Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Я тащився від музики "Океану Ельзи" ще з дитинства
Ксенія Івась: Ти народився в той самий рік, коли гурт "Океан Ельзи" почав виконувати свої перші пісні. Нині ти записав із ними спільний трек. Чия це була ініціатива?
Олег Псюк: Складно сказати, чия ініціатива: ми просто спілкувались, у Святослава Вакарчука вже була демка. І якось так вийшло, що ми записали пісню разом.
Ксенія Івась: Дует з "Океаном Ельзи" – це для тебе почесно, круто, страшно чи ще щось?
Олег Псюк: Круто! Дуже круто! Вони дійсно легенди, і я тащився від їхньої музики ще з дитинства. Тому я відчув кайф. У своєму куплеті я розповів про те, що дуже важлива не саме та перемога, про яку всі знають, велика така перемога, про яку всі говорять. Дуже важливою є маленька перемога над собою щодня. Перемога складається із тисячі таких маленьких перемог, про які ніхто не знає. Тобто у пісні йдеться про силу волі, про роботу над самим собою.
Ксенія Івась: Можеш назвати сьогоднішню свою перемогу?
Олег Псюк: Може, те, що я встав о сьомій ранку.
Ксенія Івась: 29 жовтня на цифрових платформах відбулася прем'єра сольного синглу групи KALUSH "Мала в 19". Що за історія лягла в основу пісні?
Олег Псюк: "Мала в 19" – це історія про те, як я шукав свою дівчину білоброву, з якою я зараз живу, впродовж одного року. Чому саме цей термін – рік? Тому що перед тим у мене були тривалі стосунки з дівчиною, і вони, як буває, закінчилися. Це було сумно. І я хотів знайти дівчину, в яку зможу закохатися. І реально в мене на це пішов цілий рік, бо весь час щось було не те – сварки, конфлікти. І тільки через рік я знайшов ту саму. Ця історія присвячується всім тим дівчатам, які були на моєму шляху.
Це було якраз по моєму темпераменту – концерт кожен день
Ксенія Івась: Наприкінці літа у вас розпочався перший тур Україною. Які твої враження від цих концертів? Це ж ваші перші зустрічі із публікою?
Олег Псюк: Не перші. Але такий тур на більш ніж 40 міст – перший, і це було надзвичайно круто, тащусь просто. Це було якраз по моєму темпераменту – кожен день концерт або по кілька концертів, переїзди, лише кілька годин сну. Жорстко, але прикольно. Але, на жаль, зараз концерти перенесли через всім відомі причини.
Ксенія Івась: А є щось із цих гастролей, що ти будеш згадувати все своє життя?
Олег Псюк: Дорога! Ми постійно їздили бусом. Закінчується концерт, і ми відразу вибігаємо, тому що вже треба їхати в інше місто. Особливо коли три концерти в один день, і всі вони в різних містах, то це максимально жорстко. Три саундчеки і три концерти. Ми починали о п'ятій ранку і закінчували о третій ночі через те, що все треба встигнути.
Ксенія Івась: А у вас вже є фанати, які їздять з вами на концерти по різних містах? Як ти взагалі ставишся до фанатів і фанатизму?
Олег Псюк: Я вдячний усім своїм фанатам. Але сам ніколи аж так максимально не фанатів, напевно, ні від чого. Я був колись фанатом Емінема. Але я бачив дуже фанатичних людей, то, напевно, я був не настільки фанатичним. Думаю, що десь на шість з десяти мій фанатизм проявлявся.
Ксенія Івась: А в чому він проявлявся?
Олег Псюк: Я обклеював кімнату постерами, в мене на заставках в телефоні, на комп'ютері – усюди був він. В плеєрі були тільки його треки. Триста пісень Емінема – це жорстко, я зараз би такого вже не робив. А тоді я отак його слухав.
Ксенія Івась: А в тебе вже випробування славою відбулось? Як то кажуть, "зірочку" вже хапав?
Олег Псюк: Зірочку – ні. Якщо людина змінюється через те, що до неї прийшла якась слава, це означає, що, мабуть, людина не поважала себе до того. В мене були тисячі різних штук, за які я міг себе любити й поважати, ще до того, коли хтось взагалі дізнався про мою музику.
Ксенія Івась: Я зараз зачитаю рядки із трьох твоїх дуетних пісень: "Хвилі" з Jerry Heil, "Таксі" з Христиною Соловій і "Додому" зі Skofka. Отже, рядки з першої пісні: "А мама каже пізно, гуляти буде холодно". З другої: "А мама вірить, що разом ми до неї ще прийдем". І з третьої: "Мама вдома, квіти на стіл". Чому ти часто згадуєш у своїх піснях маму? Що вона каже про твої пісні й про те, чим ти займаєшся?
Олег Псюк: Можливо, як каже Фрейд, ми говоримо про те, чого нам не вистачає. Я щойно про це подумав. Я, до речі, раніше цього не помічав. Цікаво чи в інших піснях так само?
Я дуже рідко буваю вдома. Вже не був вдома, мабуть, кілька місяців, і дуже хочу поїхати. Мама задоволена піснями, у неї пісня "Гори" на рингтоні стоїть. Фанатка!
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Якщо є талант, але й дуже багато ліні, то з цим талантом нема що робити
Ксенія Івась: Успіх KALUSH важко уявити без команди й без лейблу ENKO. Як гадаєш, чому пощастило саме вашій команді й не пощастило іншим реперам, що з ними не так?
Олег Псюк: Я завжди кажу про свою працелюбність. Якщо я працював на роботі, то на двох. Якщо щось продавав, то багато що. Якщо писав, то теж багато. Я завжди працюю максимально. Віддаюсь так, що інші кажуть, що це не зовсім адекватно. Але вірю, що саме це мене і штовхає. Бо якщо в людини є якийсь талант, але в неї є ще прокрастинація й дуже багато ліні, то, грубо кажучи, з цим талантом нема що робити.
Ксенія Івась: Часом можна почути, що людей дратує, що у ваших піснях вони не можуть розібрати тексти. То така мода на понижений рівень дикції?
Олег Псюк: Я читаю так, як читаю. Нема моди чи тенденції, просто такий в мене стиль. Плюс ми прописуємо субтитри, щоб було зрозуміло, якщо що. Та й послухайте останні сім пісень – там нормально все чутно. Коли ти виконуєш fast flow у треку-бойовику, то ніхто не зачитає на такій швидкості розбірливо. Тобто ти або понижуєш швидкість, або робиш незрозуміло. Інакше це неможливо.
Ксенія Івась: А тобі взагалі ліричну музику легше писати?
Олег Псюк: Немає такого, щоб легше. Все залежить від того, як торкає, що стається на душі. Наприклад, мій кент хотів мене кинути. І я написав пісню, назвав її "Кент". У приспіві є рядок: "Мій кент хотів мене кинути". Так, я її написав дуже швидко і легко, бо в мене дійсно була муза на цю тему. Коли я просто сідаю писати через те, що є вільних п’ятнадцять хвилин – не завжди легко. Може бути по-різному.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь