"Працювати у будинку з такою величезною історією — дуже надихає. Саме з Хрещатика, 26 почалася історія національного телерадіомовлення, яка зараз об’єднує сім’ю Суспільного мовника. Хрещатик, 26 — не просто будівля, а інституція в самому центрі столиці, яка от уже 70 років працює як злагоджений механізм для надання слухачам усіх каналів Суспільного радіо актуальної неангажованої інформації. Радіо як джерело найоперативнішого подання інформації висвітлює найважливіші культурні заходи та події, розважає слухачів гарною музикою та шоу і просто налаштовує на позитивні хвилі. Українське радіо — структура, яка завжди поруч зі своїм слухачем, знає його запити, освічує, турбується та тримається на одній хвилі з радіослухачами по всьому світу. Але радіо — це не просто стіни, це люди — молоді й досвідчені спеціалісти, — які щодень приходять на Хрещатик, 26 і своєю професійною роботою продовжують його прекрасну історію", — каже Дмитро Хоркін, член правління Суспільного, відповідальний за платформу радіо.
Автором проєкту будівлі був архітектор Віктор Єлізаров — той самий, який був співавтором монумента "Батьківщина-Мати", будівель метро "Хрещатик", аеропорту "Жуляни", готелів "Київ" та "Дніпро". Стиль будівлі — ретроспективізм з елементами бароко, для якого характерне звернення до архітектурної спадщини минулих епох. В той самий час, а також трохи пізніше, на Хрещатику звели ще кілька будівель у такому ж стилі.
"Кажуть, що Микита Хрущов особисто обрав це місце для майбутнього телерадіоцентру. Бо весь Хрещатик знищили енкаведисти під час відступу Червоної армії, а на цьому місці якимось дивом залишилися вцілілі стіни. Відновлення будівлі почали полонені німці в 1949 році, а завершували вже радянські будівельники у 1951-му. На той час, коли відбулася перша трансляція, у Києві було всього 650 телеприймачів. Це достеменно відомо, оскільки на той час вісі вони були на обліку. Однак 5 листопада звідси вийшла перша телевізійна програма. А вже 7 листопада звідси ж відбулася трансляція військового параду — перша у Радянському Союзі пряма позастудійна трансляція. На той час ще не було будівлі Міністерства аграрної політики та продовольства, тому з Київського телерадіоцентру відкривалася прекрасна панорама на Хрещатик. До речі, це був перший телерадіоцентр у Радянському Союзі, повністю устаткований вітчизняним обладнанням", — розповідає про історію Хрещатика, 26 Анатолій Табаченко, котрий 18 років очолював Українське радіо.
Сьогодні на Українському радіо змінилося майже все: у студіях — нове сучасне обладнання, в ефірі — актуальна інформація за найвищими журналістськими стандартами суспільного мовника, у команді — професіонали, які прекрасно відчувають потреби аудиторії та обізнані з сучасними трендами європейської журналістики. Незмінною лишається лише сама будівля. З 2004 року тут також функціонує Музей Українського радіо, який зберігає безліч цікавих експонатів: історичну техніку, унікальні світлини та документи. А невдовзі на Хрещатику, 26 знову відбудуться зміни.
"5 листопада 70 років тому відбулася перша професійна телетрансляція з Київського телецентру на Хрещатику, 26. Демонстрували стрічку Марка Донського "Алітет іде в гори". А зараз ми готуємо іншу історичну подію. Серце Суспільного мовлення — наші Новини — скоро переїжджають на Хрещатик. Повертаються додому. Це вже не зовсім телебачення. Це конвергентна структура, яка працює на всі платформи, і працює виключно за журналістськими стандартами, а не директивами радянської чи будь-якої іншої влади. Ми пам’ятаємо, з чого все починалося, адже Суспільне не створене з "нуля", це величезна трансформація 30 колишніх державних ТРК. І саме незалежність — це те, що нас відрізняє сьогодні. Тож пам’ятаємо історію, цінуємо здобутки і дякуємо всім, хто 70 років тому починав цей шлях і хто сьогодні допомагає будувати сучасне Суспільне мовлення", — каже Микола Чернотицький, голова правління Суспільного.
