"Катастрофою я б існуючий рівень міграції не назва. Це нормальний сучасний процес, коли люди шукають для себе можливість знайти кращі умови для життя та праці, заробляти якомога більше грошей за обмежений період часу. Проте якщо у минулому році загалом країна найбільшого масового працевлаштування українців – Польща – видала українцям більше 500 тисяч робочих віз, то тільки за перше півріччя 2021 року сусідня країна видала більше 400 тисяч віз і до кінця року ця цифра сягне близько 900 тисяч", – розповів Василь Воскобойник.
За його словами, такі показники говорять про те, що трудова міграція знову потрохи повертається на допандемічний рівень: "В Україні, на жаль, не відбувся економічний бум, стрімке економічне зростання і, звісно, рівень заробітних плат відстає від рівня заробітних плат наших сусідів. А люди, які вже звикли роками їздити працювати за кордон, не хочуть зраджувати своїм звичкам, тому вони продовжують їздити і працювати в інших країнах".
"Одним з головних чинників стало те, що в розвинутих країнах світу, зокрема, й в Європі кризу, пов’язану з COVID почали "заливати" грошима. В економіку потрапило дуже багато грошей, що підштовхнуло економічний розвиток. На кінець липня 2021 року кількість відкритих вакансій, наприклад, у Польщі збільшилась на 75 %. Зараз там приблизно 143 тисячі відкритих робочих позицій й Польща залюбки залучає українських трудових мігрантів", – зауважив Воскобойник.
Також, як додав експерт, за даними Державної служби зайнятості, в таких містах, як Київ, Одеса, Харків, Львів, Дніпро майже 80 % людей, які стоять на обліку як безробітні – це люди з вищою освітою: "Тобто наявність вищої освіти в Україні не гарантує наявність робочого місця".
"Разом з тим, левова частка українців, які працюють за кордоном, – це люди, які працюють у сфері звичайної фізичної праці. Бо наявність диплому ні про що не каже, якщо людина не знає місцеву мову, не може підтвердити свій фах та не може конкурувати з місцевими мешканцями в рівні своєї кваліфікації. Тому українці обирають найпростіших шлях – поїхати і працювати як різноробочі або в сільському господарстві, або на будівництві чи переробній галузі", – пояснив Василь Воскобойник.
Також експерт розповів, що попри кращі умови праці та вищу оплату, сусідні країни не пропонують "золотих" гір: "В Україні мінімальна заробітна плата сягає 200 євро, в Чехії – 600, в Польщі – 700. В Німеччині мінімальна зарплата складає 1600 євро. Але власне ця різниця й спонукає людей їхати і шукати для себе кращі умови".
"По-друге, в нас, якщо людині 40 років і вище, їй важко знайти роботу навіть у Києві. В невеликих містах України з роботою ще більш проблемно. Також люди не бачать майбутнього України, не вірять, що вона рано чи пізно стане новою Чехією чи новою Польщею. Ця зневіра в економічному майбутньому нашої країни так само виштовхує в пошуках роботи та нового місця для життя в інших країнах", – пояснив Воскобойник.
Принагідно він зауважив, що при нострифікації будь-яка країна світу визнає український диплом про вищу освіту: "Людина повинна підтвердити обсяг годин, які були їй викладені у якості навчання по конкретному профілю. Далі вона повинна здати відповідний іспит і тоді вона може працювати, наприклад, лікарем в будь-якій країні світу. Але на заваді стоїть така перепона як знання місцевої мови на досить високому рівні. Ми колись рахували, що українському лікаря треба 1,5-2 роки, аби вивчити, до прикладу, німецьку мову, близько року – аби підготуватися до іспиту і 2-3 роки роботи помічником лікаря для того, щоб почати працювати як фахівець. Тобто людина має витратити 4-6 років, аби довести свій фах, вивчити мову та почати працювати".
"Але якщо уряд підвищить заробітні плати в 2022 році, як говорить зараз, то це буде зупиняти не фахову трудову міграцію, коли люди їхали, умовно кажучи, збирати полуницю", – підсумував Василь Воскобойник.
Фото: НАН України
