити та звернутися за медичною допомогою.
"На жаль, ВІЛ стосується кожного з нас. Це необхідно прийняти за факт, та озброїтися інформаційно", — наголосила Дарка Озерна.
"Одним із міфів, який існує в нашому суспільстві є іменування ВІЛу — "чумою XX століття". Ми всі пам’ятаємо ті страшні плакати з радянських поліклінік, на яких зображували шприци та інші страшилки.
Але станом на сьогодні, реальна ситуація різниться дуже від тих застарілих міфів, які витають у суспільстві. ВІЛ є доволі дослідженим захворюванням і найбільш дослідженим, з-поміж інших вірусів. Великий прорив у дослідженні хвороби відбувся від початку ВІЛ-пандемії у світі. І сьогодні, у ХХІ столітті, ВІЛ — дійсно не вирок.
Існує специфічне лікування, яке блокує розмноження вірусу. І ми, лікарі, говоримо про те, що, так, ВІЛ є інфекційним захворюванням, але водночас і хронічним. Що означає, що, якщо його своєчасно виявити та розпочати приймання препаратів, то рівень вірусного навантаження (показник розмноження активних частинок вірусу в крові та організмі) зменшиться настільки, що лабораторні системи під час досліджень не виявлять його. Після лікування таких хворих, ми отримуємо результати лабораторних аналізів про те, що вірусне навантаження не визначається", — розповів Дмитро Скіргіко, лікар загальної практики сімейної медицини.
Дмитро Скіргіко заявляє, що лікування під наглядом медичних фахівців все ж є обов’язковим та необхідним, навіть, якщо показник вірусного навантаження є мінімальним. Це потрібно для того, щоби контролювати процеси, які відбуваються в організмі.
ВІЛ — не вирок, ВІЛ — стосується кожного. І кожна здорова нормальна людина, яка піклується про своє здоров’я, повинна проходити тестування на визначення ВІЛ-статусу. Це буде правильною звичкою.
"У який спосіб передається ВІЛ?
- Статевим шляхом;
- Парентеральним шляхом (через прямий контакт із кров’ю);
- Вертикально від матері до дитини.
Але сьогодні завдяки терапії, незалежно від того, чи це дискордантні пари, чи обидва партнери є ВІЛ-позитивними, вони можуть мати ВІЛ-негативних дітей. В організмі відбуватимуться лише фізіологічні процеси (тобто старіння) завдяки належному лікуванню", — наголошує лікар Дмитро Скіргіко.
Зі слів лікаря, провести тестування для визначення ВІЛ-статусу можна, як і у свого лікаря загальної практики, так і спеціалізованих лікарнях або в неурядовому секторі. Це є цілковито безоплатно та конфіденційно.
Своєчасне виявлення та лікування дозволить жити повноцінним життям.
Фото: suspilne.media