"За інформацією засобів масової інформації проблема може полягати в тому, що рішення про виокремлення Держкіно з-під Міністерства культури до Кабміну ухвалювалося без самого міністра культури і без погодженням Міністерством культури як таким. Тобто вчора міністр культури перебував за кордоном, відбулося закрите засідання уряду, де ухвалили відповідне рішення, навіть не повідомивши про це Ткаченка. Абсолютно ймовірно, що це його образило як міністра, як людину, яка відповідальна за формування політики у сфері культури, що його не повідомляють як міністра про те, що збираються ухвалити такі рішення.
Так само є питання стосовно того, що Держкіно як таке належить до сфери культури, і дуже дивно, що виділяють з-під відання Мистецтво культури до відання Кабміну. Це так само, як виділяти поліцію з-під Міністерства внутрішніх справ, яке формує політику у сфері правоохоронної діяльності, до безпосередньо Кабміну. Насправді в цьому є дуже багато сумнівів", — зазначив аналітик Центру спільних дій Олег Савичук.
Савичук спрогнозував, наскільки ефективною може бути робота Держкіно після виокремлення.
"Досить часто, якщо якийсь центральний орган виконавчої влади підпорядковується напряму Кабміну, це означає, що він відданий сам собі і йому, як правило, не треба мати начальника безпосередньо перед собою, і він вільний у тому, що вони може робити. Тому тут питання того, за що має нести відповідальність і яку політику має формувати Міністерство культури, оскільки якщо виділяють з-під Міністерства культури кіно і утворюють окреме ЦОВВ Держкіно, це означає, що сфера кіно фактично забрана з-під Міністерства культури і воно не може формувати політику у цій сфері. Відповідно Держкіно має бути або окремим міністерством, формуваючи політику у сфері кіно, або воно не має формувати політику в сфері, а має просто реалізувати її. Водночас формувати політику буде хтось інший: або Кабмін, або Міністерство культури", — сказав аналітик.
"Абсолютно ймовірно, що Держкіно отримає свою сферу незаангажованості та безпеки, в якій воно зможе діяти, не погоджуючи свої рішення з міністром культуру. Відповідно багато рішень можна буде ухвалювати значно швидше та ефективніше. Але питання до самого статусу. Якщо ви хочете, щоб це був окремий центральний орган виконавчої влади, щоб він здійснював свої повноваження у сфері кіно незаангажовано, швидко і без погодження з міністром культури, то питання у тому, навіщо тоді Міністерство культури як таке.
Я не є опонентом того, щоб Держкіно було незалежним. Я є опонентом тої системи, що там фактично утворюється міністерство, які отримує повноваження формувати державну політику, а насправді це не є міністерство. Це центральний орган виконавчої влади, керівника якого призначає Кабмін. Тобто це означає, що від цього процесу усувається Верховна Рада, яка мала б призначати міністра, відповідального за відповідну сферу. Відтак ВР позбавляється впливу на відповідну сферу", — додав Савичук.
Водночас народна депутатка 8-го скликання та заступниця міністра культури молоді та спорту у 2019-2020 роках Ірина Подоляк вважає, що заява про відставку Олександра Ткаченка — це "історія не про кіно".
"Ця історія зовсім не про кіно. Це історія про те, що, на превеликий жаль, наша держава на 30 років Незалежності взагалі не знає, що таке культура і з чим її їдять. Це як валіза без ручки: і шкода кинути і нести немає сил, а особливо не зрозуміло, куди її нести. На моє переконання, це історія про державні ресурси, про кошти платників податків і про можливість ними розпоряджатися без зайвих додаткових ланок. Таких, як, наприклад, міністерство. Тому це про владу і про доступ до ресурсів.
