Ми присвячуємо цей відеокліп українській інтелігенції
Ксенія Івась: Олексо, яка історія цієї пісні "Добрий Вечір"?
Олекса Ярош: "Добрий вечір" — це ніби колискова від гурту KARNА. Колискова, яка несе добрий, спокійний, файний настрій, бо в наш непростий час хочеться трошки позитиву, спокою. І коли вечір стає добрим, всі негаразди лишаються в минулому, а ми йдемо вперед вже з хорошим і добрим настроєм. Але сама по собі колискова багатозначна та несе прихований зміст, який ви можете побачити в кліпі.
Ксенія Івась: 9 листопада ви випустили кліп "Добрий вечір". Розкажи про нього?
Олекса Ярош: Ми присвячуємо цей відеокліп українській інтелігенції. Тому реліз приурочено саме до Дня української писемності та мови. Ми нація досить багата: окрім Шевченка, Франка, Лесі Українки, у нас ще є багато митців і науковців. Саме українська інтелігенція дає нам можливість відчувати себе нацією. В ХХ столітті її хотіли знищити, але не вийшло.
В нашому відео дуже багато алегорій. Наприклад, сама локація — це закинутий театр. І одним з головних елементів є вівтар, як серце кліпу, символ того, що українська інтелігенція і пам'ять про неї дають нам можливість йти далі в майбутнє.
Сама пісня — це одна історія: прослуховуючи пісню "Добрий вечір" ви можете собі придумувати різні образи, різні емоції, щось додати, домалювати свої ролі, але відеоряд багатозначніший. Після перегляду відео, погляд на цю пісню стане набагато ширшим.
Усі музиканти гурту KARNA брали участь у зйомках, у всіх була своя роль, своє завдання, свій образ. Ми відзняли кіно! Там є сюжет, своя містика, ми вперше працювали з кіношними гримерами.
Ксенія Івась: Яку історію зі знімальному майданчику ти згадуватимеш?
Олекса Ярош: По-перше, сама локація, сам театр, він вже містичний. Оці закутки, підвали, сам цей дух старого театру несе містику. Зйомки відбувалися вночі і це теж додає містики. Це досить цікавий досвід для нас.
Фото: Олекса Ярош. Кадр з кліпу "Добрий вечір". Фото: Андрій Петрищев
Коли ти тримаєш музу за руки, музика може бути різною
Ксенія Івась: Над якими піснями та проєктами ви зараз працюєте?
Олекса Ярош: Ми продовжуємо творити, хочемо осягнути ширшу аудиторію, але не зраджуючи нашому напрямку гуцул-метал. Зараз складна ситуація, "червоний" рівень карантинних обмежень, тому стосовно виступів ще ведуться перемовини. Так само і стосовно літнього фестивального сезону 2022 року. Зараз у нас заплановано тільки виступ на фестивалі Rock Bulava. А поки осінь-зима — у нас творчі процеси, які будуть реалізовані й представлені вже новими синглами в цьому і наступному році.
Ксенія Івась: Яка місія у гурту KARNА?
Олекса Ярош: Мені здається, що треба нести позитив, охоплюючи різні напрямки всього нашого життя. Починаючи від хороших емоцій, ліричних любовних історій, закінчуючи бешкетними історіями, історичними образами, і дуже драйвовими текстами та музикою. Тому, в першу чергу – це хороший, позитивний, бойовий настрій, знати, пам’ятати свою історію, зрозуміти, хто ти є в цьому світі, щоб далі продовжити нести якусь правду.
Ксенія Івась: А ти визначився, про що ти ніколи не співатимеш?
Олекса Ярош: Хочеться співати про все. Не хочеться ставити себе в якісь рамки. Вся музика — це емоції. Коли ти тримаєш музу за руки, музика може бути різною. Від дощового настрою до сонячного, від бешкетного до сумного. Важко сказати, що я писатиму завтра і чи я не відредагую сьогоднішній текст на інший настрій. Це творчість і вона різноманітна.
Ксенія Івась: Як у вас відбувається робота в групі, адже частина музикантів мешкає в Києві, ти — в Івано-Франківську?
Олекса Ярош: Зазвичай ми збираємося у Львові, там наша база. Ми привозимо різні ідеї. Влад Ярун (гітарист гурту KARNА — прим. ред.) — гігант ідей. Зазвичай він штовхає нас на ті чи інші музичні чи текстові ідеї й ми починаємо творити. На місцях ми теж намагаємося щось придумати. І потім, в онлайн-режимах чи на репетиції, ми збираємо те все докупи. Важка ситуація, бо не завжди вдається доїхати в різні карантинні зони. Але творчість ніколи не буде в якихось рамках і за решіткою — це сто відсотків.
