"Внаслідок перемоги союзників в Другій світовій війні Постдамськими угодами 1945 року Берлін поділили на чотири зони окупації: радянську (Східний Берлін) та американську, британську й французьку (Західний Берлін). Після народного повстання в червні 1953 року тодішній керівник Німецької демократичної республіки Вальтер Ульбріхт наполягав на тому, що питання Західного Берліну треба вирішувати. Тим паче, що в такому великому мегаполісі є дві зони, які існують за абсолютно різними законами: східна – соціалістична, західна – капіталістична. Люди могли вільно пересуватися між цими зонами і керівництво НДР наголошувало на тому, що внаслідок цього відбувається відплив робочої сили, контрабанда та виникають питання безпеки. Радянський Союз вважав НДР фасадом системи соціалізму в Європі загалом, тому для Микити Хрущова це питання також було вкрай важливим", – розповів Андрій Мартинов.
Проте, як наголосив історик, вирішити питання розподілу Берліну без погодження із західними союзниками по антигітлерівській коаліції було неможливо: "Початок 60-х років був часом певного загострення у відносинах між СРСР та США. Під час Віденської зустрічі в червні 1961 року Хрущов сподівався, що молодий Джон Кеннеді піде Радянському Союзу на поступки і скаже "забирайте Західний Берлін". Але Кеннеді навпаки, прибувши до Західного Берліну, сказав, що він берлінець і США готові захищати присутність західних союзників в західному секторі Берліну".
"Після червня 1961 року актуалізується питання, що робити із західним сектором Берліну. Вальтер Ульбріхт неодноразово наголошував Микиті Хрущову, що НДР готова перекрити весь периметр кордону. З початку 1961 року досить таємно накопичували величезну кількість колючого дроту та інших матеріальних резервів, які були потрібні для першочергового перекриття. Західні спецслужби "проморгали" це накопичення, тому підготовка керівництва НДР до побудови муру виявилася несподіваною. Події ночі з 12 на 13 серпня 1961 року були як грім серед ясного неба, навіть для тодішнього бургомістра Західного Берліну Віллі Брандта", – пояснив Мартинов.
Фото: Главком
Історик розповів, що за спогадами майбутнього канцлера ФРН, 13 серпня 1961 року зранку він прокинувся, коли йому пояснили, що радянські та східно-німецькі війська та прикордонники перекривають периметр кордону між двома частинами міста.
"Зранку 13 серпня, коли ще була можливість стрибати з вікон і перебиратися задніми дворами, чимало мешканців Східного Берліна цією можливістю скористались. Але до обіду 13 серпня периметр кордону між двома секторами перекрили колючим дротом, тобто перейти вулицею вже було неможливо. Проте можна було перебратися через балкони та вікна, поки все не перекрили остаточно", – зазначив Андрій Мартинов.
Історик додав, що день побудови Берлінського муру припав на суботу, відтак люди, які повернулися до Східного Берліна з вікенду 14 серпня та пізніше, не впізнали місто: "Але були залучені великі силові можливості НДР, підстраховані радянською групою військ, тому у Східному Берліні, на відміну від Західного, протестів не було".
"У Західному Берліні протести очолив сам Віллі Брандт, який, разом з тим, наголосив, що головою мур не пробити. Можливо, йшлося про те, що треба зачекати і скористатися більш сприятливою історичною кон’юнктурою для того, щоб вирішити це питання", – зазначив доктор історичних наук.
Нагадаємо, Берлінський мур проіснував до 9 листопада 1989 року.
Фото: Укрінформ