Те, що зараз склалося, коли у такий абсолютно непристойний спосіб Кабмін за відсутності міністра в Києві вирішує знову реструктуризувати міністерство — це абсолютно непристойна історія, але не перша, і зараз забирають Держкіно без погодження і без будь-якої координації. На мою думку, культура мало цікавила владну верхівку в державі, коли в культурі не було грошей. А тепер, коли трошки з'явилися гроші, наприклад, з'явився Український культурний фонд з кількома сотнями мільйонів, Держкіно почало фінансувати виробництво фільмів, що теж декілька сотень мільйонів гривень, то з’явилася потреба цими грошима безпосередньо управляти без зайвих лап, адже не є новиною, що всі важливі для країни рішення насправді ухвалюються не в Кабміні, не в міністерстві, а в Офісі президента", — прокоментувала Подоляк.
Депутатка 8-го скликання зауважила, що Верховна Рада має задовольнити заяву Ткаченка.
"Після того, як Ткаченко подав у відставку, має бути постанова Верховної Ради, і лише тоді Верховна Рада може підтримати цю заяву або не підтримати. Тому ми знову будемо мати інтригу певний період часу.
На мою думку, відбулася така непристойна ситуація з Кабміном та Мінкультом. Ткаченко написав заяву. Я сприймаю це так, що він не приймає таких правил і хоче йти, тому що з членом команди так не вчиняють. Я вважаю, що Верховна Рада повинна задовольнити його заяву, проголосувати і підтримати його. Я не схильна думати, що це є з боку Ткаченка якісь ігри та інтриги", — сказала Подоляк.
"Щодо його роботи, я вважаю, зміни були доволі крапельними, але проект, який пов’язаний з реставрацією пам’яток, був дуже хорошим і корисним. Це те добре, що залишиться після нього. Але Ткаченко залишив після себе великі інституційні хвости та багато криз, зокрема не перезавантажив наглядову раду в Українському культурному фонді і не підписав контракту Оленою Гончарук, котра виграла на конкурсі керівника Довженко-Центру. Підозрюю ці кризи відбулися тому, що він не хотів йти на конфлікти з представниками старих еліт", — додала вона.
Народний депутат України від партії "Європейська солідарність" Микола Княжицький прокоментував, чи рішення про відставку Олександра Ткаченка було очікуваним.
"Ми читали можливі прогнози про те, що Олександр Ткаченко буде звільнений зі своєї посади. Але він не був звільнений. Він сам написав заяву про відставку, оскільки, як він каже, не хотів миритися з абсурдним рішенням. Я знаходжусь в опозиції до влади, яку представляв Олександр Ткаченко, але в цій ситуації я підтримую його позицію та погляд.
У "Слуги народу" є представники різних течій, кланів та груп, і, мабуть, ті люди, які працюють зараз в Офісі президента і Олександр Ткаченко належать до різних груп. Між ними давні суперечності. Дуже часто це пов'язано не зовсім навіть із культурними питаннями. Йде давня боротьба за те, хто контролюватиме дозволи на забудови міст, чи це буде робити державна інспекція ДАБІ, яка ближча до виконавчих органів влади, зокрема до Офісу президента і до Кабінету міністрів, чи Міністерство культури, яке повинне це контролювати. Ткаченко хотів створити центральні органи виконавчої влади в різних сферах, а Кабмін не давав на це погодження. Тобто там багато було конфліктів між різними гілками влади через те, що культурна політика чинної влади, на жаль, є дуже часто не продуманою і немає єдиного стратегічного узгодженого бачення", — сказав народний депутат.
Княжицький спрогнозував, чи викличе відставка Ткаченка спротив в монобільшості.
"Те, що це в черговий раз може розколоти і так розколоту монобільшість — це факт. Якась частина людей там підтримує пана Разумкова, інші люди підтримували Любченка. Тому я думаю, що багато людей всередині монобільшості буде підтримувати Ткаченка, і не так просто буде зібрати голоси за його відставку. Думаю, що олігархічні групи, які традиційно підтримують голосування за ті чи інші відставки, можливо, не в повному складі зараз підтримають відставку Ткаченка. Він до цього керував каналом "1+1", власником якого є пан Коломойський, є депутати в залі, які на нього орієнтуються, тому залежно від тих політичних домовленостей, які будуть в монобільшості, буде результат голосування, але це не буде простий процес", — зазначив Княжицький.
