Про нові зміни
Надати згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон можна буде в електронній формі. Згідно із законопроектом, цю інформацію вноситимуть до держреєстру актів цивільного стану через портал “Дія”, або дані вноситиме нотаріус на підставі нотаріально посвідченої нотаріальної згоди другого з батьків. Термін дії відповідної згоди — три роки.
Порядок виїзду за кордон був спрощений ще два роки тому під егідою Міністерства юстиції України. Нинішні зміни фізично полегшать процедуру виїзду за кордон. Тепер нотаріальну згоду зможуть побачити прикордонники у відповідному реєстрі актів державного стану, і якщо ви забули доручення чи заяву вдома, не потрібно буде повертатися з аеропорту.
Крім того, якщо документи будуть завантажені в український електронний сервіс “Дія”, це так само спростить процедуру перетину кордону. Важливо, що згоду на тимчасовий виїзд за кордон дозволили на три роки, адже раніше українські прикордонники керувалися правилом “одна заява на один виїзд”. Це хороший момент, оскільки не потрібно буде постійно звертатися до другого з батьків. Можна отримати згоду на три роки і виїжджати впевнено за кордон.
На думку пані Власюк, важливою є новація, коли одного з батьків повідомляють про закордонну подорож з дитиною.
“Припустимо, що є згода на три роки, але дитина, наприклад, проживає з мамою, а батько не розуміє, чи зараз дитина за кордоном, чи вона вже повернулася. Тому планують запровадити адміністративну відповідальність за те, що мама не повідомила, що вони планують виїхати за кордон і коли вони повернуться”, — відзначила Катерина Власюк.
Новація важлива для інформативної обізнаності другого з батьків, де перебуває дитина.
Коли не потрібно звертатися за згодою про тимчасовий виїзд дитини за кордон?
Постанова Кабміну передбачає додаткові випадки, коли не потрібно звертатися за згодою. Якщо один із батьків не відреагував на заяву упродовж 10 днів і не надав згоди, її можна отримати через суд. Така можливість є і зараз, але через перевантаженість судів її можна чекати досить довго.
Згода не потрібна у випадку, коли один із батьків помер або якщо одного з батьків позбавили батьківських прав. У такому разі можна подорожувати лише з відповідним рішенням суду.
Якщо у свідоцтві про народження дитини вказаний батько чи матір як іноземці, також згода не потрібна. Якщо під час народження дитини вносилися відомості про батька чи матір зі слів іншого з батьків, згода виїзду за кордон не потрібна.
Якщо у матері є згода суду про те, що дитина проживає з нею, так зване “визначення місця проживання дитини”, то вона може вивозити дитину за кордон на 30 календарних днів без згоди батька.
Якщо є борг з аліментів понад чотири місяці, можна отримати в державній виконавчій службі відповідну довідку. Така довідка чинна упродовж місяця і на 30 календарних днів можна вивезти дитину без згоди другого з батьків.
Нині є чимало механізмів, щоб дитина могла подорожувати, відвідувати спортивні змагання і бути виїзною, чого не було ще 3-5 років тому.
Про вирішення конфліктних ситуацій через суд
За останні два роки суд дедалі менше вирішує питання, пов’язані із виїздом дитини за кордон, бо з’явився спрощений механізм через визначення судом місця проживання дитини або через розпорядження органу опіки. Раніше, якщо мама хотіла подорожувати з дитиною, їй потрібно було за 10 місяців спланувати таку відпустку. Третина всіх сімейних спорів стосувалася виїзду за кордон. Тепер ситуація змінилася. Деякі батьки вже зневірилися і вважали, що до 16 років через органи опіки вони не зможуть подорожувати з дітьми. Зміни полегшили порядок перетину кордону і дали можливість у повній мірі розвивати дітей через подорожі, канікули, різноманітні стажування.
Статистика розлучень в Україні
За статистикою 2020 року в Україні розлучилися 100 тисяч людей. Це офіційна статистика судової адміністрації. Це лише ті розлучення, що завершилися у 2020 році через суди. Є ще окрема статистика Міністерства юстиції, що реєструють розірвання шлюбів. Загалом у нас зменшилася кількість офіційних розлучень торік, але кількість стосунків, які загалом розірвалися, набагато більша.
За останні п'ять років в Україні щорічно збільшується кількість офіційних розлучень та зменшується кількість шлюбів. На сьогодні йдеться про 65% розлучень щороку. У Європі такий показник становить 38%. В інших успішних країнах рівень розлучень не перевищує 50%. Світова тенденція така, що кількість розлучень зростає, і дедалі менше шлюбів реєструють. В економічно нерозвинених країнах кількість розлучень збільшується у період криз. У деяких державах цей показник може сягати і 70%.
Окремі країни створюють бар’єри у розірванні шлюбів. Зокрема у США, щоб розірвати шлюб, треба довести, що ви вже пів року не проживаєте разом. В Україні такої практики немає, можна розлучитися доволі швидко. Найперша проблема у нас — недовіра до судової влади, чимало українців не звертаються до суду для вирішення своїх проблем. Трапляється, що чоловік і жінка розлучилися, хтось із них незадоволений, має майнові претензії, але через небажання боротися, відсутність коштів на судові збори і на адвоката, до суду не звертаються. Із практики, таких 30-40% від усіх розлучених. Решта 60% — це люди, які вирішують свої питання у судах. 5% пар самі домовляються мирно. 1% пар продовжують спілкуватися після розлучення і залишаються друзями.
Фото pixabay.com
