Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Він сказав, що згоден на все – роби, що відчуваєш
Ксенія Івась: Ти записала пісню Witch разом з музикантом Apashe. Як склалася ваша співпраця?
Аліна Паш: Він бельгієць, який живе в Канаді, в Монреалі. Нас з’єднала схожість звучання його сценічного псевдоніма та мого справжнього прізвища: Apashe та Alina Pash. Мене, до речі, часто запитують, чи я сама собі його вигадала? Але воно справжнє, не вигадане. А Джон, він же Apashe, придумав собі цей нікнейм. Коли він був в Україні з концертом, йому показали, хто тут є класний і достойний, і серед тих імен назвали й моє. Дуже вдячна тим людям.
І Apashe мені написав, ми зробили zoom-call. Це було під час локдауну. Ми вирішили спробувати створити трек. Він сказав, що подивився те, що в мене є, йому дуже сподобалося, що згоден на все – роби, що відчуваєш. Я сказала, що можна навіть українською мовою, він погодився, але запропонував частинку англійською, щоб було більш інтернаціонально. Коли я скинула йому першу демку, пісня була ще сирою, але він настільки зацікавився, що вирішив приїхати й зняти частину відео у нас. Сказав, що половину відео вони знімуть в Канаді, а половину – в Україні, в них є гарна ідея.
І це насправді вони з командою назвали пісню Witch. Я не кажу в пісні нічого про відьомство, але вони відчули ці вібрації. І Джон навіть у себе в Ютубі підписав відео: "Went to Ukraine and met a witch, her name is Alina Pash" (з англ.: Приїхав в Україну і зустрів відьму, її ім'я – Аліна Паш" – прим. ред.).
Ксенія Івась: А ти йому не написала, що ти зустріла інквізитора?
Аліна Паш: Мені реально дуже сподобалася їхня ідея відеокліпу, цей меседж мені дуже близький. Ми показали своєрідне майбутнє, де жінки взяли повноцінну владу над світом і настільки обурено відреагували на утиски, які відбувались у минулому, на те, що відбувається і тепер. Ми вирішили це показати гіперболізовано: для цього показали, що жінки сидять верхи на багатьох чоловіках, наче хребет. Мені дуже сподобалося, спецефект нереальний. А в кінці ми начебто хотіли інквізитора спалити так, як спалювали колись жінок. Дуже ж багато тоді винищили особливих людей – лікарок, знахарок і просто красивих жінок. Перед зйомками відео я начиталася багато інформації про той період, щоб повноцінно вжитися у роль. Але у відео ми інквізитора не спалили, а залишили висіти, щоб показати, що жінки не опускаються на рівень жорстокості навіть після всього того. І мені це подобається, тому що я думаю, що ми дійсно вище цього і можемо своєю широкою душею обійняти світ і навчити його любити.
Коли багато усього накопичилося – час відпустити старе
Ксенія Івась: Розкажи про ще один цікавий свій досвід, а саме – про свою роль у фільмі "Бурштинові копи", прем’єра якого відбулась 7 жовтня?
Аліна Паш: Це мій акторський дебют, де я граю Віту – антагоністку, своєрідну Лару Крофт. Мені сподобалося, бо її характер мені близький, я десь так само себе відчуваю. Вона смілива, вона любить ризикувати, але думає над усім, бо має інтелект. Я там з прямим волоссям і мені було дивно на себе дивитися, бо я не зовсім схожа на себе.
Ксенія Івась: То було твоє волосся чи перука?
Аліна Паш: Там моє волосся. Я ще й підстрижена, бо перед тим сталося таке, що волосся загорілося від свічки. В мене було довжелезне і кучеряве волосся. І, знаєте, мабуть, багато хто відчував таке: коли багато усього накопичилося, в якийсь момент твоє тіло, твій простір дає тобі зрозуміти, що час позбавитися, відпустити старе. Так зі мною і трапилося. Я обрізала волосся і потім пройшла у фільм повноцінно, через кастинг.
Ксенія Івась: Я чула, що ти збираєшся найближчим часом їхати за кордон.
Аліна Паш: Так, збираюся. Але перед тим збиралася на дуже класну штуку – 29-30 жовтня відбудеться екопікнік “Зліт чистих сил” з організацією "Chysto.de!?" на Закарпатті. Ми з волонтерами хотіли йти чистити Вільшанське водосховище, але вони будуть, а я – ні, бо повернуся лише через тиждень. Там велика біда із брудом, із пластиком, і вона стає настільки видимою, що ігнорувати це вже не можна. Я всю цю інформацію публікую на своїй сторінці в Інстаграмі для усіх бажаючих долучитися до прибирання.
Я ж в цей час буду в Перу, вперше у своєму житті. Поки багато деталей не можу розголошувати, але я представлятиму там Україну і нашу сучасну музику. Я дуже щаслива, що мене туди запросили, що я так далеко їду і що співатиму там українською мовою. А через тиждень повернуся і чиститиму Карпати. Для мене це важливо, бо це мій дім. І це одне з найкрасивіших місць, де я була.
Знаєте, під час свого довгоочікуваного вікенду тривалістю десять днів за останні два роки, я читаю книгу Екгарта Толле "Нова земля. Усвідомлення життєвої мети". Там говориться і про сміття, і про каміння, і про наше его. Багато що стає на місце в голові, думки прорізаються, що треба слухати себе на фоні, треба починати із себе, бо інакше ти ніяк не зміниш світ довкола.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Я досить неочікувано зробила своєрідний ментальний камінг-аут
Ксенія Івась: В соцмережах ти писала про те, що тобі складно, про своє ментальне здоров’я. Як ти гадаєш, ти не налякала своїх батьків такими словами?
Аліна Паш: Звісно, що налякала. Мені уся рідня телефонувала, бо я досить неочікувано зробила такий своєрідний ментальний камінг-аут. Але для мене було важливо це все виписати, розказати. Я вже досить довго із цим стикаюся, із надемоціями, стресом, надмірною увагою. Наприклад, зараз я маю з вами говорити свідомо, будучи в моменті, розуміючи, про що ми говоримо. Я хочу, щоб від мене йшло якесь світло. І часом буває зібратися на таку розмову досить складно. Так у мене і сьогодні зранку сталося: спочатку все було добре, а потім деяке непорозуміння сталося, і довелося себе збирати докупи знову.
І саме такі контрастні перепади розбалансовують тебе. Треба бути справді ментально міцним та зміцнювати себе щодня, тому що ніколи не знаєш, до якої межі можеш дійти. Кожен мій день зараз починається з того, що я знаходжу час для медитації, роблю йогу і багато різних практик, які дозволяють мені заглибитися у ці відчуття. Щоб ці емоції, це "тіло болю" не керувало мною. Емоційно, експресивно воно може бути плюсом, коли ти на сцені й воно вилітає з тебе доречно. Але коли ці відчуття не під контролем, це деструктив, вони на фізичному рівні тебе руйнують.
До речі, хочу сказати ще одну важливу річ стосовно пісні Witch – український текст до неї написала моя подруга Ольга Маслова. Вона біологиня, кандидатка наук. І такі люди теж пишуть вірші, теж емоційні, теж відчувають. Всі ми відчуваємо і всі ми хочемо того ж самого – щастя, спокою, благополуччя. Не забувайте про це думати й це уявляти, бо це також медитація, це теж допомагає вирощувати позитивні енергії в собі.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
