Фальсифікація чи статистика з архівів? Чому українські історики розійшлися в підрахунках загиблих жертв Голодомору?

Фальсифікація чи статистика з архівів? Чому українські історики розійшлися в підрахунках загиблих жертв Голодомору?

Про демографічні втрати України під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років та про те, чому досьогодні точаться суперечки щодо кількості жертв геноциду, в ефірі Радіо Культури розповідають голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук та історик, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, дослідник історії радянської України 1917—1939 років Геннадій Єфіменко.

0:00 0:00
10
1x

Якими критеріями керуються під час підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду?

"У питаннях підрахунку я не фахівець. Якщо виникає потреба, то треба звертатися до демографів, вони фахівці. У мене теж є кілька питань до них, але не вистачає часу на те, щоб їх ставити. Я приймаю всі аргументовані, науково-вивірені та обґрунтовані цифри. Будь-яка цифра не може бути остаточною і, за наявності нових джерел, переглядається. Не варто робити висновки на основі одного доводу. Потрібно верифікувати та перевіряти всі можливі документи. Такі правила справжніх істориків", пояснив Геннадій Єфіменко.

"Ми маємо можливість на основі первинних статистичних документів українських архівів встановити, принаймні, мінімальну кількість втрат. І на основі розрахунків шкільної статистики, про яку ніхто ніколи не говорив, можна назвати кількість новонароджених дітей та восьмирічок, які мали прийти до першого класу. Ця статистика показала, що таких дітей 40%. Кілька років тому демографи говорили, що дитяча смертність в роки Голодомору становить 30%, а сьогодні вже кажуть, що 44%", розповів Володимир Сергійчук. 

Чи може бути диспут стосовно кількості загиблих таким, що ображає загиблих жертв Голодомору?

Геннадій Єфіменко вважає такий диспут важливим і можливим, при дотриманні певних етичних процедур:

"А також при розумінні того, що люди в той час не лише гинули і доносили одне на одного, а й допомагали вижити людяністю в нелюдяний час. Під час розмови про Голодомор цифри важливі, але, в першу чергу, потрібно звертати увагу на людський вимір трагедії. Тому змагання "хто більше дасть цифр загиблих той кращий патріот" ганебні. Музей Голодомору мене відверто називає прихильником Росії через те, що я, не оцінюючи кількості втрат, притримуюся оцінки справжніх дослідників проблеми. За це мене вже більше року таврують російським агентом."

"Добре, що цей диспут прилюдний. Підрахунок жертв це цифри, статистика, яка зберігається в архівах. Якщо ми сприймаємо розрахунки демографів за святе, то у мене немає що сказати", прокоментував Володимир Сергійчук.

Про підрахунки дитячої смертності під час Голодомору-геноциду

"За моїми підрахунками, в 31 селі по всій Україні дитяча смертність немовлят до 1 року становила 514 осіб, однорічних 485 осіб, дворічних 556 осіб, трирічних 507 осіб, чотирирічних 437 осіб, п’ятирічних 464 особи, шестирічних 412 осіб, семирічних 441 особа, восьмирічних 374 особи, дев’ятирічних 289 осіб. Таким чином, група 0-9 років становить 4578 осіб і, відповідно, 31%. Десятирічних загинуло 290 осіб, одинадцятирічних 155 осіб, дванадцятирічних 291 особа, тринадцятирічних 185 осіб, чотирнадцятирічних - 166 осіб", прокоментував Володимир Сергійчук.

"Володимир Сергійчук зарахував усіх померлих дітей того часу, внаслідок Голодомору. А демографи вказують кількість дітей, розраховану з урахуванням різних хвороб, характерних тому часу", зауважив Геннадій Єфіменко. 

Чому Національний музей Голодомору-геноциду може завищувати кількість жертв?

"Мотивація мені до кінця не відома. Кожна праця, зазвичай, аргументується не лише демографічними аспектами, а й історичними. Моє найбільше обурення як історика викликало те, що ця праця сповнена історичної фальсифікації. В історії кожного питання є дослідники, на авторитет яких посилаються. Так само і в питаннях Голодомору є низка авторитетних дослідників і для істориків, і для демографів. Саме оцінки і підрахунки цих дослідників так сильно фальсифікуються, що я можу зробити припущення, що це робиться для скандалу. Скандал планувався пізніше, коли ці цифри були би озвучені державними органами України. Нам вдалося переважно запобігти цьому", — озвучив Геннадій Єфіменко.


Нагадаємо, нещодавно Національний музей Голодомору-геноциду випустив видання "Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань", в якому аргументує 10,5 мільйон жертв, але історики з Інституту історії України стверджують, що це число відчутно завищене і дискредитує тему Голодомору-геноциду. 24 листопада в Українському кризовому медіа-центрі пройшов брифінг з теми "Чим загрожують українському суспільству спекуляції та фальсифікації щодо кількості жертв Голодомору 1932-1933 років?"

Фото: "Укрінформ"