Олександр Положинський: Я презентую себе не як "Тартак", "Був’є" чи "ОлІв’Є", а як Олександр Положинський

Олександр Положинський: Я презентую себе не як "Тартак", "Був’є" чи "ОлІв’Є", а як Олександр Положинський

8 серпня Олександр Положинський виступить із сольною програмою на фестивалі українського духу "Бандерштат", який проходитиме у селі Рованці під Луцьком. В ефірі "Вікенду Нової Музики" на "Радіо Промінь" Олександр Положинський розповів про те, які пісні увійдуть до програми, що відбувалось у музичному житті Олександра за останні півтора року, чи спілкується з учасниками гурту "Тартак" та коли чекати на новий альбом проєкту "Був'є".

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Фото — Фейсбук-сторінка Олександра Положинського

Вийшовши на умовну пенсію, я думав, що припиню виступати

Дмитро Захарченко: Розкажи про сольну програму, яку презентуєш на фестивалі "Бандерштат"? Вона нова?

Олександр Положинський: Вона нова тільки в тому плані, що вперше виконується на великому фестивалі. Це просто поєднання моїх пісень з різних проєктів. Я раніше таке практикував тільки в особливих випадках, а зараз пробую поєднати в одній концертній програмі. В принципі, не можна говорити про цю програму, як про нову, тому що нових пісень там немає. Можна говорити, про те, що я буду виступати в трохи новому амплуа. 

Поки що з сольною програмою в мене був тільки один концерт в червні, доволі імпровізований. А до того були спеціальні проєкти, де я виступав не як представник якогось колективу, а як умовно сольний виконавець. Зараз я вже пробую презентувати себе як Олександра Положинського. Не як "Тартак", не як "Був’є", не як "ОлІв’Є", не як якийсь інший проєкт, а власне як Олександр Положинський.

Дмитро Захарченко: А яке воно – нове амплуа?

Олександр Положинський: Півтора року тому я залишив "Тартак" і "Був’є". Відчув таку необхідність і вирішив це зробити, не відкладаючи на потім. І, як з’ясувалося, я це зробив дуже вчасно. Вийшовши на умовну пенсію, я думав, що на якийсь час я припиню виступати, тому що на той момент у мене лишався лише проєкт "ОлІв’Є", який не планував виступи. Ми виступали для військових, на якихось дружніх вечірках, але виходити на сцену з тими піснями, які ми представляли для широкого загалу в інтернеті, записуючи їх на камеру телефону, ми не планували. І тому я думав, що на сцену я не скоро потраплю. 

Але раптом так сталося, що народився проєкт з "Трьома Трояндами". Ми теж робили пісні "Тартака", "Був’є" і "ОлІв’Є", але в лаунж-аранжуванні. Там не було гітар драйвових, переважна більшість пісень були спокійні чи ліричні, меланхолійні, веселих чи танцювальних було лише кілька. Цей проєкт не планувався як щось постійне, ми з дівчатами планували виступати час від часу і плануємо досі. 

Натомість в кінці цієї весни закрився проєкт "ОлІв’є", тому що Іван Марунич взявся за свій гурт Karta Svitu. І вийшло так, що я позакривав всі проєкти. Ну, для себе позакривав, і нічого не лишилося, а народ вимагав концертів. І так сталося, що, збираючись на якийсь час їхати до Києва, я вирішив дати отакий імпровізований сольний концерт, назвав його "Вишневий Джем". Домовився з Docker Pub, з яким у мене дружні стосунки, щоб там виступити. Поговорив з музикантами, які мене підтримали в моїй ідеї, в моєму бажанні. Ми за кілька тижнів підготували програму, в яку увійшло сім пісень "Тартака", сім пісень "Був’є", сім пісень "ОлІв’є". 

