Про те, як Віктор Янукович став президентом
"Перш за все, сама "помаранчева" команда, яка завдяки Революції прийшла до влади, виявилася неготовою співіснувати один з одним, ділити владу та відповідальність за те, що відбувається в державі. Всі п’ять років (президентства Віктора Ющенка – прим. ред.) були постійні конфлікти, скандали про "любих друзів" і багато інших. Як підсумок, суспільство сильно втомилося від постійного внутрішнього скандалу", – розповів Олексій Півторак.
Також проблемою, за словами журналіста, було й те, що за Віктора Ющенка, на відміну від Леоніда Кучми, в Україні справді почали розвиватися незалежні медіа, які всі скандали висвітлювали: "Звичайним українцям з кожного телеекрана, з кожної радіоточки доносили до вух та очей, що відбувається. В результаті частина населення втратила віру не просто в тих людей, які були в "помаранчевій" команді, а взагалі в можливість того, що демократія буде в Україні ефективною. Така ситуація породжує запит на сильну руку, дядька-господарника, якого піарники вдало робили з Януковича".
"Янукович вчасно відсторонився від усього, що відбувалося в країні. В 2007 році відбулися парламентські вибори, внаслідок яких уже далося взнаки, що "помаранчева" команда не є єдиною і фракція "Партії регіонів", яку очолив Віктор Янукович, завела близько 170 депутатів. Вони вже були впливовими і могли тиснути на прийняття рішень", – додав Назар Заболотний.
Він зауважив, що показовим в плані зневіри людей в політиках була графа "не підтримую жодного кандидата" в бюлетенях на президентських виборах: "Під ті вибори придумали кандидата, який змінив прізвище на "Противсіх" і він, включно з тими, хто проголосував за "не підтримую жодного кандидата", набрав близько 5 % голосів виборців. В другому турі ці відсотки спричинили те, що президентом став Янукович. Юлія Тимошенко, яка була в другому турі, набрала трохи менше, але ніхто з них (ані Тимошенко, ані Янукович – прим.ред.) не набрав половини голосів виборців".
"Тимошенко не змогла перемогти в другому турі Януковича, бо, на відміну від Ющенка п’ятирічної давнини, в неї був "шлейф". Йдеться й про зловживання, пов’язані з газом, свіжу на той момент історію з газом з Росії. Вона не мала аури месії, яка була в Ющенка. В результаті, мабуть, найдемократичніша частина виборців, які голосували за Ющенка, не змогли пересилити себе і прийти проголосувати за Тимошенко", – пояснив Олексій Півторак.
Про кадрову політику президента
Журналіст розповів, що Віктор Янукович набирав в команду людей – починаючи від Кабміну і закінчуючи солдатами-строковиками, які служили в президентському полку – з лояльної до себе території:
"В часи Віктора Андрійовича (Ющенка – прим.ред.) брали людей зі всієї України, в часи Віктора Федоровича – це стали вихідці з рідного для нього Донбасу. Це від слабкості самого Януковича, його страху, що в нього відберуть владу".
Про скасування конституційної реформи та повернення до старої редакції Основного закону
В результаті скасування конституційної реформи (обмеження влади президента – прим. ред.) Янукович отримав повноваження часів правління Леоніда Кучми. За словами Олексія Півторака, це означало, що формально Янукович не був главою виконавчої влади, але призначав за погодженням з ВРУ прем’єр-міністра, за погодженням якого пізніше призначав міністрів: "Це дуже зручно, адже ти не відповідаєш за виконавчу владу, але все контролюєш".
Про політичні переслідування опонентів та підготовку до силового розгону протестів
Висловлюючись про те, чи відчував Віктор Янукович безкарність за переслідування своїх політичних опонентів, Заболотний зазначив, що президент не мав вибору: "Наступали наступні парламентські вибори, де треба було заробляти бали, показати себе ефективним та дискредитувати опозицію".
