Що зараз відбувається у Грузії?
Там триває політична криза вже не перший рік. Опозиція не визнавала результати парламентських виборів. Після втручання Європейського Союзу протиборчі сторони вдалося примирити, але зараз знову все повторюється: конфлікт між владою та опозиційними силами відбувається через місцеві вибори і переноситься на центральний рівень. За останніми новинами опозиції, фракції залишають свої мандати і припиняють роботу парламенті, а це шлях до дострокових виборів парламенту.
Можливо Міхеіл Саакашвілі саме цього домагався своїм поверненням до Грузії?
Сьогодні він каже що його мета — це дострокові вибори парламенту і через 10 днів після його виходу з в'язниці в країні проводитимуться дострокові вибори. Тобто він налаштований саме на переобрання парламенту. А що стосується виборів на місцевому рівні, то, здається, опозиція вже з такими результатами змирилася: хоча морально їх не визнає, але юридично працюватиме в цих обраних органах місцевої влади. Вона не складатиме мандат на місцевому рівні, але відмовляється від роботи. Тобто вибори були місцеві, а результат відображається на центральному рівні.
Чому такі запеклі місцеві вибори у Грузії?
Грузія — дуже не однорідна країна не тільки з політичної, але й з культурної та ментальної точки зору, навіть незважаючи на окуповані території. Через це там є місцеві опозиційні лідери, яких об'єднав навколо себе Саакашвілі. Саме ці місцеві лідери були дуже близькі до перемоги в периферійних, важливо стратегічних містах. Ось чому таке протистояння можна назвати хронічним, адже воно тягнеться з 90-х, коли Грузія відновила незалежність. Зараз Саакашвілі вдалося об'єднати навколо себе старих прихильників від’єднання, хоча-би в економічному плані, Аджарії. Ці "аджарські лідери" зараз об'єдналися навколо Саакашвілі, тому для Батумі ці вибори теж були принципові. Йдеться не про якісь сепаратистські тенденції, а про особливу позицію регіонів, які зараз знаходяться в опозиції до центральної влади. Це — суто політична опозиція: різні точки зору на розвиток країни, державне управління тощо. Тож Саакашвілі став регіональним лідером Грузії, тоді як "Грузинська мрія" — центральною політичною силою з базою в Тбілісі. Але показово, що навіть в Тбілісі не було переконливої перемоги.
Що треба зробити, щоб парадигма протистояння між Саакашвілі та іншими політичними силами, як продовження протистояння між Гамсахурдіа та Шеварднадзе, припинилася?
Єдиний вихід із ситуації — це якщо центральній партії "Грузинська мрія" вдасться привернути прихильність прихильників Гамсахурдіа, які зараз є прихильниками Саакашвілі. В першу чергу йдеться про західну Грузію. "Грузинська мрія" має тісніше співпрацювати з регіональними лідерами і будувати наново довіру до себе в цих регіонах.
Якою буде реакція Європейського Союзу на місцеві вибори у Грузії?
Наразі Європейський Союз нібито офіційно визнав результати виборів на місцевому рівні, мовляв вони пройшли без серйозних правопорушень. Але немає впевненості в тому, що Європейський Союз знову буде готовий повторювати переговори і мирити буквально в ручному режимі одну сторону з іншою. Здається, що зараз Європейський Союз закликатиме їх помиритися, але вже не приїжджатиме спеціальна людина, щоб вмовляти політичних лідерів працювати разом.
Чому Саакашвілі називає себе "в'язнем Путіна", перебуваючи у в'язниці в Грузії?
Позиція прихильників Саакашвілі така, що центральна партія Грузії "Грузинська мрія" з її формальним та неформальним лідерами є проросійською. Такі думки висловлюють і політики, і звичайні громадяни. Але є і абсолютно протилежна думка, що зараз пріоритетом для Грузії є стабільність та зосередженість на економічному зростанні, в той час коли Саакашвілі приносить нестабільність та загрожує громадянським конфліктом. Це призводить до послаблення Грузії, яку не формальними методами може взяти під контроль Росія. Тобто борються одночасно 2 абсолютно протилежні точки зору. Але до Києва доходить тільки одна, яку продукує Саакашвілі та його прихильники. І, чомусь, немає протилежної позиції офіційної грузинської влади. Через це у нас є певний перекос справжніх подій, які відбуваються у Грузії.
Що Україна може зробити для громадянина своєї країни Міхеіла Саакашвілі?
Вважаю, що Україні варто було б не плутати гуманітарні та політичні аспекти ситуації навколо Саакашвілі. Тобто є гуманітарна проблема: навіть якщо він не голодує, то є затриманим. Пересічний українець не розуміє, що такого зробив Саакашвілі, що його тримають у в'язниці і не можуть відпустити під домашній арешт. Тому Україна має допомагати Саакашвілі в рамках гуманітарної місії. Але є і внутрішньо-політична ситуація в Грузії і хотілося б, щоб представники української офіційної влади залишилися осторонь процесів і не втручалися. Грузини самі розберуться. Але я бачу, що ці рамки не дотримуються. Дуже багато українських політиків та діячів особисто сприймають ситуацію з Саакашвілі. Але таке втручання у внутрішньо-політичне питання Грузії — не є добрим з точки зору стратегічних інтересів України. Країні вигідно дружити з Грузією поки вона транслюватиме Північноатлантичний курс. "Грузинська мрія" каже, що всі, хто зараз працює на дестабілізацію Грузії — працює проти європейської євроатлантичної перспективи. Саме на цьому базується їхня точка зору. Наразі більшості українських політиків притаманне емоційне сприйняття і Грузії, і Саакашвілі, що з точки зору холодного розрахунку не є добре.
Фото: megatv.ge
