Яким раніше був Майдан Незалежності?
Спочатку це була звичайна ринкова площа. Потім — озеленений сквер з фонтаном, деревами та лавками. Згодом, у 1870-х роках там побудували Будинок Київської Думи і місце стало називатися Центральною міською площею. Будинок Київської думи — прекрасна ошатна будівля з елементами неоренесансу, за проєктом архітектора Олександра Шіле.
Будинок стояв на тій частині площі, яка зараз найближча до Будинку профспілок. Споруду практично повністю знищили під час винищення Хрещатика на початку нацистської окупації. І після звільнення Києва було вирішено її не відновлювати.
Майдан вкотре змінився візуально. У Майдана довоєнного, який ми успадкували від Російської імперії і який функціонував під різними назвами, фактично не було тієї частини, на якій зараз стоїть Стелла Незалежності. Після війни площу значно розширили. Люди дивуються: чому центральна площа міста розрізана вулицею на 2 частини? Справа в тім, що колись площа була з одного боку на парному блоці вулиці. На непарному боці стояла житлова і комерційна забудова. І вже в 1950-60-х роках, коли планувався новий повоєнний Хрещатик, то і площа, і її масштаб дуже змінилися.
_1975.jpg)
Про радянські пам'ятники
До радянських мегалітичних пам'ятників у центрі міста у киян було особливе ставлення, адже ті порушували провінційну, затишну, домашню атмосферу міста. Наприклад, пам’ятник Леніну кияни називали "Вовк і семеро козенят".
Арку дружби народів одночасно назвали ярмом, ручкою від чайника тощо. Це — не лише реакція на радянський тоталітаризм, а ще й підсвідома реакція містян, над якими вчиняли насильство, порушуючи природне середовище їхнього існування. З досить затишної домашньої площі Майдан стає жорстко-регламентованою під певні державні функції головною площею Радянської України. Такий Майдан успадковує незалежна Україна і він стає не лише місцем урочистостей на День Незалежності країни, але й концертів та феєрверків на день міста.
Про зв'язок міських утворень через століття
Дивовижний феномен є у пов'язаності міських утворень і їхньої функції через століття. Розташування барикад, які будувалися в центрі міста в 1941 році та в період Революції Гідності стоять фактично на ідентичних місцях. Тому що збереглася така ж міська структура, поділ на квартали, відступні шляхи дворами, перехрестя, розташування висот, нашарування дахів тощо.
Майдан — площа, на яку виходили на Першу революцію у 1905 році, на Визвольні змагання тощо. У людей не виникало питання де виступати. Це стало унаочненням прямого символічного діалогу. Під час Студентської революції на граніті, студенти зайшли на територію, яка їм не належила і вирішили до смерті голодувати, щоб поставити крапку в історії Жовтневої революції і країни, яку вона породила. Тобто це — в прямому сенсі маніфестація політичної позиції на території, яка тобі не належить. Бо під час усього радянського періоду відбувалося відчуження городян від міста, в якому вони жили. Містянам можна було тільки вишикуватися колоною і пройти вулицею, постояти, помахати паперовими квітами і розійтися по домівках. Усе інше каралось законом.
Про символи Майдану
Один із найпотужніших символів Майдану стала бруківка. Також про його історію розповідає імпровізація з величезних металевих конструкцій, які є твором мистецтва. Вони не є автентичними для цієї площі. Людині, яка не знає історію, може бути не відомо, що це — ремінісценція (ред. — елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва) січової вежі, з якої колись оглядав околиці Майдану дозорний. Збереження пам'яті про Майдан є актуальною.
Не знаю, чи варто відтворювати штучні елементи. Я категорично проти того, щоб робити декорації. Потрібно ставити металеві таблички зі шрифтом Брайля і написами українською та англійською мовами з поясненнями біля визначних місць. Інколи достатньо невеличкого елементу з правильними словами, щоб зрозуміти і пережити драму. Ліхтарні стовпи та дерева з пробоїнами від куль, бруківка, стелла — актори та учасники майданівських подій. Можливо, не чекаючи на створення великого меморіалу, варто було б рознести цю історію, створивши наратив, стежку пам’яті, щоб люди зупинялися і читали ці знаки.
Про роль Майдану в житті українців
Майдан виокремив нас як націю. Тепер вже не треба пояснювати звідки ти. Не варто говорити, що Україна — не лише вареники та горілка. Ми вийшли за межі цих літературних кліше і стереотипів. Ми увиразнилися, нас знайшли на карті і це теж — важливо. Крім того, ми ще й показали, абсолютно незнаний раніше, спосіб громадянського протесту і єднання на горизонтальному рівні, яке породило явище "волонтерства". Його ми експортуємо тепер по всьому світу.
Ми поширили правильний вірус. Майдан притягував до себе людей зі всього світу, які прагнули свободи, але, з якихось причин, не могли боротися за неї вдома. Майдан зібрав прекрасних українців, змусив їх подорослішати. З огляду на все, що ми прожили за останній час, саме на Майдан нам варто озиратися в пам'яті, слухати та читати про нього, дізнаватися більше. Адже для багатьох людей він став досвідом, на який можна опиратися як на стіну, яка прикриває із тилу.
Фото: Музей Революції Гідності