Голова державного агентства України з питань кіно у 2014-2019 роках, продюсер і актор Пилип Іллєнко вважає, що "заява Ткаченка про відставку — це добре так само, як і відокремлення Держкіно від міністерства".
"Я завжди казав, що людям, які стільки років створювали комерційне українське телебачення, яке серйозно доклалося до поширення в Україні російських наративів та маргіналізації української культури, не місце в кріслі міністра культури України.
Те, що Мінкульт втратив контроль над Держкіно — це, як мінімум, непогано, тому що покращує комунікацію між урядом та Держкіно, в якій Міністерство культури дуже часто було ланкою, яка не обов'язково була потрібна. І це подовжувало і ускладнювало всі бюрократичні процедури, тому Державне агентство України з питань кіно не могло направити якийсь документ на розгляд уряду без проходження цього документу через Міністерство культури. І це завжди була проблема. Можливо, це відокремлення слід розглядати як початок масштабнішої адміністративної реформи, бо до того жодний центральний орган виконавчої влади не був підпорядкований напряму Кабінету Міністрів. Завжди це координується через якогось міністра. Це важливий прецедент. Безпосередньо тепер зав’язано Держкіно на Кабмін і фактично це означає, що де-факто воно стає міністерством, тому що лише міністерства підпорядковуються Кабінету Міністрів напряму. Очевидно, далі наступним логічним кроком було б перейменувати Держкіно у Міністерство аудіовізуальних мистецтв, оскільки на нього поклали функцію формування державної політики в галузі кінематографії", — сказав Іллєнко.
"Стосунки пана Ткаченка з Держкіно тривали задовго до призначення його на посаду міністра культури. І ті конфлікти, які були, і деформаційні кампанії, які проводило "1+1" під керівництвом Ткаченка під час моєї роботи в агентстві, загальновідомі. Тому, можливо, це дійсно галузь, контроль за якою для міністра був стратегічно важливим з різних причин. І втрата такої галузі зробила, можливо, для нього втрату у сенсі посади міністра, якщо він написав заяву. Бо чутки про його відставку ходили насправді вже рік, з минулої осені", — розповів колишній голова Держкіно.
Колишній гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко вважає, що відставка міністра культури Олександра Ткаченка — це "програш війни за бюджет".
"Я думаю, міністр вимагав додаткового фінансування в першому читанні. Як я розумію, його прохання не були задоволені у Раді. Це важливий чинник. Але, безумовно, я думаю, що не сам факт перепідпорядкування Держкіно напряму Кабміну, як спосіб, в який це було зроблено, не дуже приємний. Хоча до цього йшло, оскільки вже рік триває процес передачі під юрисдикцію Держкіно державних кіностудій з-під управління Міністерства культури, тобто логічно, що якщо в Держмайно передаються цілі майнові комплекси, значить має змінитися статус агентства, але це доволі швидко відбулося", — сказав Козленко.
"Кіно, яке і не було в принципі в зоні втручання міністра, останні півтора-два роки стало основним пріоритетом політики Офісу президента, і Держкіно напряму керується з Офісу президента, пані Кудерчук є ставленицею Ярмака, Рада з підтримки кінематографії сформована з його бізнес-партнерів, тому до цього йшло. Але сам момент перепідпорядкування під Кабмін дражливий, тому що з боку Держкіно деякі процеси спростяться, зокрема збільшення обсягів фінансування, погодження бюджетів тощо, але у цьому сенсі міністерство як орган, що формує державну політику у сфері кінематографу залишається просто напризволяще і осторонь від процесів. Я думаю, що ця ситуація призведе до збільшення фінансування Держкіно, але оскільки там наявна політична корупція і кошти поділяються у непрозорий спосіб, то не знаю, наскільки це буде в благо", — додав він.
Фото: facebook.com/oleksandr.tkachenko.ua
