Все до цього альбому було "кухонним"
Дмитро Захарченко: Яка історія створення альбому та чому ви обрали назву "Тесла летить на Марс"?
Роман Кріль: Кожна пострадянська дитина виросла на мріях. Хтось каже, що "совок" – це зовсім погано. Хтось каже, що добре. Для нас це завжди було погано, але був нюанс – у нас були мрії. І крім книжок та фантастики у нас не було ніяких можливостей відчути реальність крім як мріяти. І ми мріяли. А зараз, коли Микола Доляк побачив, як запускають автомобіль в космос, це його так зачепило, що він написав пісню "Тесла летить на Марс". І я подумав, чому б оцій мрії не стати головною в нашому альбомі? Така проста, щира, адекватна мрія про нездійсненне здійснене. Для нас вона стала отаким парадоксом. І всі пісні вийшли ніби маленькі подорожі у космосі й у часі, тому ми так і назвали альбом.
Дмитро Захарченко: Наскільки новий альбом по ваших відчуттях відрізняється від попередніх робіт?
Роман Кріль: Все до цього альбому було камерним, "кухонним", тому що ми всі виросли "на кухнях", у взаємодії з прекрасними авторами, метрами. І ми перейшли за "кухню", ми вийшли на "площу": ніби сейшенити, ніби грати, і відчули великий простір. Цей альбом відрізняється тим, що попередні альбоми були наче розмова з друзями на кухні, а це вже вихід в центр якогось концертного залу, стадіону. Також з друзями, але коли їх понад сотню.
Дмитро Захарченко: Презентація альбому відбулася онлайн, низкою прямих ефірів у Фейсбуці. Чому ви вирішили зробити це саме таким чином?
Роман Кріль: Це було пов’язано з постковідниими рефлексіями. Оскільки більшу частину карантину ми використовували саме онлайн-трансляції та режим "жебракування", тобто просили скидатися грошима на картку, щоб підтримати українську пісню, і "Котячу" в тому числі.
Мені в онлайні подобається щирість і те, що не можна щось змінити, щось поправити. Є момент відвертості. Особливо це було прекрасно, коли до нас заїхав Сашко Положинський. Це було дуже дивно і дуже кльово, оскільки воно додало драйву. Я не знаю, як слухачам чи глядачам, але для нас це виявилося моментом, коли ми зустрічаємо майбутнє.
Я розумію, що будуть ще інші онлайн-платформи. Але для нас це можливість зробити виступ частиною не онлайн-шоу, але чогось подібного. Зараз відбуваються артподії і кльові речі, хотілося б ділитися ними й, відповідно, думати про музику й про творчість, а не про виживання. І одна з цих надій, можливо марних, – це можливість створення спільноти, котячо-очеретяної родини, тих, хто дивиться нас і може підтримати якось, створити творчу локацію. Тому ми вирішили так почати й зробили презентацію не у вигляді концерту, а щоденного виходу в ефір з можливістю наживо передавати наші емоції, відчуття, маленькі відеонариси з наших пісень.
Дмитро Захарченко: Олександр Положинський зараз готує альбом каверів. Чи він пропонував вам переспівати якусь із його пісень?
Роман Кріль: Скажімо так, в нашій прекрасній країні без друзів, без підтримки одне одного – взагалі нічого неможливо. У нас є така примовка – "Один в полі – опудало". Нам пощастило мати якийсь більш-менш емоційний контакт. Не те щоб я був фанатом "Тартака", але ми взяли пісню, зробили з неї босанову плюс тріп-хоп, додали мелодії, перетворили реп на мелодизм. Так ми вирішили підтримати Олександра.
Дмитро Захарченко: Авторська етнічна музика і ХХІ століття. Мені здається, що це досить нелегкий час, щоб творити таку музику, плідно працювати і робити це якісно, адже зараз все дуже швидко змінюється. Чи відчуваєте ви труднощі або це на вас ніяк не впливає?
Роман Кріль: Ми розуміємо зміни, розуміємо тенденції, куди, що і як рухається. Як би це не пафосно звучало, для нас музика – це наркотик. Ми вміємо грати, вміємо робити магію, як це називають. І чиста магія завжди більш приваблива ніж будь-яка синтетика. Не важливо, чи це супергра, чи це ще одна гра в суперокулярах віртуальної реальності, що теж дуже круто. Люди на живих виступах для нас прекрасні, оскільки в кожному з них є щось таке, що створює коло магії концерту і пісні. Ми як не були в топі попмузики, так і зараз не є. А ті, хто нас слухають, нам раді, а ми – раді цій компанії. До речі, зараз ми з’їздили на сплав і грали вночі. Була класна аудиторія, вони слухають серцями. Ніщо не замінить той кайф, який буває на якісно визвученому живому концерті.
Фото: Фейсбук-сторінка "Очеретяний кіт"
Сучасній людині важливо відчути справжність світу, а не цифровий його варіант
Дмитро Захарченко: Розкажіть про свою так звану "Очеретяну" базу в селі Демидівка Жмеринського району. Що це за місце?
Роман Кріль: Свого часу я помітив, що мальовничі подільські пейзажі прекрасні не тільки для мене, а ще й для моїх друзів. Коли друзів стало приїжджати більше, я вирішив знайти місце, де є річка, де є скеля, де є прекрасний краєвид. І, звісно, це суб’єктивно, але де є місце сили, де гарно грається. Я знайшов таке місце і купив його, знову ж таки, завдяки друзям, бо музиканти стільки не заробляють, щоб щось купувати. І ми почали запрошувати туди друзів. Якби не COVID-19, то і зараз би продовжували. Я сподіваюся, що в жовтні всі зроблять щеплення і ми влаштуємо жовтневі "Демидівські вихідні", оскільки місце сприяє не тільки музиці та натхненню, там дійсно збираються наші друзі-мегамузиканти – Мирослав Кувалдін, Морж з Харкова, багато класних гуртів, які просто приїздять до нас, як до "Очеретяної" родини. Локація розвивається, там було проведено кілька планерів, є галерея наша чудова. Як на мене, все це важливо сучасній людині, щоб відчути справжність світу, а не цифровий його варіант.
Дмитро Захарченко: Яка наступна ціль у "Очеретяного кота"?
Роман Кріль: Я думаю, що якщо досі нас зваблює відчуття музики, пісенної магії, ми навряд переходитимемо в кіноіндустрію, хоча ми засвоїли деякі нюанси по зйомках, по програмах. Тому будемо влаштовувати прямі трансляції вже дуже якісні. А наша найближча перспектива – зробити пісні для проєкту "Василь Симоненко", там буде співати, до речі, й Мирослав Кувалдін. Думаю, це буде класний проєкт. А ще – зробити "Октоберфест" і рухатися далі. Бо поки ми не можемо загадувати наперед, ми намагаємось робити те, що ми робимо зараз.
Фото Володимир Осипенко, фейсбук-сторінка "Очеретяний кіт"
