Про Декларацію принципів терпимості
Міжнародний день толерантності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, сексуальної орієнтації, етносу або кольору шкіри. Тоді підписанти вказали, що ухвалюють Декларацію "...відчуваючи занепокоєння у зв'язку з актами нетерпимості, насильства, тероризму, ксенофобії, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму, відчуження, маргіналізації та дискримінації щодо національних, етнічних та релігійних і мовних меншин, біженців та мігрантів."
Що таке толерантність?
За словами Тимура Левчука, толерантність — це життя без насилля та утисків:
"Не йдеться про любов до всіх, відвідування маршів рівності тощо. Головне — ні на кого не нападати, не бити і не вирішувати особисті конфлікти через насилля."
Чи змінилося щось за 25 років?
"Так, багато змінилося. Наприклад, проходять марші рівності. До них все-одно є багато питань, але вони відбуваються. Для пострадянської країни це — прекрасний показник, який виділяє її з-поміж інших країн-сусідів. Відповідно, поліція виконує свою функцію, захищаючи марші. Також помічаю, що з кожним роком все менше насилля щодо учасників маршу рівності або маршу за права жінок проявляється.
Це — хороша динаміка, яка, я сподіваюся, продовжуватиметься. Також були внесені зміни до законодавства, щоправда не так багато, як хотілося б. Є дискримінаційний закон, який забороняє дискримінацію, є заборона дискримінації на робочому місці. Звісно, цього не достатньо. ЛГБТ-спільнота очікує на одностатеві партнерства, для врегулювання своїх соціально-економічних питань. Світ змінюється і у людей, швидше, є нерозуміння, а не ненависть. Якщо пояснювати і надавати потрібну інформацію, то люди стають більш толерантними", — розповів Тимур Левчук.
Чому ЛГБТ-спільноті важливо мати право реєструвати цивільно партнерство?
"Бо двоє людей живуть разом, мають спільне майно. Також нині важливо мати право потрапити до близької людини в реанімацію, якщо та захворіла на коронавірус. Це — базові речі і я не розумію чому в Україні точиться дискусія стосовно надання такого права. Поява цих прав жодним чином не обмежує права інших людей. Також є проблема зі злочинами на ґрунті ненависті. Всі знають як багато стається нападів на ЛГБТ-активістів та інших активістів. Зараз в парламенті є законопроєкт 5488 і він має надати поліції повноваження засуджувати нападників", — пояснив Тимур Левчук.
Які проєкти вдалося реалізувати за останні роки?
"Наш улюблений проєкт — "Союзники в дії". Там ми пояснюємо людям як можна підтримувати різні меншини і чому це важливо. 28 жовтня ми провели Форум союзників та союзниць і на ньому була релігійна панель. Там був присутній головний Муфтій України Шейх Саїд Ісмагілов, представник прогресивного іудаїзму та інші представники різних релігійних конфесій. Всі вони прийшли на ЛГБТ-захід щоб обговорити як налагодити діалог. Рік тому ми й уявити не могли, що зможемо вести діалог з представниками релігійних конфесій. Україні треба рухатися далі, наздоганяючи наших іноземних партнерів та бути на одній хвилі з ними", — поділився Тимур Левчук.
Що для вас день толерантності?
Для Зої Гаркавенко День толерантності — це не зовсім про свято:
"Як на мене, толерантність — свідоме сприйняття різноманітності світу. Саме картина світу і її локальні ти чи нелокальність визначає ідентифікацію свій/чужий. Зараз світ настільки різноманітний, що толерантність стала не умовою демократії, а умовою самовиживання, співіснування. Всі розмови про толерантність мають починатися зі слів, що всі ми відносимося до одного виду "людей із планети Земля"."
Як можна узгодити поняття толерантності та вибудовування власних меж?
"Я не дуже підтримую моїх колег, які дуже наполегливо говорять про вибудовування меж, адже насьогодні питання власної території перейшло всі межі здорового глузду. Дуже часто люди, вибудовуючи власні межі, руйнують стосунки з близькими, коли грають у гру "це — моя територія і мої правила", але не вміють встановлювати правила, які би дозволяли співіснувати.
Особливість толерантності в тому, що людина може відреагувати або не відреагувати на явище, яке їй не подобається. Можна сказати, що тобі це не подобається, з сумнівною вірогідністю, що людина якось відреагує на це.
Другий варіант — дистанціюватися від того, що не подобається (якщо це не дистанціювання від загрозливою для інших поведінки).
Третій варіант — не помічати того, що тебе не стосується або не зачіпає твої інтереси. Межа між прийнятністю та байдужістю дуже тонка", — зауважила Зоя Гаркавенко.
Про толерантність до різних груп невакцинованих
"Часто люди проводять ідентифікацію свій/чужий за тією класифікацією, яку самі собі вигадали. Соціальне сприймання м це про культуру, про більш глибокі корені сприйняття різних груп людей, які сповідують різні культурні чинники своєї життєдіяльності. Від того, наскільки культивуються та поширюються певні стереотипи, залежить і толерантність людей до культурних норм, які сповідуються в соціальних групах.
Для мене толерантність — коли я приймаю іншого як рівного собі, але іншого. Від цього я вже вибудовую свою стратегію поведінки. Якщо мені не подобається як інша людина поводить себе зі мною, то я їй про це повідомляю, встановлюю певні правила і, за умови їхнього невиконання, я дистанціююсь. Якщо ж поведінка людини жодним чином на мене не впливає, то нехай робить як хоче", — прокоментувала Зоя Гаркавенко.
Фото: pexels.com
