Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Український репчик може достукуватися до більшої кількості людей
Дмитро Захарченко: Минула колаборація з Morphom (Романом Череновим) – пісня "Сонце" – стала досить успішною. А стосовно нового синглу є якісь очікування, передчуття?
VovaZiLvova: Нова пісня про любов, тому за замовчуванням має більше шансів стати відомішою. І хотілося б, щоб так і сталося. Бо судячи з успіху колег по цеху, я бачу, що український репчик може достукуватися до більшої кількості людей. Але якщо коротко, то так, є передчуття, що пісня стане хітом, всіх порве, на Ютубі десять мільйонів переглядів і я нарешті знов поїду з концертами.
Дмитро Захарченко: У тебе дві спільні роботи з Morphom. Зазвичай все закінчується на першій колабі, а тут вже все серйозно?
VovaZiLvova: Пісню Morphom "Літо і я" ми також писали разом. Сиділи, творили, креативили, він написав біт і ми розійшлися на тому, що кожен щось придумає на нього. Я придумав свою частину, яка не дуже сподобалась йому. А він придумав свою, яка не дуже сподобалась мені. І ми домовилися, що він цю пісню буде доробляти сам. Тобто теоретично могла бути ще й ця пісня спільною.
Дмитро Захарченко: А як взагалі відбувається співпраця з тобою? З чого все починається?
VovaZiLvova: До Morphom я їздив конкретно з наміром створити якусь хорошу сильну пісню. Я знав, що він сильний музикант, саунд-продюсер –людина, яка може створити суперкруту музику. І мені подобалися якісь речі, які я чув і знав, що до них доклав руку Morphom. Вперше я до нього поїхав і в результаті ми зробили пісню "Сонце". Другий раз я до нього заїхав трохи окрилений тим, що за три години можна зробити пісню. Але ми за три години не зробили взагалі нічого. На третій раз я вже знав, що можна зробити, а можна і не зробити пісню. Тому ми посиділи і попрацювали, це була історія з піснею "Літо і я".
Дмитро Захарченко: Кліп на пісню “Шукав тебе. Знайшов тебе” знімали в Карпатах. Чи складно проходили зйомки?
VovaZiLvova: Насправді складно було дві останні хвилини всього процесу. Ми підіймалися на гору по самому потічку, потім впав сильний дощ. Ми спускалися і потічок був вдвічі інтенсивніший. І буквально за 30 метрів до машини я наступив на слизький камінь збоку, при тому, що міг і не ставати туди. Але я став і впав. У мене й досі синець на нозі, на всю ікру жовто-червоний. Оце єдине, що було складно. Все інше було круто, легко. Ми почали знімати в Тустані, Львівська область, біля селищ Східниця та Урич. Там дуже крута локація. Там кайфово: є альтанки, кіоски з різними смаколиками, їжею, вином. Всім рекомендую відвідати.
Звідти поїхали в село Велика Рожанка, недалеко від Сколе, де дознімали решту. Єдине, що хотілося в дощ зняти кадри, але ми не прорахували, що на відео я був би весь мокрий і по відео це було б не те.
Дмитро Захарченко: Твоя пісня "Танці замість церкви" по своєму сенсу, по своєму наповненню дуже відрізняється від попередніх пісень.
VovaZiLvova: Так. І користуючись нагодою, хочу передати привіт і подяку Івану Збараському, який зробив музику, і Марині Круть, чия пісня була засемплована в пісні "Танці замість церкви".
Мене в Інституті кіно і телебачення при Київському Національному Університеті Культури і Мистецтв вчили, що телебачення, а я собі це перекладаю і на індустрію розваг, має не тільки відображати життя, а й задавати якийсь напрямок. Бо якщо буде лише віддзеркалення, то це як переробка пластику: з кожним разом буде все нижча якість. Спочатку буде відображення реальності, потім відображення відображення реальності й, зрештою, втратить зв'язок із реальністю. Тому є спокуса слідувати за бажаннями публіки, але це не те, через що я почав робити музику. Тому така спокуса як приходить, так і успішно йде.
Дмитро Захарченко: Можна сказати, що зараз ти переживаєш друге творче життя? Наскільки складно проходити цей етап?
VovaZiLvova: Знаєш, поки я не починаю розмірковувати над цим, поки я не стрибаю в голову, де відбувається хаос, якщо не занурюватись в надмірне обмірковування, то все суперкруто. Мені вистачає ресурсів на те, щоб жити й на те, щоб творити. І я не залежу від зворотного зв'язку, від того, наскільки музика є прийнятна або затребувана. Все класно, я можу озвучувати думки, які я хочу озвучувати і які, мені здається, людям потрібно чути.
Ми тут для того, щоб нести користь своїми талантами
Дмитро Захарченко: Була якась криза між цими двома життями?
