Як мотивувати дитину вчитися: принцип черепашки
Принципів, як мотивувати дитину вчитися, дуже багато. Перший, який я завжди раджу, – це принцип черепашки. Черепашка – це тваринка, яка ховається в своєму панцирі та не висуне голівки й лапок, поки не відчує довкола себе тепла й того, що людина, яка тримає її, нікуди не поспішає. Їй потрібен час на те, аби довіритись та висунутись з-під панцира. Це дуже схоже на наших дітей, тому перший крок, який треба зробити батькам, – це дозволити відчути їхнє тепло. Дитині слід дати зрозуміти, що ви з нею та чекаєте на її довіру й те, що вона поділиться (чому не хоче відвідувати школу – прим.ред.) та ви разом знаєте причину небажання. Але що б ви не робили, якою б не була причина небажання дитини вчитися, ви починаєте з тепла та безумовного прийняття та любові.
Коли ми починаємо з такої позиції, то можемо ступати наступний крок, коли дитина довіряється і відверто говорить. Далі, коли "черепашка" висунула свою голівку, треба детально обговорити, що робиться в голові дитини. Адже за небажанням ходити до школи стоять якісь думки й почуття. Причин такої поведінки дитини може бути дуже багато: нерозуміння предмету, цькування, втома та навіть неприємні запахи в класі від бутербродів з часником, які батьки дають дітям до школи.
Коли ми розбираємося з почуттями, тоді ми переходимо до "лапок" – що ти можеш конкретно зробити, дії. Ми назвали думку, почуття і тоді воно буде виражатися дією. Й, аби не було замкнутого кола, ми одразу впливаємо на зміну думки: що ми можемо зробити, аби допомогти тобі? Що тобі вже виходило? Знайшовши це, ми покажемо дитині досвід успіху. Наприклад, якщо вона боїться контрольної, але вже одну написала добре, значить вона може підняти рюкзак, зошит, ви сядете і зробите все можливе, аби дитина зрозуміла певний параграф чи тему.
Що робити, коли дитина лінується?
Якщо дитина лінується – це означає, що вона захищається від того, що їй неприємно робити. Адже лінь часто буває захистом від того, що ми не розуміємо або що нам важко чи не цікаво. Також це може бути ознакою того, що ми не хочемо брати на себе відповідальність. Й ми маємо робити все, аби дитина зрозуміла, що вона щось зробила.
Якщо мова йде про другий клас, то, аби подолати лінощі, ми розбиваємо завдання на кілька частин: зробити все домашнє складно, але виконати одну вправу – це крутезно. Тоді дитина розуміє, що навіть якщо й не було цікаво, але вона зробила цю вправу.
Не можна працювати з лінню лише з позиції "хочу" чи "не хочу". Інколи є "треба", коли варто йти до школи, робити домашнє завдання, навіть якщо мені ця права не дуже подобається. Тому завдання й треба ділити на частини, особливо для молодших школярів.
Як впливають на дітей довгі літні канікули?
Я б скоротила трохи літні канікули й зробила б довшими проміжні канікули восени, взимку чи навесні. Тому батькам вже на початку серпня треба потрохи повторювати шкільний матеріал, звикати.
Також вартувало б зробити перерви посеред тижня. Наприклад, середа – найчутливіший день тижня, коли діти зазвичай найбільше втомлені. Тому, якщо батьки можуть скласти режим дня дитини, слід старатися не напружувати середу додатковими заняттями або, якщо вона вже зайнята, дати вільніший вівторок чи четвер. Діти мають відчувати відпочинок на тижні, бо неможливо сказати, що будуть канікули і дитина відпочине тоді.
Як правильно вписати гуртки та секції в життя дитини?
Слід шукати баланс між різними формами роботи: якщо в школі переважає сидячий спосіб життя та інтелектуальна праця, то треба старатися додавати фізичне навантаження. Бо якщо дитина після школи йде на арифметику, англійську, шахи, то ми далі працюємо з головою і мозок просто кипить. Плюс не варто керуватися думкою, що в дитини немає схильності до спорту: ми не віддаємо одразу на чемпіонів, проте тіло має працювати. Тому після школи варто організовувати або прогулянку, або дати погратися в дворі, або записати на спортивну секцію. Підбираючи секцію, додам, що варто дивитися, що цінно для самої дитини.
Я завжди говорю про принцип верблюда: коли він засинає, його вже ніхто не розбудить. Він просинається тоді, коли сам вирішує за потрібне, бо знає, які відстані йому треба проходити. Й наші діти також дуже це відчувають, тому зранку їх неможливо стягнути з ліжка, якщо ми перегрузили їх секціями та гуртками, якщо вони пізно лягли, бо сиділи в смартфонах.
Що робити, якщо дитина не хоче робити домашнє завдання?
Якщо говорити про першокласника, то ви маєте навчити його нести відповідальність. Найефективнішим способом є поступово відпускати: я за те, щоб бути дуже поруч біля дитини. Адже діти є різні. Бувають такі, які кажуть "не треба, я сам" і вони справді з першого класу все самі і батьки їм не потрібні. А є діти, які дуже потребують біля себе батьків: якщо батьки дуже багато працюють, мало бувають вдома, часто діти саме домашкою прив’язують батьків до себе. Вони готові терпіти крики батьків, які на них зляться, але тоді батьки біля них. Тому важливо розібратися, чому дитині важливо, щоб ви були біля неї, а далі вже поступово відпускаєте.
Фото: Українська правда
