Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Ми знову разом і ми це робимо заради музики
Дмитро Захарченко: Ваші прихильники можуть заплутатися від постійних змін в складі гурту – вокаліст пішов, вокаліст змінився, повернувся. Який зараз склад групи?
Антон Панфілов: Юрій Каналош – вокал, автор пісень, автор тексту та мелодій, ідейний натхненник. Антон Панфілов - музикант.
Юрій Каналош: Музикант, гітарист, барабанщик, продюсер.
Антон Панфілов: Михайло Шатохін – наш незмінний крутий гітарист і співавтор. Олександр Ковачов – наш ударник і співавтор теж. У нас всі співавтори.
Щодо повернення Юри у нас маленька "Санта-Барбара" відбувалась. Після національного відбору на пісенний конкурс на "Євробачення – 2020" ми запланували тур, перший сольний концерт в столиці, але почалася пандемія. Ми не дуже легко переживали нашу, можна так сказати, поразку на "Євробаченні", адже ми хотіли як мінімум дійти до фіналу українського нацвідбору. І ці обставини дуже сильно вплинули атмосферу в гурті.
Юрій Каналош: Ми просто зійшлися перед самим відбором, за два місяці, і в нас навіть не було часу дізнатися один про одного, не було часу зрозуміти, хто є хто. Був великий сумбур, коли ми готувалися до нацвідбору, були репетиції, ми писали пісні. Є в житті ситуації, коли не все гладко. І тоді так сталося, але головніше – те, що зараз. Ми знову разом і ми це робимо заради музики, бо музика для нас найголовніше. Ми дуже хочемо дарувати людям круті пісні, які вони не забудуть.
Дмитро Захарченко: А що ж робити фанатами? Вони можуть прийти на ваш сольний концерт 6 червня, щоб побачити одного вокаліста, а буде зовсім інший?
Юрій Каналош: Не люблю слова "фанати" – скоріше, друзі. Друзі, які стежать – вони ж знають, хто змінився, на кого вони купують квитки.
Антон Панфілов: На афішах обличчя Юри. А коли всі прийдуть на наш концерт, почують, як Юра співає всі пісні – і старі, і нові, і з нацвідбору на "Євробачення", то просто зрозуміють, що Юра головний і перший соліст гурту Cloudless.
Дмитро Захарченко: Юро, як тобі було повернутися до хлопців? Розкажи саме про емоційну складову?
Юрій Каналош: Я не хочу брехати, я переживав, тому що це важливий крок. Дуже не хотілося, щоб знову щось пішло не так і тому я був дуже обережний, хотів, щоб усе було правильно. Зараз емоції дуже хороші, дуже круті, дуже приємні, бо ми працюємо зараз над новою музикою. І наші друзі зможуть почути наші пісні на концерті 6 червня. Тому я не хотів би копирсатись в минулому, шукати причини, чому так склалося. Зараз все круто і ми готові йти вперед.
Антон Панфілов: Магія продовжується і це головне.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Тепер наша музика більше підходить під стадіони й великі майданчики
Дмитро Захарченко: Які ще зміни, окрім кадрових, відбулися в гурті?
Антон Панфілов: Можна сказати, що ми змінюємо масштаб нашої музики. Вона вже більше підходить під стадіони і великі майданчики. Більш гітарна, більш драйвова, але водночас не схожа на щось стандартне. Вона буде у нашому стилі з сінтами, електронікою. І це буде дуже цікаво.
Юрій Каналош: Ми хочемо робити таку музику, яка буде нашою візитівкою. Щоб, почувши, люди відразу впізнавали нас і казали: "О, це Cloudless". Але щоб було і щось неочікуване, щоб люди казали: "Вау, вони можуть ще й так, круто!".
Антон Панфілов: Наприклад, коли ми були на нацвідборі на "Євробачення" з Drown Me Down, мені здається, нам вдалося проявити себе, люди нас асоціювали з цією піснею і з перших нот впізнавали нас. Нам хочеться це повторити.
Дмитро Захарченко: Рівно чотири роки тому відбувся перший реліз Cloudless – "Між Світами". Що відбулось за ці чотири роки?
Антон Панфілов: Почнемо з того, що ми випустили два мініальбоми, п’ять синглів, кілька кліпів – п’ять, напевно, разом з лайвами. Дали купу концертів і проявили себе на національному відборі на "Євробачення – 2020".
Дмитро Захарченко: А що стосовно самовідчуття? За чотири роки до якого рівня самосвідомості дійшов гурт? Що ви зрозуміли про гурт, про те, де ви перебуваєте і куди ви рухаєтеся?
Антон Панфілов: Коли ми починали, я насправді боявся, що через умовних п’ять-десять років ми так і будемо гуртом, який виступає раз на рік і випускає пару якихось не дуже крутих пісень. Ми порівнювали з ONUKA, яка за чотири роки вже збирала Stereo Plaza. Але ми дійшли до того моменту, коли можна сказати, що ми за чотири роки зробили достатньо. Тобто якщо говорити про ті пісні, які ми з Юрою робимо, то всередині я відчуваю, що це – те, що хочеться робити, хочеться показувати людям, хочеться знімати на це кліпи. І дарувати цю енергію на великих майданчиках. Можливо, це дуже прості, очевидні речі і слова, але для музиканта, для артиста це дуже важливо, бо артисту потрібно самостверджуватися. Ми випускаємо пісню і бачимо, що робимо те, що резонує з людьми.