VovaZiLvova: Знаєш цю притчу, коли господар їхав і дав трьом слугам таланти – це гроші так тоді називалися – одному п’ять талантів, другому два, а третьому один? Перший слуга примножив і з п’яти зробив десять. Другий слуга примножив і з двох стало чотири. А третій так боявся господаря, що сховав той один талант. Коли господар повернувся, то слуги розказали, як примножили. А той, у якого був один талант, сказав, що я боявся, бо ти така людина, що навіть там, де не давав, забираєш, то я тобі твій талант один вертаю. Словом, якось воно мені зрезонувало з тим, що от час іде, а я по суті взяв і закопав свій талант в землю і від нього ніякої користі нема. А я вірю в те, що ми тут для того, щоб нести користь одне одному тим, що ми робимо, своїми талантами. Вірю, що кожен талановитий у чомусь. І ти маєш реалізовувати свій талант на користь людям.
Дмитро Захарченко: Пам'ятаєш той момент, коли ти зрозумів, що "закопав" свій талант?
VovaZiLvova: Звісно, це не було так одномоментно. То був період на початку 2019 року, коли, не без допомоги дружини, а якщо зовсім відверто – то саме завдяки їй, я це зрозумів. З багатьох причин було складно усвідомити це, перелаштувати вже звичний на той момент плин життя і якось повернутися до творчості. Тому й кажу, що пісня "Хавай Радість" була досить "вимучена": коли я її писав, мені здавалося, що я із пальця висмоктую ті рими та ті сенси. Що це не творчість, а ремісництво після п’ятирічної паузи. Але я її записав, випустив. І в мене є не те щоб претензія, але у ній присутній фрагмент, який якщо прибрати, то пісня нічого не втратить. Але окрім цього, я нею максимально задоволений. Я не дуже задоволений тим, що вона не так зайшла, як би я хотів.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Ти маєш робити свою "домашню роботу" для пошуку усього вартісного
Дмитро Захарченко: До нас приєднується Уляна Малиняк, вона ж Всюдисвоя і тепер вже ціле сімейство у повному зборі. До речі, у вас творча сім’я, як ви уживаєтеся в такому тандемі?
VovaZiLvova: Не складно.
Уляна Малиняк: З Вовою дуже легко, він класний. Всім би порекомендувала, але він вже мій!
Дмитро Захарченко: Вам зараз все подобається те, що відбувається з українською музикою?
VovaZiLvova: Для мене українська музика існує в двох паралельних світах. Є музика, в якій мене влаштовує все, що відбувається. Там живуть – Zbaraski, "Паліндром", Марина Круть, Аліна Паш, Alyona Alyona, KALUSH, Skofka, "Фіолет", "Крихітка", гурт [О], Оля Чернишова, "Тонка" і ще ряд музикантів.
Уляна Малиняк: На жаль, цю музику потрібно самостійно шукати. Коли їду в таксі чи підсідаю до когось в BlaBlaCar, ніколи не чую цієї музики. Тобто для того, щоб знайти якусь класну українську музику, якої є зараз просто мільйон, все одно потрібно робити свою самостійну роботу. Вона на тебе сама не впаде з якогось дитячого майданчика, повз який ти проходитимеш. На жаль, така музика не звучить масово.
VovaZiLvova: Це по-перше, а, по-друге, ти все одно маєш робити свою "домашню роботу" для пошуку усього вартісного. Хороше кіно тобі теж просто так по телевізору не покажуть. Хорошу їжу у звичайному продуктовому магазині ти знайдеш теж досить рідко.
Уляна Малиняк: Про це якраз твоя нова пісня – "Шукав тебе. Знайшов тебе".
VovaZiLvova: Хто шукає, той знаходить. А другий паралельний світ української музики – це інша музика, яка є на більшості FM-радіостанцій, на телебаченні. З неї нічого не влаштовує. Але я і не відношу себе до неї. Ми знаємо: куди увага, туди і фокус. Ми зосереджуємося на музиці, яка нам подобається: MamaRika, Panivalkova, до речі, теж в цьому таборі, Latexfauna.
Уляна Малиняк: Вова сьогодні прокинувся і після того, як сказав, що я дуже красива (це в нас вже традиція така), розповів, що в нього крутиться в голові пісня Bounty гурту Latexfauna. Яку він один раз в житті чув пару днів тому.
Дмитро Захарченко: Як вам життя на дві країни – Україну та США?
VovaZiLvova: Є свої плюси й мінуси. Класно, що не засиджуєшся. Некласно, що постійно на валізах. Причому більше дружині некласно, мене це не сильно плавить. В неї трохи більше речей.
Уляна Малиняк: Мене від цього "на валізах" трошки понесло в мінімалізм, Вова від того щасливий. Бо він завжди просив мене в подорож збирати один рюкзак, а не рюкзак, валізу і ще маленьку валізу. І я завжди сердилася, бо я ж я завжди маю красиво виглядати, а не так, наче я в похід іду. А тепер стараємося не прив’язуватися до речей, не прив’язуватися до місця. Внутрішня свобода, пластичність, готовність до змін. Ми легкі на підйом.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
