Про візит Володимира Зеленського до Сполучених Штатів Америки
Я більше довіряю документам, тому, проаналізувавши те, що було підписано і те, про що домовились наші країни, можу зробити висновок, що цей візит був успішним. Така моя думка. Успішний тому, що діалог на найвищому політичному рівні відновили. Також підписали певні документи, особливо хочу наголосити на тому, який затвердили Міністерства оборони наших країн. Крім того, були узгоджені домовленості в економічній та енергетичній сферах. Тобто, на мою думку, візит себе виправдав. Інша справа, що за цими угодами має стояти дуже кропітка щоденна робота, адже вони матимуть сенс, якщо будуть наповнені конкретним змістом і запрацюють.
Однак я вважав і вважаю, що нам потрібно значно більше, ніж ми маємо в сфері безпеки. Від Сполучених Штатів Америки ми маємо отримати реальний документ, який допоможе нам відчувати себе в безпеці. А це означає, що ми повинні мати щось на зразок Статті 5 Вашингтонського договору [Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх. Йдеться про колективну самооборону. ― ред.].
Про угоду між урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо реалізації програм та проектів міжнародної допомоги у військовій сфері
Це не замінник членства в НАТО. Це можливість розвивати наші відносини в сфері безпеки, але там не йдеться про те, що напад на Україну вважається і нападом на Сполучені Штати Америки, а члени Альянсу тим і відрізняються, що напад на одного ― це напад на всіх. У нас такої безпекової формули немає. Нам будуть допомагати, нас будуть підтримувати, але це не означає, що за нас будуть воювати.
Нам треба виходити з того, що ми маємо неадекватного сусіда як Росія, і нам потрібні реальні гарантії безпеки, щоб була червона лінія, за яку РФ не зайде. Такого, на жаль, нам не вдалося досягти.
Про парламентські вибори в Німеччині
Я б не поспішав робити висновки відносно виборів і тих розкладів, які будуть після їх завершення, бо зараз можливими є всі варіанти. Для нас краще, щоб будь-яка конфігурація політичних сил у Німеччині виходила з норм міжнародного права і не підігравала Росії. Тут питання не в прізвищах, а в позиції. Тоді ми відчуємо, що і позиція стосовно "Північного потоку-2" є іншою, а не такою, якою вона є сьогодні. Хоча заради правди треба сказати, що й Ангела Меркель зробила багато, щоб зупинити російську агресію. Однак ми бачимо, що "віз і нині там", тобто після формальних санкцій ми далі не рухаємося. Тільки санкціями можна вплинути на Путіна, щоб він змінив свій агресивний курс, проте з Ангелою Меркель це не відбулося. Можливо, відбудеться з кимось іншим.
Чому скасувалася зустріч канцлера ФРН з президентом Польщі та як це оцінюють аналітики
Між поляками і німцями попри всі позитивні речі, які відбулися впродовж останніх десятиліть, залишаються глибокі рани, пов’язані з подіями Другої світової війни. В Польщі, особливо за цього уряду є такі підходи, які власне говорять про незгоду з багатьма позиціями німецького уряду. Тому, я думаю, це ознака саме таких моментів. А формально, звичайно, можна бути зайнятим. Та насправді там ситуація дещо глибша.
Про "Північний потік-2"
Єдине, на що ми можемо сподіватися, то це на те, що німецький уряд, можливо, змінить свою позицію, коли до його складу увійдуть "зелені", які категорично проти того, щоб цей газогін функціонував.
Давайте дивитися на те як пройдуть вибори у Німеччині. На мою думку, гра ще не програна.
Про те, чому в Росії активізували розмови про зустріч з Володимиром Зеленським, однак тему Криму чіпати там не хочуть
Це загарбники і злочинці, а такі свою провину не визнають. Для цього має бути суд, який карає таких людей.
Ми зараз спостерігаємо як все це обгортається красивими формулами, консультаціями. Це звичайна російська поведінка ― вкрасти щось, а потім робити вигляд, що це так і було. Я думаю, що нам не потрібно поспішати чи кудись їхати, щось обговорювати. Якщо ми не ставимо на порядок денний питання про Крим і Донбас, тоді ця розмова втрачає будь-який сенс.
Переговори не мають жодного сенсу. Якщо ви проаналізуєте те, що останніми тижнями говорили Путін, Лавров, Захарова, що кажуть на російських пропагандиських каналах, то зрозумієте, що результатів від таких перемовин не буде. Якщо ми підемо на ці переговори, то погодимося з тим, що Крим ― це не українська територія, а також з тим, що у нас відбувається внутрішній конфлікт.
Про вибори до російської Думи, де будуть голосувати і люди з окупованих територій
По-перше, я вважаю, що "вибори" в контексті Росії ― це творче перебільшення. Вибори там востаннє відбувалися, коли там вдруге переобрали Єльцена, але це було в середині 90-х років. З того часу в РФ відбуваються призначення на посаду президента і далі за списком, тому й ця подія не буде відрізнятися від попередніх.
Для Російської Федерації ці вибори і ситуація на Донбасі традиційною. Ті особи, які мають російські паспорти і перебувають на території іншої держави для Москви є чудовим приводом для будь-якої агресії. Так відбувалося в усіх конфліктах на пострадянському просторі. Згадайте, наприклад, Абхазію чи Південну Осетію, коли російські війська без будь-яких підстав захоплювали територію іншої держави, але казали, що вони захищають інтереси російських громадян. Це традиційний інструмент російської експансії і саме з такого боку я оцінюю те, що відбувається на Донбасі. Голоси тих, хто живе на окупованих територіях, на вибори не вплинуть, бо результати вже "намальовані" і треба лише дочекатися, коли так звані виборчі комісії їх підтвердять. Тому це чергова фейкова справа, яка потрібна Росії, щоб мати інструменти втручання в українські справи.
Чим небезпечні для України військові навчання Росії та Білорусі
Це справді величезна загроза для України. Ми отримуємо зараз новий тисячакілометровий фронт. Тому для нашої держави, на мою думку, надзвичайно важливою є чітка стратегія розбудови потужного кордону на півночі. Путін не буде запитувати у Лукашенка чи вводити йому війська через Білорусь в Україну.
Як швидко Росія "проковтне" Білорусь і чи залишить за нею формальні ознаки незалежної держави
Це питання риторичне. Хоча ситуація для Лукашенка і Білорусі погіршилася, бо всі ці розмови про інтеграцію тривають 20 років. Втім, весь цей час країна знаходилася на якійсь дистанції, але після того, що відбулося там у серпні минулого року, у Лукашенка варіантів не залишилося, крім того, щоб рухатися на Схід. Раніше він міг їздити кудись, до нього зрідка, але теж хтось приїздив, а тепер такої можливості немає, виникла ізоляція з західного боку. Цим Путін скористається, вже є план економічного поглинання Білорусі.
Фото: Українське радіо