Ксенія Івась: Коли почалася пандемія, багато музикантів лишилися без роботи. У стрічках соцмереж можна було побачити оголошення про продаж музичних інструментів. А яка ситуація у вас?
Олекса Ярош: Продавати інструменти ми точно не збираємося. Свої вміння так само. Головне — не опускати руки. Пандемія не вічна. А всі ці вияви творчості дають нам можливість жити далі. Жити, сподіватися і творити хороше майбутнє.
Ксенія Івась: За останні пів року ви видали треки на екологічну, патріотичну тематику. Це ж не бізнес?
Олекса Ярош: Ні, це посил, нагадування, розплющування очей чи зняття рожевих окулярів. Це посил працювати з різними громадськими організаціями різного напрямку, не лише в політичному аспекті. Наше життя складається з багатьох елементів, від яких ми залежимо. Руйнуючи їх ми, відповідно, руйнуємо і своє життя. А хочеться, щоб все було добре, щоб люди трішки спинилися знищувати, вбивати і тому подібне.
Ксенія Івась: Ти не співав у гурті KARNА з 2010 по 2019 рік. Що ти відчував, коли пішов?
Олекса Ярош: Це складне питання, не розповідатиму саму історію тих всіх розставань або негараздів. Насправді їх не було, ми мирно розійшлися. Я пішов далі, створив свій проєкт, трошки пограв там і сям, пожив, попрацював. Але важливим етапом останніх років якраз і є повернення в гурт KARNА. Бо десь там, в глибині душі, хотілося бути знову з хлопцями, творити, хотілося неймовірної рок-метал-музики.
Ксенія Івась: Коли ти був не в гурті, ти спостерігав за їхньою діяльністю?
Олекса Ярош: Так. Коли KARNА анонсувала і почала називати себе гуцул-метал гуртом, я був дуже радий, тому що це бажання було і раніше. Це був класний крок в музичній індустрії. А тепер я вже й себе можу спокійно називати гуцул-металістом. Мені зайшов альбом "Гуцул-метал", ще й як! У мене є улюблені треки, які я й досі слухаю. Я товаришую і спілкуюся з Олексієм Шманьовим (вокаліст гурту KARNА з 2013 по 2019 рр. – прим. ред.) і далі.
Фото: Володимир Хомич
Зібрати стадіон — це ще одна "галочка" в житті, яку хочеться поставити
Ксенія Івась: Наступного року гурту KARNА виповниться 25 років. Якщо зробити флешбек і згадати історію групи за дві з половиною хвилини, що тобі спаде на думку?
Олекса Ярош: Це нереально за дві з половиною хвилини. Але якщо вже так, то, по-перше, 2003 рік, презентація альбому "Летимо" на фестивалі "Рок-Вибух" в Івано-Франківську. Отакі речі я завжди пам'ятатиму. Це стан становлення, підлітковість, пошук чогось нового. Але водночас ми вже зрозуміли, який посил даємо, ми зрозуміли, що люди нас люблять, ми зрозуміли як це — жити по фестивалях. Період становлення був дуже буремний.
Наступний етап був ближче до 2010 року: у 2008-му ми переїхали до Києва, ставали професійнішими, якіснішими, дивилися як працювати з різними людьми, продюсерами. Напевно, стали дорослішими.
Наступний етап, як на мене, хоч і без мене — це якраз гуцул-метал. Люди познайомилися з новою KARNА, аудиторія збільшилася, мабуть, на 200%. Молодь, яка не слухала стару KARNА, почала слухати гуцул-метал. Дехто навіть взагалі почав слухати рок-музику завдяки гурту.
І наступний етап історії гурту — це вже моє повернення і творчий процес, на який ми далі працюємо.
Ксенія Івась: Ви плануєте святкувати 25-річчя гурту?
Олекса Ярош: Ми над цим думаємо. Може зробимо якусь класну фішку чи сольник, або може кілька сольників, можливо це буде тур, можливо це буде прокатати все фестивальне літо на всіх можливих і неможливих фестивалях, як це було цього року. Але стовідсотково будуть сюрпризи.
Ксенія Івась: Про що ти мрієш, як музикант?
Олекса Ярош: Суто я хочу зібрати стадіон — це ще одна "галочка" в житті, яку хочеться поставити. Бо це неймовірний колообіг емоцій. І це вже не мрія, це — ціль. Далі — щоб слухач тебе розумів. Не просто слухав, як звичайну музику, а розумів твій посил, підтримував тебе усіма можливими шляхами. Хочеться ширшу аудиторію. Хочеться пізнати світ разом з KARNА і показати свою творчість не просто як звичайний рок-гурт, а як український елемент, як гуцул-метал. Такого у світі немає.
Фото: Володимир Хомич
