Бабин Яр як символ страждання українського народу
Бабин Яр ― це символ. Це символ Голокосту. Це символ нацистських злочинів у Другій світовій війні. Це символ страждання українського народу в Другій світовій війні. Це символ жертв українського народу в Другій світовій війні. Говорячи про український народ, я маю на увазі не тільки українців за етнічним походженням, але й представників інших народів, які спільно, будучи сусідами, друзями та родичами проживали в Україні на той час. Бабин Яр ― це точка входу у велику розмову, адже на території України місць масових розстрілів було більше двох тисяч. Мало хто знає і мало хто буде говорити, наприклад, про трагедію Богданівки, де за короткий період часу наприкінці 1941-го року було вбито 55 тисяч, бо Богданівка ― невеличке село в Миколаївській області. Натомість Бабин Яр на території Києва, міста-мільйонника і столиці європейської незалежної держави, привертає до себе більшої уваги. Через Бабин Яр ми починаємо велику розмову про Голокост, про знищення людей за певною ознакою, у цьому випадку етнічною, і далі ми переходимо до питань, чому це сталося, які були причини та як цьому запобігти. Тобто Бабин Яр ― це початок великої важливої розмови заради побудови суспільства взаємної поваги між людей.
Як нацисти намагалися стерти сліди свого злочину в Бабиному Яру
Нацисти напередодні того, як вони відходили з Києва у серпні-вересні 1943 року проводили масову "Операцію 1005", коли в'язні сирецького табору викопували трупи вбитих людей, спалювали їх у великих печах, потім цей попіл змішували із землею, а тверді рештки перемелювали на спеціальних м ашинах. І таким чином перед відступом з Києва нацистами було знищено значну кількість жертв Бабиного Яру.
Читайте також: 80-ті роковини масових розстрілів у Бабиному Яру: що українці знають про трагедію
Про те, як радянська влада замовчувала цю трагедію
У повоєнні роки ситуація була зовсім інша. Якщо нацисти вбивали людей, то радянська влада вбивала пам'ять про ці жертви, а також територію і місцевість. Про Бабин Яр говорили і ставили пам’ятники, але говорили в рамках певної ідеологічної матриці, тому правда про Бабин Яр, про те, що 29-30 вересня тут відбувалися масові вбивства людей єврейської національності саме за національною ознакою, радянську владу аж ніяк не влаштовувала. Спочатку це була кампанія боротьби з безродними космополітами, тобто фактично сталінський повоєнний антисемітизм, який завершився великим процесом лікарів, після якого історики говорять про нову можливу хвилю репресій, але Сталін помер, і цього не сталося. Потім, вже в хрущовський період, попри всі процеси "Відлиги", була запроваджена ідеологема про формування "радянського народу", і відповідно в рамках цієї ідеологеми говорити про страждання євреїв та про єврейські жертви за етнічною ознакою ― це означає підірвати саму цю конструкцію радянського народу.
Крім того, подивіться на ту позицію, яку Радянський Союз зайняв стосовно конфлікту на Близькому Сході і різке негативне ставлення до держави Ізраїль, яке призвело до розриву дипломатичних відносин, і на цьому грунті говорити про якісь єврейські жертви та Голокост з точки зору радянських ідеологів було не дозволено, мовляв це посварить нас з арабським світом, це призведе до підвищення національної свідомості євреїв Радянського Союзу, це призведе до поширення сіонізму, а радянські ідеологи ставили знак рівності між сіонізмом і нацизмом. Тому в таких умовах говорити про Голокост та про вбивство людей за національною ознакою просто неможливо. Коли були роковини розстрілів у Бабиному Яру, чатували КДБ та міліція, і будь-які несанкціоновані прояви вшанування присікалися, і у людей потім були проблеми на роботі, в кар'єрі і в подальшому житті.
Про багатонаціональність України
На сьогоднішній день нам взагалі важко уявити, якою була Україна до 1939 року чи до 1941-го року. Нам важко уявити, що в Києві, де на червень 1941 року населення становило майже мільйон людей, кожний четвертий був євреєм. Внаслідок подій Другої світової війни, Голокосту, післявоєнного радянського антисемітизму, переслідування єврейського руху в Радянському Союзі, економічних негараздів та багатьох інших речей ми на сьогоднішній день практично майже позбавлені великої єврейської громади в Україні і відповідно нам важко уявити, як це жити в багатокультурному та багатонаціональному суспільстві, але разом з тим бути добрими сусідами, друзями та членами однієї родини. Сьогодні ми стикаємося з представниками інших національностей, які в тому Києві майже не були представлені. Тобто ми розуміємо, що відбуваються глобалізаційні процеси, велика міграція, з'являються біженці з різних країн Сходу і з'являються ті люди, яких раніше в Києві було мало і вони були менш помітні.
Бабин Яр у контексті українсько-російської війни
Україна веде війну і проти нас страшний ворог воює на Сході, який окупував десяту частину нашої території, і там відбуваються подібні репресії за національно-політичнною ознакою. Там так само відбувається переслідування наших громадян тільки не за суто расовою ознакою, як це пропагували нацисти, а, скоріше, за національно-політичною ознакою людини, яка декларує себе українцем. Така людина буде переслідуватися, включно до фізичного знищення. Тому ці проблеми для сьогоднішньої України є надзвичайно актуальні.
Архівне фото: politica-ua.com
