"Головна причина, чому це сталося – це малоефективна організація виходу американських військ з Афганістану. Це можна прямо закинути нинішній адміністрації Джозефа Байдена. Щодо величеної кількості зброї, яка знаходиться на території Афганістану, то тут питання не так до адміністрації останнього президента США, як до попередніх адміністрацій: Дональда Трампа, Барака Обами –адміністрація якого (Барака Обами – прим.ред.) була пов'язана з постачанням такої великої кількості зброї афганським силам. Зрештою питання й до Джорджа Буша-молодшого, який двадцять років тому це все почав", – пояснив Тарас Жовтенко.
Разом з тим, експерт зауважив, що зараз багато питань виникає й до того, наскільки ефективними були військові операції США в Афганістані: "Якщо дивитися на їхню стратегічну мету – знешкодження "Аль-Каїди" та її тодішнього лідера Усами бен Ладена – то вона була провалена, тому що наприкінці 2001 року бен Ладен вже був на території Пакистану разом зі своїм найближчим оточенням. Решту часу американські військові витратили на те, щоб певним чином підірвати інфраструктуру ісламських терористів на території Афганістану. Й зброя мала відігравати функцію посилення. Афганські збройні сили, які американці почали створювати, з самого початку постраждали від дуже поганої мотивації та не дуже хорошої дисципліни і в кінцевому випадку всі військові операції, які вони проводили, залежали від американских військово-повітряних сил. Тому зброя, яка там була, була максимально ефективна в першу чергу завдяки прямій американській підтримці на полі бою. З іншого боку, велика частина цієї зброї просто стояла, тому що з 300 тисяч афганських військових збройних сил, які американці умовно тренували, відсотків 40 було просто "паперовими" солдатами. На них просто списувалися гроші".
"Діяли спеціальні комісіїі в Сенаті, Конгресі, які піднімали питання корумпованості в Афганістані і прямо говорили, що афганська армія майже вся "паперова" і небоєздатна. Ті гроші, які США вкладали в розвиток сили безпеки та політичної системи Афганістану, "розпилювалися", – наголосив Жовтенко.
Окремо, за словами, експерта на фоні розквіту корупції в Афганістані був недооцінений вплив та потенціал самого "Талібану": "Під час того, як "Талібан" швидко відвойовував території, що американці навіть не встигли вивезти всіх, кого вони хотіли із Кабулу, наймотивованішими були Сили афганських спецоперацій. Інші війська втрачали мотивацію, розуміючи, що з відходом американців їхня ефективність на полі бою буде практично нульовою. Вони зберігали свої життя і просто здавалися "Талібану" або зберігали нейтральну позицію".
"Всі ці речі накладаються на дуже специфічну афганську психологію, яка була сформована століттями протистоянь із зовнішнім агресором. Вона проявляється в тому числі й в тому, як афганці контактують зі своїми союзниками, наприклад, американцями. Показовим прикладом є спогади одного з офіцерів зовнішньої розвідки США. В часи ще радянської кампанії в Афганістані офіцери американської розвідки пропонували своїм союзникам, тому ж руху "Талібан", певну суму грошей – 15 тисяч доларів – за те, що конкретний підрозділ "Табілану" зробить набіг на один з радянських військових постів. Афганці взяли гроші й все погодили, американці чекали кілька тижнів, місяць і зв'язатися з командиром афганців спитати, чи все гаразд з домовленостями. Він сказав, що все гаразд, вони напад здійснять, але коли саме – це їхня справа. Мовляв, це можна зробити через рік, п’ять чи навіть двадцять", – розповів експерт.
Він зазначив, що ця специфіка багато в чому відобразилася в сучасних взаєминах американців та афганців: "Думаю, було багато непорозумінь, які були цим викликані".
"Плюс ми трохи неправильно сприймаємо "Талібан" як єдине ціле. Адже це конгломерат різних польових командирів з абсолютно різними уявленнями про іслам та його консерватизм. Є частина бойових командирів Талібану, які дійсно вважають, що треба встановлювати дуже різкий Шаріат, а є інша – які брали участь в переговорах з американцями в Досі в минулому році. Друга частина талібів зрозуміла, що вигідніше бути поміркованими, тому що можна з’їздити в інші гарні країни, їх там будуть дуже гарно приймати, можна щось смачненьке перехопити по дорозі. Й таким чином можна влитися в певні регіональні політичні процеси. Я думаю, ми ще побачимо протистояння між цими різними угрупуваннями й це дуже серйозно буде впливати на те, яким буде Афганістан найближчі кілька років", – підсумував Тарас Жовтенко.
Фото: Фокус