Ми виступили з "Вишневим Джемом", людям сподобалося і пішов розголос. І цей розголос дійшов до оргкомітету фестивалю "Бандерштат". Вони попросили, якщо я маю таке бажання і якщо ми з музикантами готові, виступити з цією програмою на фестивалі. Я ще не можу точно сказати, що всі пісні цієї програми помістяться у наш фестивальний виступ, але базово ми собі визначили, що та двадцять одна пісня, по сім пісень з трьох проєктів, будуть в цій програмі. Якщо доведеться щось скорочувати, то скоротимо одну чи кілька пісень. Але це повноцінне звучання, те, що я люблю: повний набір моїх улюблених інструментів – барабани, бас-гітара, гітара драйвова, клавіші, семпли різні. І хлопець, який в нас грає на клавішах, Олег Макбіт, він ще й скретчує трошечки. Теж семплами, але він це все засемплував з живих скетчів, які сам награвав.

Фото — Варвара Шевчук, фейсбук-сторінка Олександра Положинсього

Це неусталений колектив і поки я не планую робити його усталеним

Дмитро Захарченко: А хто ці музиканти, з якими ти будеш на сцені?

Олександр Положинський: Оскільки це не сталий колектив, то я домовляюся з музикантами, які здебільшого працюють як сесійні музиканти в різних проєктах або з різними артистами. Базис цього колективу складають люди, з якими я колись виступав в рамках проєкту "Олександр Положинський та Kaska Records". Ми готували таку приджазовану програму, я не можу назвати її зовсім джазовою. Але там ми теж робили пісні мого авторства в такому джазовому чи приджазованому аранжуванні.

З деякими музикантами оркестру Kaska Records я здружився і от з ними базово почав працювати в підготовці "Вишневого Джему". Так склалося, що в деяких музикантів сталися накладки, і їх довелося міняти на інших, теж хороших, теж високопрофесійних, але з цими музикантами я вже знайомився через оркестр Kaska Records. Така трохи заплутана схема. Всі ці люди об'єднуються навколо Kaska Records, але можна говорити, що це я, Kaska Records, а також їхні друзі. 

Дмитро Захарченко: В цілому це поки що неусталений колектив?

Олександр Положинський: Це неусталений колектив і поки я не планую робити його усталеним. Зараз такий час, що більшість музикантів змушені працювати в кількох проєктах – ті, які не мають якогось сталого місця роботи. І час від часу стаються накладки. Щоб уникнути незручностей від цих накладок я і планую робити так: є концерт – домовився з музикантами і вони працюють зі мною. На наступний концерт, якщо хтось із них не може, то шукаємо заміну і готуємось з іншими музикантами. Це такий кризовий варіант.

Звісно, хотілося б мати сталий колектив, з яким маєш спільну мову, хороші дружні зв'язки, знаєш одне одного, вже зіграні, які розуміють, як то кажуть, з одного погляду. Але коли музиканти високопрофесійні, досвідчені, то з ними легко знайти спільну мову за кілька репетицій, тому це не проблема. 

Дмитро Захарченко: А які в тебе зараз стосунки з учасниками гурту "Тартак"?

Олександр Положинський: Ми час від часу спілкуємося по якихось справах. Наприклад, Ярослав Вільчик, барабанщик "Тартака", працює також звукорежисером і саундпродюсером на студії FDR Media. Нещодавно ми там записували пісню з колективом дружніх музикантів. Ця пісня ще не вийшла, але в процесі роботи ми з Ярославом спілкувалися доволі щільно.

Час від часу з Антоном Єгоровим спілкуюся, це гітарист "Тартака". Дениса (ред.: Денис Левченко, бас-гітарист гурту "Тартак") я знаю трішки менше, тому ми спілкуємося хіба якщо випадково десь побачимося або перетнемося десь на просторах інтернету. Так само Сергія Строяна, вокаліста нового, я мало знаю. Можу якийсь його допис прокоментувати, але так ми не спілкуємося, не маємо тісного контакту.

Фото — Viktor Golikov, фейсбук-сторінка "Тартак"

У цьому році ми видали приблизно 70 пісень проєкту "ОлІв’Є"

Дмитро Захарченко: Чи будуть у тебе нові сольні релізи?

