Завершення будівництва "Північного потоку-2" 23 серпня ― це символічний крок, щоб зіпсувати День Незалежності чи збіг обставин
У Кремлі полюбляють різну символіку. Безперечно це може бути пов’язано і з Днем Незалежності, і з тим, що у цей день буде "Кримська платформа" у Києві. Тому так намагаються зробити "подарунок" Україні. Однак, на мою думку, треба поглянути ще на подію, яка відбулася 23 серпня 1939 року, коли був підписаний Пакт Молотова-Ріббентропа. Я підозрюю, що саме ця символіка і закладалася, адже минають десятиліття, а Росія і Німеччина тепер мають спільні інтереси, і вони є домінуючими державами в Європі, а труба символізує російсько-німецьке партнерство. Невідомо, чи саме 23 серпня буде зварено золотий стик, однак вони можуть це подати саме так, бо Росія схильна це робити. Тож не випадково, що саме Лавров про це сказав. Він останнім часом спеціалізується на таких вкидах, щоб продемонструвати домінуючу роль Росії.
Чи реально отримати компенсацію від Сполучених Штатів Америки та Німеччини за добудову "Північного потоку-2", що передбачена в їхніх домовленостях
Ці домовленості по суті не мають серйозних наслідків. Це просто декларація, не більше того. Покладатися на те, що ми отримаємо якісь компенсації не варто. А от продовжувати протидіяти цьому проекту потрібно. Завершення будівництва труби ще не означає, що завтра 55 мільярдів кубічних метрів газу підуть з Росії до Німеччини. В Росії чудово розуміють, що в Європі ризики для цього проекту виросли. Вони зменшилися в Сполучених Штатах, але виросли в Європі. Адже місяць тому було рішення суду Європейського Союзу щодо "Північного потоку-1", яке б’є рикошетом і по другому проекту, тому його не вдасться використовувати на 100%. Я б не сказав, що ситуація така тріумфальна для Росії. Газпром не просто так намагається зробити ескалацію на європейському ринку, там нині ціни такі, яких ніколи не було. Вони сягають 448 доларів за тисячу кубометрів. Така ситуація створює тиск на Європейський Союз та його інституції, щоб там припинили чинити правовий опір цьому проекту. Мовляв, таким способом росіяни продавлять те, що їм потрібно. Однак не все так просто, бо ми бачимо, що Польща не припиняє робити спротив, так само країни Балтії і ми. Тому це становище не буде таким однозначно виграшним, як це зараз намагаються представити у Москві.
Про можливі зміни в політиці Німеччини
Потрібно виходити з того, що незалежно від конфігурації майбутньої коаліції так чи інакше проросійське лобі в Берліні буде проштовхувати прискорення відповідних сертифікатів і завершення проекту, бо з укладенням труби на морське дно він не завершується. Так лише російська пропаганда повідомляє. Насправді все потребує відповідних процедур, які можуть тривати ще кілька місяців.
Проте конфігурація майбутньої коаліції і новий уряд можуть внести певні корективи, зокрема "зелені" активно проштовхували ідею мораторію на "Північний потік-2". Через Бундестаг ця ідея не пройшла, але її можуть реанімувати, коли стануть зрозумілими результати виборів. Та російське лобі буде продовжувати робити свою справу і намагатися проштовхнути "Північний потік-2". Тим більше, що питання не лише у цьому проекті, а й в низці інших, якими Росія завершу створення нової безтранзитної системи постачання газу в Європі, керованої з одного центру. Все це представляє серйозну загрозу енергетичній безпеці Європи.
Чи можливо обмежити роботу "Північного потоку-2"
Я вже згадав про рішення суду Європейського Союзу від 15 липня, що стосується "Північного потоку-1", бо воно вдарить по "Північному потоку-2". Наявність політичної волі з боку Європейської комісії, в принципі, теж вплине, а може й заблокувати виведення на повну потужність обох газопроводів. Однак, звісно, це не відбудеться автоматично. Ми також повинні наполягати на тому, щоб згідно з Статтею 84 з Угоди про асоціацію між Україною та ЄС здійснювалося перш за все використання української транспортної системи. Європейська комісія тут мала б проявити наполегливість, тому що останнім часом тільки ми вказуємо на існування цієї статті в Угоді, але ми не бачимо активної позиції з боку ЄС. Таке ж відбувається і у питанні розслідування поведінки Газпрому на ринку Європи, адже він має 41% постачання газу в ЄС, а це вже домінуючий стан, яким він зловживає. Європейські інституції функціонують повільно і неквапно, тому потрібні відповідні імпульси, щоб таку протидію активізував Брюссель. Я думаю, що у випадку зміни конфігурації німецького уряду певні процедури у Брюсселі можуть змінитися. Бо ми розуміємо, що Берлін значною мірою зараз впливає на політику Брюсселя.
Як Україна може використати візит Ангели Меркель
Я б не став абсолютизувати вплив Меркель, тим більше після того як вона перестане бути канцлером і ким вона потім далі стане невідомо. Все одно вона не матиме такий вплив, який їй дає нинішня посада. Вона не зможе формувати політику Європейського Союзу, тому потрібно на це зважати і не створювати ілюзію, що вона зараз щось запропонує, що дозволить вирішити наші проблеми у найближчому майбутньому. Вона завершує свою багаторічну місію. Думаю, що візит пов’язаний з тим, щоб показати, що німецька політика за її канцлерства ще може щось зробити на Сході. З нашої точки зору її візит не має сенсу.
Додамо, Ангела Меркель востаннє відвідувала Росію у січні 2020 року. Володимир Зеленський відвідав Німеччину на запрошення канцлерки у липні. Ще раніше, у червні, він запросив її до України для участі в інавгураційному саміті "Кримської платформи", а також заходах з нагоди 30-ї річниці незалежності.
Фото: Офіс президента