Юрій Каналош: Стосовно того, що ви на початку себе порівнювали з іншими артистами – на мою думку, в кожного свій шлях і порівнювати себе не треба ні з ким, тому що ми всі різні. А щоб чогось досягти, треба дуже вірити і пахати, багато пахати, тому що є багато бруду, через який треба пройти. Давайте будемо реалістами й скажемо, як є: в нашій країні нелегко бути артистом. Тим паче зараз. Особливо артистам-початківцям. В мене теж таке було, я себе часто з кимось порівнював, особливо з видатними західними артистами, але потім зрозумів – умови не ті. Вони у двадцять три роки багато досягли, а де я? Але я розумію, що то Америка, Велика Британія, а в нас Україна. У нас важко бути артистам, умови не ті, все стоїть. Люди чують пісні, бачать кліпи, але це фінанси, які треба десь знайти, десь заробити і вкласти в музику. В нас більшість артистів добре, якщо виходять в нуль. І якщо в Україні хтось робить музику, то це заради музики.
Дмитро Захарченко: 80% молодих музикантів після почутого, мабуть, впали в депресію.
Антон Панфілов: Але резюме таке, що за всі чотири роки ми прийшли до складу гурту, який, сподіваюся, більше не змінюватиметься. Це по-перше. А по-друге, ми вже відчуваємо якусь впевненість під ногами і я погоджуюсь з Юрою в тому, що дійсно важливо знайти правильних людей, які будуть з тобою іти цим творчим шляхом. І чотири роки достатньо для того, щоб зрозуміти, куди ми йдемо і що ми зробимо щось велике.
Юрій Каналош: Мені реально подобаються пісні усі пісні Cloudless. Коли я лише прийшов до гурту, починав вчити всі пісні, вслуховуватися – я закохався в них і я реально не можу дочекатися, щоб їх заспівати, показати людям свою версію цих пісень. А на нові пісні – чекайте.
Дмитро Захарченко: Наприкінці 90-х – початку 2000-х було таке поняття, як бойз-бенд. Вас можна так назвати?
Антон Панфілов: Нас вже так називали на нацвідборі у 2020 році.
Юрій Каналош: Ми просто гурт, а бойз-бенд – це, наприклад, BTS, One Direction – де всі хлопці співають, танцюють. А в нас гурт – музиканти і фронтмен.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Мене обікрали, ледь не вбили, я ночував три дні на вокзалі
Дмитро Захарченко: У вас є свої особливі історії, пов’язані з Києвом, якими ви можете поділитися з нами?
Юрій Каналош: В мене така собі історія, але вона зробила мене дуже сильним. В шістнадцять років я брав участь у першому сезоні "Х-фактору". Потім я повернувся додому на Закарпаття. Мені написали люди, мовляв, ти такий крутий, ми в тебе дуже віримо, приїдь до Києва, ми тебе познайомимо з продюсером і допоможемо тобі просунутися в музиці й досягти вершин. Мені тоді вже було сімнадцять. І я повірив. Умовив маму. А то виявилися аферисти. Це дуже довга історія, мене повністю обікрали, мене ледь не вбили, я ночував три дні на вокзалі, потім я влаштувався недалеко від Хрещатика офіціантом на пару днів. Потім звільнився, звісно. Мама знайшла знайомих, які живуть у Києві, вони мені допомогли з грошима, я повернувся додому. Але факт в тому, що це мене зробило дуже сильним. А продюсером, зустріч з яким мені пообіцяли ті люди, мав би бути Алан Бадоєв. Але, звісно ж, зрозуміло, що він до цього відношення не має, що це були аферисти.
Антон Панфілов: В мене абстрактна історія, вона чіпляє десь кілька років мого життя. Я десять років тому приїхав з Донецька до Києва. І Київ мене заманив, дав можливості показати себе в музиці, у творчості. І моя історія про те, як мої думки реалізувалися в Києві. Я зустрів дуже крутих хлопців, з якими Cloudless нарешті звучить і це дуже добре працює для української аудиторії. Мою музику, моїх друзів, здійснення мрії – це те, що дав мені Київ. І я дуже щасливий тут бути.
Дмитро Захарченко: Ви готуєтеся до фестивального літа?
Антон Панфілов: Так, ми готуємося до наших сольних концертів, до фестивалів і, можливо, до нацвідбору на "Євробачення".
Юрій Каналош: Але ми ще не знаємо. Можливо, 1 %, що ми підемо, тому слідкуйте за нами й буде видно. Найголовніше – чекайте на нашу нову музику, вона буде дуже крута.
Антон Панфілов: І дуже скоро.
Фото Яна Сочевічек, Радіо Промінь
