Уперше в Україні радіодиктант відбувся 24 травня 2000 року, присвятили його тоді до дня Кирила і Мефодія. Акцію, присвячену державній мові, започаткувало Українське радіо. Лише згодом 9 листопада, день української писемності, стає офіційною датою для проведення радіодиктанту.
З 2015 року організатори акції розпочинають, так би мовити, процес диджиталізації: тепер написані диктанти можна сканувати або фотографувати й надсилати також електронною поштою (організатори щороку винагороджують найкращі роботи призами). Також диктант починають транслювати не лише на радіо, а й на UA: Перший, а з 2017 — ще й на фейсбук-сторінці.
Читати також: Радіодиктант національної єдності 2021: офіційні правила участі
Щороку кількість візійних локацій, де пишуть диктант, збільшується. А 9 листопада 2019 року гугл-запит "Радіодиктант" став найпопулярнішим серед української інтернет-аудиторії.
7 причин написати всеукраїнський радіодиктант
Відчуття єдності. Учасники акції щороку насамперед відзначають саме це: пишучи диктант одночасно з багатьма іншими людьми, які приєднуються до події не лише в Україні, але по всьому світі, з’являється надзвичайне відчуття єдності, приналежності до чогось великого, масштабного, важливого. Після написання тексту вас можуть відвідати найприємніші почуття — гордості, піднесення і радості. А це те, чого, погодьтесь, нам дуже бракує у непрості часи пандемії.
Самоперевірка, мабуть, є однією з основних причин взяти участь у подібній акції. Диктант національної єдності максимально охоплює правила сучасного правопису. Текст після трансляції оприлюднюють, тож кожен учасник має чудову нагоду перевірити себе. Одна із беззаперечних переваг такого диктанту — відсутність оцінки й аналіз виконаного. Це максимально корисний досвід, адже саме мовлення — усне і письмове — є візитівкою людини.
Традиція. Ми всі маємо свої ритуали й традиції — національні, сімейні, особисті. Ясна річ, приємні, бо чого б люди дотримувалися того, що їм не подобається? Приєднатися до щорічного написання радіодиктанту — нагода започаткувати для себе ще одну чудову традицію й зайвий раз відчувати спектр позитивних емоцій.
Новий досвід. Часто люди відмовляють собі в чомусь через страх нового й невідомого та потребу щось змінювати в житті. Здавалося б, як диктант національної єдності може щось змінити в житті? Але ж новий досвід — завжди певне відкриття, нова навичка, яка дає враження й відкриває нове розуміння. Досвід письма та робота над помилками — це не лише про грамотність. Це про життєву навичку робити висновки та працювати над покращенням після будь-якої виконаної справи або життєвої ситуації. А ще це чудова нагода випробувати на собі сучасний тренд — навчання упродовж життя.
Власний приклад. Участь людини в написанні національного диктанту єдності показує, як вона ставиться до своєї країни й мови. Безумовно, така акція демонструє важливість державної мови, показує, що ви вважаєте її престижною. А власний приклад завжди може стати мотивацією для інших діяти так само — поважати свою мову та країну.
Нові знання. Диктант — це не просто набір речень з орфограмами та правилами пунктуації. Це цілісний текст, об’єднаний спільною думкою. І нерідко сучасні диктанти несуть багато цікавої інформації. Іноді такий текст може стати справжнім відкриттям, надихнути, привернути увагу до важливої проблеми чи принести насолоду завдяки вишуканому стилю й красі слова. Здавалося б, виконання шкільного завдання може подарувати нові знання й рухати особистість далі вперед.
Бути грамотним — модно і престижно. Людина ХХІ століття публічна: вона створює дописи в соцмережах, має своє коло читачів, є лідером думок та об’єктом цікавості в певному колі. Погодьтеся, навряд чи захочеться рівнятися на «лідера», який «погано» пише. Грамотність — це така собі рекомендація для людини перед аудиторією, партнерами, новими знайомими, читачами, підписниками. Це частина харизми, якщо хочете.
.jpg)
Як приєднатися до радіодиктанту?
Радіодиктант традиційно транслюватимуть Першого каналу Українського радіо, на сайті Українського радіо, на фейсбук-сторінці Українського радіо, на сайті Суспільного.
