Про радіодиктант національної єдності
Текст вже готовий. Я не маю права його нікому показувати, але можу підтвердити, що він вже є. Тема тексту – осінь. Він схожий на те, що я пишу. Є відома норма, що український радіодиктант за обсягом не повинен перевищувати 200 слів. 200 слів в межах колонки – це навіть не половина, а в межах роману це взагалі ніщо. Але я думаю, що мій авторський стиль розпізнають ті, хто з ним так чи інакше знайомий.
В тексті є деякі рідкісні слова, неологізмів поки що немає. Хоча я не виключаю, що за лічені дні, які залишились до 9 листопада, поодинокі виправлення в цьому тексті я буду робити. На цю хвилину можу тільки сказати, що в тексті зав’язується певний сюжет, є натяк на певну історію.
З самого початку я враховував, що з точки зору граматики має бути максимальна однозначність. В моментах, де однаково можна вжити один або інший розділовий знак, я, мабуть, буду допомагати якоюсь підказкою. Але про все це ще буду радитися з науковою патронесою радіодиктанту Ларисою Масенко.
Про об’єднання цьогоріч автора радіодиктанту й читця в одній особі
Мені ця ідея подобається, тому що загалом мені подобається, коли автори читають свої тексти. Я думаю, що в цьому є особливий сенс, це означає стовідсоткове потрапляння в смислові логічні наголоси. Я загалом люблю читати свої тексти вголос і для мене це дуже приємна і цікава місія.
Плюс запрошені автори (Юрій Андрухович цього року та Іван Малкович – минулого року – прим.ред.) належать до актуальної української літератури сьогодення. Причому обидва відносяться до найчастіше згадуваних імен.
Про мову та те, чи може держава втручатися в мовні питання
Втручання держави в мовні питання є доволі доречним і ми ще не досягли межі. Актуальний закон, який ми сьогодні маємо, регулює моменти спілкування передусім в публічній сфері. Держава може страшенно багато, але вона все одно не зможе всього. Мені здається, найрадикальніша зміна в сенсі українізації відбудеться тільки завдяки добровільному вибору української мови серед більшості українців.
Про останні вибори президента, на яких не голосували окуповані території Донбасу та Крим
Завдяки цьому у нас втратив шанси на перемогу відверто проросійський кандидат. Якщо станом на 2010 рік це завжди було 50/50, буде наш президент відверто проросійським чи приховано, то тепер відверто проросійський ве шансів немає.
Про романи "Московіада" та "Рекреації", які увійшли до списків знакових книг українською мовою
Щиро кажучи, я дуже розчарований, адже в рейтингу Українського інституту книги (30 знакових книжок нашої Незалежності – прим. ред.) "Московіада" ледве зачепилася за 30-те місце. Мені здається, якоюсь мірою це моя відсутність у соцмережах і те, що інтернет-голосування в цьому опитуванні УІК було радше виконанням громадянсько-патріотичного обов’язку, аніж оцінкою літературної якості. Зрештою важко щось очікувати, якщо в одному списку змушені між собою конкурувати підручник з історії, збірка документів і роман або повість.
А щодо романів "Рекреації" та "Московіада", які включили в рейтинг PEN "Від Куліша до сьогодення", то це моє початківство. Я нескромно скажу, що кожен із моїх романів ставав важливою подією, віхою. Але, мабуть, не могли експерти включити вісім чи дев’ять моїх книжок.
Про музичну творчість
Наш альбом з київським тріо "Сон сови" з'явився якраз в той самий час, коли все позакривали в зв’язку із коронавірусом. Він створений за мотивами "Коханців юстиції" й ми видали альбом на вініловій платівці, а також він доступний в інтернеті. Це доволі інший з музичного погляду стиль, ніж той, який в нас із "Kardibo". Наприкінці літа ми мали змогу показати його публіці наживо.
Щодо "Kardibo", то я маю надію, що ми скоро виступимо з концертом, але не в Україні, а в Польщі. Ми маємо запрошення і цей виступ ніби не збираються скасовувати. Потім будемо шукати нагоди, щоб знову зібратися в студії і попрацювати над новим матеріалом. Плани щодо нового альбому є і поки ми працювали над ним дистанційно, комунікували через інтернет. Але ми наблизилися до моменту, коли далі ця робота не піде дистанційно.
Фото: Українське радіо