Олександр Положинський: Вони вже були. Ми з Іваном Маруничем перед тим, як поставити "ОлІв’Є" на паузу, випустили всі пісні, які ми презентували, в такому "інтернет-телефонічному" варіанті. Ми прописали на студії всі пісні. Щось в акустичному варіанті, десять пісень в повному аранжуванні, і теж це все видали. Це все сталося в цьому році, переважно, лише кілька пісень ми видали раніше, в минулому і позаминулому роках. А приблизно 70 нових пісень "ОлІв’Є" ми видали з Іваном Маруничем в цьому році. Це нормальний такий доробок. Там був один акустичний альбом на 50 пісень, другий акустичний альбом на 15 пісень. І деякі студійні пісні дублювали ті, які були в акустичному варіанті. 

Після того я випустив ще пісню "Несподівано" разом з моїми дівчатами, "Трьома Трояндами". Ця пісня була записана спеціально для проєкту "Так працює пам'ять", присвяченого пам’яті Дані Дідіка, хлопця, який загинув у Харкові під час Маршу єдності. Терористи заклали вибухівку, четверо людей загинуло, серед них і Даня Дідік. В цьому проєкті українські артисти пишуть і видають пісні в пам'ять про Даню для того, щоб підтримати ідею і бажання ініціативної групи назвати школу, в якій Даня вчився, його іменем. Ця пісня вийшла також в цьому році. Також я зараз працюю над тим, щоб дописати третій альбом "Був’є". 

Дмитро Захарченко: На якому він етапі зараз?

Олександр Положинський: Він на середньому етапі, скажімо так. З "Був’є" я пішов півтора року тому. Але, на відміну від "Тартака", музиканти вирішили не продовжувати існування цього проєкту без мене. Не шукали вокаліста, хоч я й хотів би, щоб вони це зробили. Вони ж вирішили, що їм це не потрібно.

І я думав, що проєкт уже закрився, але є один нюанс – у "Був’є" було видано два повноцінних альбоми по 12 пісень і записано ще 5 пісень окремими синглами. Це якась така певна недовершеність, а я люблю, знаєте, заокруглені такі штуки, наприклад, альбом на 12 пісень перший, альбом на 12 пісень другий. Сам по собі проситься третій альбом ще на 12 пісень. Тому я вирішив дописати ще 7 пісень "Був’є" і видати третій альбом з Романом Сорокою. Він саундпродюсер і власник студії, на якій гурт "Був’є" працював і продовжує зараз працювати над записом нових пісень. 

Нові пісні я вже передав Роману для роботи. У нас як відбувається – я вигадую мелодію і пишу слова, наспівую пісню Романові, він, як саундпродюсер і аранжувальник, все це "одягає" в музику, потім ми вносимо спільні корективи також з іншими музикантами, все це записуємо і видаємо. Зараз все на стадії аранжування. Це процес, який залежить від натхнення. Зараз такий трошки розслаблений варіант, бо спека, Роман збирається з родиною на відпочинок, думаю, ця робота відкладається до кінця літа. З осені візьмемося за її активне продовження.

Раніше я казав про пісню, яку ми записували вчотирьох на студії FDR, разом з Олександром Музовським, Ярославом Вільчиком, Олексієм Нестеренком – це бас-гітарист, з яким ми були на сцені "Вишневого Джему" і з яким я виступатиму на "Бандерштаті". Ця пісня не нова. Минулої осені я відгукнувся на прохання однієї дівчини допомогти їй написати пісню для десантників, здається, її звати Зоряна Коновалець, вона гарно співає та ще й служить у десантно-штурмових військах. Одна пісня для десантників у мене вже є, записана "Тартаком" у 2014 році  – "Ніхто крім нас/Висота". Але зараз попросили зробити оновлений варіант, нову пісню, адже десантні війська оновилися – змінилася форма, колір беретів, змінилася назва. 

Пісня "Марунові берети", принаймні я її так називаю, була написана мною для Зоряни. Але Зоряна записала цю пісню не зовсім так, як мені б хотілося. Ми працювали дистанційно, я не мав можливості працювати з Зоряною на студії. Я їй передав пісню, а вона робила все самостійно, звернулася до саундпродюсерів, аранжувальників, зробила пісню так, як вона це бачила. І тепер я вирішив зробити свою версію цієї пісні – так, як бачу її я. Ми це з хлопцями зробили, записали, плануємо наприкінці літа оприлюднити.

Фото — Руслан Литвин, фейсбук-сторінка "Тартак"