Це не останній наш зі Skofka альбом
Дмитро Захарченко: Як ви дійшли до висновку, що потрібно робити мініальбом, а не зупинилися на двох синглах – "Додому" і "Начистоту"?
Олег Псюк: Ми зрозуміли, що назбиралося багато спільних треків. Ми спрацювалися: нам подобається спільна співпраця, подобається те, що виходить. І якось так з’явився мініальбом. Я думаю, це не останній наш альбом.
Дмитро Захарченко: Що тебе чіпляє в інших артистах, щоб ти захотів з ними зробити фіт?
Олег Псюк: Існує багато факторів, але з музичної точки зору в першу чергу – це харизма. Щоб це було прикольно. Я вважаю, що в наш час не так важливі супервокальні здібності, хоча це теж важливо. Але важливіша у 2021 році саме харизма. Щоб це було цікаво, було впізнавано, щоб відрізнялося. Але є ще купа інших факторів: людські якості, щоб було комфортно працювати разом, щоб розуміли один одного, щоб погляди збігалися і так далі.
Дмитро Захарченко: У чому зійшлися саме зі Scofka?
Олег Псюк: Та взагалі по ходу прямо у всьому. Ми взагалі ніколи не сперечаємося, завжди один одного слухаємо. Буває, що він, наприклад, озвучує якусь ідею, яка видається мені не дуже гарною, але я кажу, що окей, якщо ти так відчуваєш, то давай. І так само навпаки. Тобто ми вміємо йти на компроміс і, напевно, в цьому наша сила.
Дмитро Захарченко: Не повірю, що ніколи не було конфліктів.
Олег Псюк: Можливо, занадто рано про це говорити, бо ми цей альбом написали за три місяці. Але виглядає так, що конфліктів і не має бути.
Дмитро Захарченко: Чи був якийсь конкретний концепт, якого ви притримувались, коли створювали альбом?
Олег Псюк: Загальна ідея в тому, що це ліричний альбом. Тут немає ні одної драйвової пісні, як "Тіпок" або у Scofka "Крузак". Але теж все попереду, скоро будуть і такі.
Дмитро Захарченко: А якщо говорити про творчу співпрацю з іншими артистами, чи виникають у тебе труднощі і які саме?
Олег Псюк: Буває складно. В мене вже немало фітів, просто багато з них ще не вийшло. Не називатиму імен, але інколи артист каже, що тут має бути тільки так і не інакше. А я знаю своє, що так буде галімо і доводиться сперечатися. Буває, що его душить артиста. Наприклад, хтось хоче, щоб його куплет звучав голосніше від усього іншого трека і голосніше за приспів, хоча приспів не він виконує. Комусь важливо, щоб його куплети були перші, а не другі, хоча насправді це неважливо. Важливо, щоб трек був крутим. Різне буває.
Дмитро Захарченко: Помітив, що в коментарях під піснями почали з’являтися скарги від деяких людей, яким не подобається твій суржик. Маєш для них відповідь?
Олег Псюк: Я як говорю, так і пишу. Чому я маю міняти свою творчість? Нехай ці люди спершу подумають чи хочеться їм слухати артиста, який буде під усіх підлаштовуватися, або вони хочуть слухати людину, яка щира до кінця. Як я зараз з тобою спілкуюся, я так само і з друзями спілкуюсь. Правда, мати деколи можуть проскакувати, а тут радіо…
Фото — Ігор Ткач, Радіо Промінь
Дмитро Захарченко: Коли я слухав альбом "ЙО-ЙО", мені здалося, що він чимось схожий на сеанс психотерапії – тут і ностальгія за домом, і переосмислення внутрішніх конфліктів. Для тебе музика має якусь терапевтичну дію?
Олег Псюк: Напевно, так. Бувають у мене такі треки, під які хочеться посумувати. Бувають треки, які веселять. Можу сказати, що так, деколи музика впливає на мій настрій.
Дмитро Захарченко: Яким був останній трек, який ти увімкнув, щоб поплакати?
Олег Псюк: Та я не плачу.
Дмитро Захарченко: Чому? Хіба чоловіки не плачуть?
Олег Псюк: Плачуть, але не від музики.
Дмитро Захарченко: Нещодавно ти у Інстаграмі писав про свій перший політ на літаку. Мені б хотілося трохи поговорити про внутрішні страхи. Розкажи, що це був за досвід?
Олег Псюк: Я аналізував наскільки часто бувають авіакатастрофи, і по статистиці виявилося, що літаки є найбезпечнішим транспортом. І головою я розумію, що це безпечніше, ніж їхати машиною, але коли він злітає, у мене долоні мокрі і я відчуваю, що є якийсь стрес, напружуюся. Це перші рази. Я сподіваюся, що далі так не буде. Я пару разів летів, і коли був більший літак, то ще ок, а коли менший, який увесь час трясеться і шумить, то напряг, то для мене стрьомно. Є якийсь мандраж. Але якщо треба летіти, то я лечу, звісно. Страх, це прям коли хтось каже, що він не буде літати й все.
Дмитро Захарченко: А взагалі є в тебе якісь страхи?
Олег Псюк: Довгий час я боявся змій, допоки мені не дали погратися з однією змією, яка не кусається. Мене більше харило, як вони виглядають, як вони звиваються. Це дуже стрьомно виглядає. Мені здається, після того страх вже менший. Але якби я зараз побачив пітона, то я б все одно так нормально висадився б.
Дмитро Захарченко: А чи нема страху, що може зірвати дах від популярності?
Олег Псюк: Ні, взагалі ні. Мені, мабуть, більше зірвало дах, коли я зміг кинути все своє попереднє оточення і всі свої попередні звички. Оце реальний вчинок. Бо раніше я зовсім інакше жив. Я думаю, те, що люди після популярності стають якимись інакшими, напевно, вказує на їхні комплекси. До того ти що, себе не любив і не почував себе матьорим, а тільки тоді, коли всі люди тебе признали, то й ти себе признав? Я бачу це якось так і це дивно, як на мене. Я і так себе люблю достатньо.
Дмитро Захарченко: Ти згадав життя, з яким ти розпрощався, і часто розповідаєш про свою боротьбу з наркозалежністю. Чи є зараз якісь залежності в широкому розумінні?
Олег Псюк: Думаю, що ні. Я взагалі вважаю своєю найбільшою силою – силу волі. Кинув все, що можна, всі наркотики, алкоголь, кинув гризти нігті, кинув багато різних дівок, яких треба було кинути. Нема ніяких залежностей.
Дмитро Захарченко: Від музики не залежний?
Олег Псюк: Як сказати. Я просто люблю її. Але я з легкістю можу без неї провести і тиждень, якщо що. Не знаю, я не пробував, в мене такого давно не було, але, я думаю, що в мене вийде.
Не можу фітувати з усіма підряд
Дмитро Захарченко: Що буде далі з гуртом KALUSH?
Олег Псюк: Не хочу спойлерити, але будуть наступні фіти вже з іншими артистами, поки не казатиму, з ким саме. Наступним релізом, який планується в середині серпня, буде кліп на пісню "Маяк".
Дмитро Захарченко: Наскільки широке поле тих людей, з якими ви могли б співпрацювати?
Олег Псюк: Я може трошки переборщую, але не можу фітувати з усіма підряд. Не хочеться називати прізвища, а хочеться показувати. І я ще прихильник того, що якщо щось скажеш наперед, то це може так і не статися. Тому просто спостерігайте і не пропускайте. Підписуйтесь на всі наші платформи – Інстаграм і Ютуб KALUSH – і ви точно не проґавите.
Фото — Ігор Ткач, Радіо Промінь