"До того був ще момент, коли за кілька місяців буквально ізолювали від управління містом мера Києва Леоніда Черновецького через відкриття кримінальних справ, обшуків щодо комунальних підприємств. Потім Янукович своїм указом призначив Києву лояльного до себе управлінця. Та сама логіка на закручування гайок та постановки своєї вертикалі з відстороненням від управління і можливості на щось впливати тих, хто становить альтернативу чи опозицію", – нагадав аналітик.
Півторак, в свою чергу, звернув увагу, що перестановки, усунення Черновецького і призначення Попова - це момент, коли влада Януковича почала готуватися до силового сценарію розгону ймовірних протестів:
"Київ – це ключове місто для контролю влади в Україні. Якщо ти не контролюєш київського міського голову, то є ризик, що він зробить так, як свого часу Омельченко – пустить протестувальників у всі адмінбудинки в центрі міста і з ними боротися стає дуже тяжко. Це точка відліку до кривавих подій 2013-2014 років".
"В ті часи почала вибудовуватися дуже серйозна фінансова вертикаль, яка отримала назву "Сім’я" Януковича: сини стане різко успішними бізнесменами. Почалося масове закручування гайок і підготовка до виборів 2012 року, на яких, попри все, Янукович та його партія не мали особливих шансів перемогти, якби вони відбувалися за пропорційною системою. Але, якщо змінити систему на змішану, то можна провести своїх "міцних господарників" не тільки в південній та східній Україні, але й в центральних регіонах, що й було зроблено", – розповів Олексій Півторак.
Фото: iPress.ua
Про зрив підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом
"Люди зрозуміли, що їх надурили, ніякої Асоціації не буде й вони вийшли на вулицю. Тут також зіграв кумулятивний ефект, коли все що творилось – і рейдерства, і бандитизм, і інші випадки зловживання силових структур, накопичились. І у людей все це вибухнуло – вони просто вийшли на вулиці. Багато хто говорить, що євроінтеграція була величезною метою протесту, але, те що я особисто бачив, це було питання гідності і поваги до народу", – висловив свою точку зору Олексій Півторак.
Він додав, що вже напередодні Революції Гідності було відчуття того, що війна Росії та України неминуча, проте потрібна якась "прелюдія": "Поки Україна сильна, більш-менш єдина, Росія не буде нападати. Але спрогнозувати події і на загальному рівні якось зрежисувати їх – про що в нас дуже часто люблять говорити – вважаю неможливим. Це був такий вир людей, яких насправді сцена Майдану не могла контролювати, насправді задавали неоднократно тон люди, а не політики".
Про Україну після втечі Януковича та втрату Криму
"Впала вся виконавча влада, втік президент, втекли керівники армії, Служби Безпеки України, втік тодішній міністр внутрішніх справ Захарченко, на руках якого вся кров, безпосередньо пролита на Майдані. Країна опинилася в стані колапсу, коли тільки парламент залишився єдиною діючою інституцією. Верховна рада була вимушена в дуже швидкому темпі відбудовувати, по-перше, контроль над силовим блоком, по-друге, запускати виконавчу владу, по-третє, розбиратись з економікою, яка полетіла "в трубу" в останні місяці Януковича, який закривав "діри" всім чим було. Завдань було неймовірно багато", – розповів Назар Заболотний.
Принагідно аналітик пригадав, що до влади прийшов новий уряд Арсенія Яценюка, якому вдалося втримати економічну ситуацію в країні. Проте Україна зіткнулася із анексією Криму, що, на думку Олексія Півторака, було наслідком прийняття ряду катастрофічних рішень до 2014-го року:
"По-перше, Збройні Сили вічно недофінансовувались. На службу в підрозділах Збройних Силах, інших силових структурах, які дислокувались в Криму, набиралось місцеве населення. З точки зору логіки військового будівництва, коли в тебе є невисока лояльність місцевого населення, треба привозити на виконання військових, безпекових функцій, служби в Збройних Силах людей з інших регіонів".
Фото: BBC
