Всі ці роки чую, що ми ― "неформат"
Саша Франко: Як живеться, коли не треба вставати зранку на ефіри?
Alloise: Та насправді є ефіри та гастролі, їх небагато, але з ранковими підйомами о 3-5 годині організм змирився і перестав ненавидіти, він адаптувався.
Євген Павлюковський: Ти кажеш, що концертів мало, але 13 листопада буде квартирник, 18 листопада ― сольний концерт. Нормальний у тебе графік як для "червоної" зони.
Alloise: Нормальний. Однак все одно є напруга і є хвилювання за здоров’я всієї нації.
Саша Франко: Втім, можна їздити між студіями звукозапису. Є нові пісні, записані і невидані?
Alloise: Поки не маю права анонсувати, але вже є кльовий і несподіваний дует, дуже приємний мені особисто. Коли цей артист запропонував мені співпрацю, я подумала про те, що ще в школу ходила, а він вже був моїм кумиром.
Квартирник ― це кльовий формат, коли глядач і музикант знаходяться найближче один до одного. Можна поговорити про створення пісень, адже на великому концерті це зробити важче.
Саша Франко: А 18-го листопада ти зіграєш сольну програму?
Alloise: 18-го листопада ми зіграємо величезний сольний концерт у "Pepper's Club". Це суперконцертний майданчик. Коли ми туди потрапили вперше, то були в шоці від звуку, адже туди завезли таку техніку, що це схоже на повноцінний концертний зал, а не просто клуб.
Євген Павлюковський: Та й ти на шоу економити не збираєшся. Яким буде концерт?
Alloise: Ми будемо за всіх. Ми ― це 5 музикантів на сцені і ще один учасник команди ― звукорежисер поза нею― я дуже ціную звук. Скільки б не було людей на сцені, головне ― хто все визвучує.
Звук буде масштабний. Він буде живим. У плейбеках залишиться кілька бек-вокалів, просто тому, що він там буде не дуже актуальним, саме на сцені. І буде спеціальний гість OTOY. Це дуже крутий український репер. Він нещодавно підписав величезний контракт з Apple Music.
Саша Франко: Твоя музика далека від репу. Чому вирішила запросити музиканта саме цього жанру?
Alloise: Насправді реп ― це також музика і найкращі реп-виконавці, наприклад, такі як Notorious також вивчали джаз. Я можу сказати, що реп ― це 100% музика. OTOY "в темі". Ми з ним співпали на темі музики.
Саша Франко: Коли ти дізналася, що саме звучатиме в нашому ефірі з твоїх пісень, то здивувалася. Чому?
Alloise: Я всі ці роки чую, що ми ― "неформат". Нам кажуть: "Давайте щось веселіше". І все таке подібне. Я пам’ятаю, коли минулого року лише вийшов наш альбом, то Радіо "Промінь" було першим, звідки нам зателефонували і сказали, що пісня "Empire" подобається. Я це одразу озвучила своїм музикантам, вони сиділи з такими квадратним очима ще півгодини. Нам було дуже приємно.
Я працюю без менеджменту і вмію кльово все робити сама
Саша Франко: Alloise походить від ім’я Алла?
Alloise: Є такий письменник Алоїс Їрасек. Це чеський письменник. Його книга стояла на моїй полиці серед дитячих книжок і друзі приходили, бачили її і просто так жартома мене називали.
Євген Павлковський: Чому музиканти так люблять брати псевдоніми за іменами письменників?
Alloise: Думаю, музиканти відчувають свою дотичність до писемності. Ми ж теж проводимо потік інформації, письменники оформлюють все в слова, а ми ― в ноти.
Саша Франко: Часу замало, але хочеться ще поговорити про твої плани на найближчий локдаун. Будеш сидіти вдома чи працюватимеш у студії?
Alloise: За тиждень у мене буде концерт, тому всі думки про цю подію. Цього разу все на мені. Вже деякий час я працюю без менеджменту і вмію кльово все робити сама. Ніхто не заважає у роботі, що є перевагою, але іноді не вистачає ресурсу, щоб все перевірити. Колеги і друзі допомагають, адже зараз такі часи, коли всі один одного підтримують. Все від "а" до "я" на мені.
Євген Павлюковський: Чому важливо самій все контролювати?
Alloise: У мене не дуже веселий досвід роботи з менеджментом. Наприклад, коли була група Gorchitza. Тоді менеджером був мій чоловік, який забрав у мене пісні. Я могла судитися, щось доводити, проте не хотіла для себе цих емоцій, тому сказала "добре, до побачення". Потім теж був менеджмент, але це був великий компроміс, бо хлопці хотіли, щоб я мала вигляд майбутньої жінки для арабського олігарха, а я себе інакше бачу і відчуваю. Компроміси у 20 років ― це нормально, а в 37 років себе важко налаштувати на те, на що ти не згоден до кінця. Я так працюю приблизно 5 років.
Для мене важливо залишатися собою і щоб моя музика була вільною.
Фото: Антоніна Сотникова
