Де межа між батьківською опікою над дитиною і особистим простором дитини
Цю межу тяжко визначити, адже є різні стосунки в сім'ях та різні індивідуальні характеристики як батьків, так і дитини. Ця межа дуже добра визначається практичним шляхом. Як правило, дитина, коли відчуває цю межу, дуже протестує. І коли батьки починають надто втручатися на її особисту психологічну територію, вона починає протестувати. Але в різних сім’ях по-різному. Але однозначно батькам треба пам’ятати, що у дитини є приватний простір і про її самостійність.
Справа в тому, що дитяча психіка достатньо пластична. Зрозуміло, що спочатку вхід в карантин, а потім вихід з нього потребували адаптації і тепер діти після того, як були в закритому просторі, будуть намагатися компенсувати це вимушене сидіння вдома. Вони хочуть більше спілкуватися та гуляти, вони хочуть більшої самостійності та чогось цікавого. Але це нормально у підлітковому віці.
Про способи контролю і чи важливо дитині про це знати
Навіть просто мобільний телефон в кишені — це вже засіб контролю. Принаймні це можливість зв’язатися з дитиною практично у будь-який момент і зрозуміти, де вона, що з нею, як вона себе почуваю тощо.
Відчуття поводка на шиї нікому комфорту і задоволення не приносить. З іншого боку, якщо батьки дуже тривожні, вони не мають обманювати дитину. Дитина має знати про те, що є функції спостереження, зокрема через спеціальні додатки. Тому що рано чи пізно вона все одно про це дізнається, і це було сприйнято як обман з боку батьків і те, що за нею стежили, безумовно, може її травмувати, навіть якщо вона про це дізнається уже дорослою людиною. Діти до такого контролю ставляться інакше. Діти хочуть довести світові і батькам свою інакшість, свою самостійність, що вони все знають і можуть. Якщо дитині розповісти про те, що є своєрідні функції стеження, зрозуміло, що дитина буде обурюватися. Дитина не помічає багатьох небезпек, які існують в сучасному світі. Навіть у 90-ті було безпечніше, ніж зараз. Тоді не було такої хвилі самогубств та не було груп у соціальних мережах, як-то "Синій кит". Тому батькам все потрібно пояснити дитині, а саме — довірливо і як з дорослим. Крім того, потрібно не переходити межу, аби у дитини не створювалося враження абсолютно суцільного контролю. Потрібно пояснити, що це для її безпеки і для того, щоб у батьків не боліло серце через те, що з дитиною може щось не так бути.
Якщо додатки, які передають геолокацію, є виправданими, до програми, які передають відео і аудіо — це перебір, тому що дитина відчуває, що вона під ковпаком, і це багато в чому дитині шкодить. Коли є гіперопіка, дитина, з одного боку, відчуває роздратування від того, що в неї немає свободи. З іншого боку, дитина з часом до цього звикає і далі формується почуття власної неспроможності та нездатності протистояти викликам світу. Це те що називають комплексом неповноцінності.
В якому віці дитини батькам слід відмовлятися від методів опіки
Це все дуже індивідуально. Я думаю, що поступово потрібно зменшувати засоби контролю і з ранньої юності достатньо того, щоб дитина розуміла те, що якщо їй батьки телефонують, то потрібно відповідати на телефонні дзвінки, А батькам варто просто підтримувати дружній контакт з дитиною. Хіба що можна залишити доступ до геолокації про всяк випадок. Тому раджу батькам з підліткового віку дитини відмовлятися від хитромудрих програм та пристроїв. Але для цього потрібно, щоб стосунки з дитиною були конструктивні, щоб дитина розуміла своїх батьків, а батьки розуміли свою дитину. Дітям важливо знати, що ми як батьки в них впевнені і можемо їм довіряти.
Фото: pexels.com
