Чи можна порівнювати нинішню ситуацію в Молдові з українською ситуацією кінця 2019 року, коли переміг на президентських виборах Володимир Зеленський і сформувалася монобільшість
Кожна країна має свою специфіку, хоча за багатьма рисами політичні процеси у Молдові є певним чином схожими з українськими. Окрім того, у Молдові є ще чинний Румунії і якщо говорити про тимчасово окуповані території, то в Молдови є Придністров’я, але там конфлікт не перебуває в гарячий фазі і вже давним-давно знаходиться у замороженому стані, тому займає негостріше місце в політичному дискурсі.
Єдиний ключовий момент, який можна порівняти, що вперше за фактично 30 років незалежності Молдови партія правого проєвропейського спрямування отримує можливість самостійно сформувати уряд. До цього були ті чи інші коаліції. Наразі пропрезидентська партія "Дія і солідарність" має шанси повністю самостійно сформувати уряд.
Якщо порівнювати з партією "Слуга народу", то протягом двох років були дискусії у межах партії стосовно того, яку обрати собі ідеологію. У даному випадку по відношенню до партії Майї Санду таких суперечок чи дискусій немає. З одного боку — антикорупційна програма, а з іншого боку — налаштованість на певні ринкові реформи. Але насамперед реформи спрямовані на винищення корупції, яка є сьогодні головною перешкодою розвитку у Молдові.
Наскільки Наталія Гаврилиця незалежна політична фігура
Гаврилиця є наближеною до Санду. Вона була держсекретарем міністерства освіти саме у той період, коли його очолювала Майї Санду. Тобто їх пов’язують тривалі роки спільної роботи. Крім того, вона була міністром фінансів під час прем'єрства Майї Санду. Про Гаврилицю є відгуки як про технократа, тобто людину, яка більше буде займатися практичною стороною, і це і для Молдови, і для президента певні комфортні умови. Президентка намагається працювати з тими людьми, яких вона добре знає, з якими пройшла певний політичний шлях, і в цьому контексті Гаврилиця, мабуть, найкраща кандидатур, яка би влаштовувала президентку Майї Санду так само, як і парламентську більшість.
Про прорумунську політику Молдови
Я б навряд чи вважав, що це є загрозою для України. Навряд чи хтось сьогодні серйозно буде обговорювати питання щодо об'єднання Молдови та Румунії. У Молдові є певний прошарок людей, які прагнуть об’єднання з Румунією і вбачають в цьому можливість у тому числі вирішення проблем боротьби з корупцією, проблем бідності тощо. Крім того, близько 600 тисяч громадян Молдови мають також і румунський паспорт, і близько півмільйона цих паспортів було видано протягом останнього десятиліття, і люди самі йдуть на це.
Інша справа у тому, що це об’єднання не може відбутися через низку причин. Це дуже дорогий процес, і це дуже добре усвідомлюють в Бухаресті. Так, можливо, говорять про розділену румунську націю, про дві румунські країни, але при всьому тому чудово розуміють, що об'єднання створить багато більше проблем, ніж дасть переваг. Це і проблема бідності, питання адаптації, питання зовсім іншої правової та політичної культури, проблема національних меншин, проблема російськомовного населення, яке взагалі налаштоване на Росію і є доволі численним в Молдові тощо. Тому бачити в цьому загрозу Україні безпосередньо зараз я би не став.
Чи має проросійська молдовська опозиція якісь важелі впливу на ситуацію в країні
Важелі впливу на ситуацію вони не мають, але безпосередньо Росія має. Вона цей вплив здійснює не лише через проросійські партії, як-то Блок комуністів на соціалістів, а є ще дрібні політичні партії, які на виборах за сукупністю взяли трохи більше 1%. Але є вплив економічний, тому що Молдова залежить від постачання російського газу, є активна присутність Росії в інформаційному полі Молдови.
Слід зазначити, що під час парламентських виборів Росія не була такою активною, як зазвичай. Можливо, це було викликано тим, що Ігор Додон став занадто токсичним навіть для своїх російських господарів і, швидше за все, буде здiйснене перезавантаження в рамках партії соціалістів, буде обраний новий лідер, зокрема мова йде про Іона Чебана, мера Кишинева, який непогано проявляє себе на цій посаді. А посада мера столиці дає певні шанси для успіху і на інших політичних щабелях.
Фото: IPN
