З точки зору Конституції, чи є нормальною заява прем’єр-міністра, що він пишається приналежністю до команди президента Зеленського?
Заява — це всього лишень заява і не більше того. Це — прояв лояльності президенту. Ширяться чутки про заміну міністрів, а, отже, і прем’єр-міністра можуть змінити. Тут немає нічого поганого, це не суперечить Конституції. Ключова причина такої ситуації - однопартійна більшість. Вперше вона з’явилася у 2017-му і, ймовірно, на парламентських виборах ситуація повториться. Поки що це — така політична реальність і прем’єр-міністр це розуміє, адже у нього немає партії, на яку можна спертися в Парламенті.
Яка ймовірність того, що ми отримаємо нового прем’єр-міністра?
Денис Шмигаль — технократичний прем’єр-міністр. Він не є призначенцем партії, навіть президентська партія його не висувала. Він, швидше, висуванець від Офісу Президента. Самі обставини, які склалися у лютому-березні 2020-го, зіграли на користь Шмигаля. Не було іншого претендента на посаду прем’єра. Безумовно, зараз він хоче утриматися на своєму місці, тому не піде на протистояння чи конкуренцію з президентом, тому що тоді він втратить свою посаду. Він намагається позиціонувати себе як ефективного виконавця. Дійсно, йому не вистачає самостійності не з точки зору конкуренції з президентом, а з точки зору креативності та енергійності. Він має пропонувати власну стратегію економічного розвитку президенту і, відповідно, парламенту. Цього не вистачає. Занадто він пасивний і в цьому його слабке місце. Однак, наскільки я розумію, поки що не йдеться про його заміну. Але питання буде постійно на часі. Якщо знайдеться більш ефективна кандидатура, то його замінять.
Про можливі кадрові зміни в Кабміні
Поки що це — неофіційна інформація. Ніхто точно не знає кого поміняють. Але міністр оборони Андрій Таран, віцепрем'єр та міністр стратегічних галузей промисловості Олег Уруський та очільниця Міністерства соціальної політики Марина Лазебна — кандидати на заміну. Тобто від 3-х до 5-ти міністрів можуть поміняти.
Про політичні амбіції Дениса Шмигаля
Як свідчить український досвід, у таких прем’єр-міністрів, які не мають політичної опори, тільки після відставки з’являються політичні амбіції. Як, наприклад, Гончарук, який зараз натякає на політичні амбіції. Так і Шмигаль. Хоча, поки що, головне з того, що всі почули — це сигнали лояльності президенту. Прем’єр-міністр хоче залишатися тим самим ефективним виконавцем для президента.
Про питання тарифів
Одна з ключових проблем, яку доведеться вирішувати уряду — тарифи. З одного боку, президент дав установку не збільшувати тарифи. Адже доходи більшості українців не такі високі, щоб сплачувати ще більші суми, а грошей на компенсацію вже не вистачає. Відповідно, зростає заборгованість. Це — така політична складова. А економічна складова полягає в тому, що нам власного газу не вистачає на потреби. Реальна ціна на газ і на вугілля різко зросла на зовнішніх ринках. Тому є протиріччя між політичними інтересами та економічними реаліями. Зараз, за рішенням НКРЕ, тарифи визначатиме на місцях місцева влада. Місцевому самоврядуванню може не вистачити грошей на придбання енергоресурсів чи для оплати за опалення. Тому під час бюджетного процесу доведеться шукати компромісні рішення.
Фото: Денис Шмигаль, Facebook