Розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії:
― для учнів закладів професійної (професійно-технічної) збільшується з 490 до 1250 гривень на місяць;
― для студентів, які здобувають рівень "молодший спеціаліст", освітньо-професійний ступінь "фаховий молодший бакалавр" та освітній ступінь "бакалавр" стипендія збільшується з 980 до 1510 гривень на місяць, а для студентів, для яких встановлюються академічні стипендії у підвищеному розмірі, стипендія збільшується з 1250 до 1930 гривень на місяць;
― для студентів закладів вищої освіти, наукових установ, які здобувають освітній або освітньо-професійний ступінь "молодший бакалавр", освітні ступені "бакалавр", "спеціаліст" або "магістр", стипендія збільшується з 1300 до 2000 гривень на місяць, а академічні стипендії у підвищеному розмірі збільшуються з 1660 до 2550 гривень на місяць.
"Студентам наївно розраховувати на стипендію, що на неї можна жити. Тому розраховувати варто або на власні заробітки, або на підтримку родини. Це більше як соціальна допомога і не можна на неї дивитися як на повноцінний прожиток. Ці гроші можна витратити хіба що на каву чи обід. Тому в перспективі потрібно переглядати цей інститут стипендії і дивиться, на які верстви людей, це має бути розраховано", ― зазначив Микола Скиба.
Скиба прокоментував, наскільки студенти в Україні відрізняються від своїх європейських колег.
"Університети конкурують між собою зокрема умовами, які доступні на кампусі. Але перша точка диференціації ― це те, що студенти в європейських країнах, зокрема в старих країнах ЄС, а також Сполучених Штатах і Канаді, почуваються більш захищеними в правовому плані. Вони відчувають більш гідне ставлення і чіткіше розуміють, як захищати свої права і активно цим користуються. Починається це з того, що відбувається опитування студентів, і рішення про те, який викладач в черговий раз отримає лекцію і контракт на повну програму, також багато в чому залежить від студентів. Матеріально-технічна база також залежить від того, як управляються університети, чи є вони повноцінними організаціями", ― сказав він.
Експерт також зауважив, наскільки гуртожитки задовольняють потреби студентства.
"Є різні університети і відповідно різні гуртожитки. Але якщо дивитися загалом по країні, це плачевний стан. Гуртожитки у нас залишилися з радянської системи. А це має бути частина самостійної діяльності університету або віддавати на аутсорсинг управління гуртожитком.
Звичайно, є категорії студентів, яким університет має надавати гуртожиток. Це не регламентовано дуже детально законодавством, і кожен ВНЗ визначає це для себе. І на даний момент, коли все знаходиться на балансі університету, це веде до погіршення стану цих об’єктів, тому це потрібно змінювати і насамперед мова йде про державні університети. Університети, які управляють за корпоративним принципом, наприклад, Український католицький університет, мають колегіуми з достойними умовами проживання. Тобто є зразки, як це може бути, якщо університет має більше фінансової автономії і більш грамотно управляється", ― додав Скиба.
Фото: НБУ
