Що для фінансової системи України означає збільшення облікової ставки
За класичними правилами підвищення облікової ставки певним чином приборкує інфляцію. Але якщо казати про Україну, то це не працює. Якщо казати про деякі країни Євросоюзу, там облікова ставка від'ємна, тобто центральний банк платить комерційним банкам за те, що вони завантажують кошти, щоб економіка працювала. Це пряма задача уряду і держави забезпечити інвестиційний клімат і роботу бізнесу в країні, і це справді робота комерційних банків визначати кредитні ризики для того, щоб надавати ці кредитні кошти в економіці. Коли надаються кредитні кошти, є прийнятні ставки, коли бізнес наповнює економіку товарами та послугами, коли відбувається виробництво, пожвавлення економіки і відповідно знижуються ціни — це теж класика. І за класичними правилами, якщо інфляція до 3%, то вона стимулює розвиток економіки.
В Україні, якщо взяти найбільший рівень відсоткової ставки, то це було 30% в 2015 році, і за таких умов економіка нормально працювати взагалі не може. Тому що величезна кількість напрямків насамперед довгострокового бізнесу не можуть мати такий рівень прибутку — вище 30%. Тобто висока облікова ставка блокує розвиток економіки і зовсім ніяким чином в наших умовах не сприяє зменшенню інфляції. Навпаки — бізнес затиснутий у жорсткі рукавички, коли він не може розвиватися, адже є утиски з боку урядів і підвищення податків.
Споживчі ціни та інфляція: як вони пов’язані
Це тотожні поняття. Збільшення споживчих цін — це інфляція. І рівень збільшення вартості споживчого кошика, який складається з певної кількості товарів першочергової необхідності складає рівень інфляції. Тобто продукти, одяг, комунальні послуги та інші речі визначають індекс інфляції. Тому на сьогоднішній день збільшення облікової ставки при тому рівні облікової ставки, який є, — це пряма шкода економічним інтересам держави України.
Однією обліковою ставкою неможливо регулювати інфляцію. Тому треба зменшувати податковий тиск, перестати маніпулювати суспільством шляхом підвищення мінімальної заробітної плати. На сьогоднішній день це пряме збільшення податків і зовсім не збільшення реальних доходів населення. Тобто всі, хто отримують соціальні виплати, а також державний сектор мали збільшення доходів, але інфляція все зжерла. Водночас збільшився податковий тиск на підприємців, збільшилися різні платежі, оскільки більшість платежів в державу прив'язані до мінімальної заробітної плати, і відповідно суспільство отримало погіршення умов ведення бізнесу та введення життєдіяльності, тобто люди прямо втратили.
Тому нам треба збільшувати неоподаткований мінімум доходів, хоча б на межі бідності. Якщо людина отримує до 500 доларів, то ніякі податки її стосуватися не мають, і тоді в економіці почнеться якийсь натяк на розвиток. Коли збільшується купівельна спроможність громадян і кожна копійка витрачається в легальному просторі, зокрема торгівельній мережі — це додаткові податки в бюджет. Але якщо ми підвищуємо податки на доходи громадян, тим більше найбіднішої частини населення, ми зменшуємо доходи в бюджет. Таким чином, законодавці мають забезпечити раціональне оподаткування українського бізнесу.
Як новий транш МВФ вплине на інфляцію
МВФ дав транш Україні у розмірі 2,7 млрд доларів для наповнення економіки грошима, аби негативні наслідки локдауну були нівельовані. Відповідно українська держава мала б використати ці кошти на підтримку малого і середнього бізнесу та на наповнення економіки грошима.
Якщо казати про угоду з кредитування України, то ми майже припинили відносини з Міжнародним валютним фондом. У мене таке враження, що саме МВФ дбає про суспільство України, а держава і державні органи роблять, все щоб цього не робити. Суми, які обговорюються з МВФ, значного впливу на економіку України не мають. У нас в порівнянні з нашим потенціалом невеликий ВВП — всього 150 млрд доларів. Ми навіть не повернулись на той рівень, який був при злочинній владі Януковича. Наразі новий транш МВФ, який обговорюється, суттєво не може вплинути на економіку України.
