З якої родини походив Володимир та яким він був?
"Про генеалогію Володимира відомо не тільки з руських джерел, а й того часних візантійських. Його батьком був Святослав, дідом – Ігор, а бабусею – Ольга і, власне, віл Ігоря генеалогія є достовірною. Разом з тим, коли Володимир точно народився, ми точно не знаємо", – розповів Вадим Арістов.
За словами історика, родина Володимира була дуже успішною у тогочасній Східній Європі: "Це була родина з середовища київських русів – спільноти в основному скандинавського походження, яка тут осіла і слов’янізувалася. Володимир був тим, хто зробив представників свого роду монополістами на владу у Східній Європі. Він та його нащадки контролювати всі ключові пункти на річках, а Східна Європа тоді була величезною транзитною зоною торгівлі між Балтикою, Каспійським та Чорним морями. Й він та його нащадки змогли створити монополію на цих теренах".
"Також джерела, які до нас дійшли говорять про його любов до жінок. Німецький хроніст Титмар, який написав свою хроніку 1018 року, занотував зі слів очевидців, що про Володимира ходили чутки та анекдоти не дуже пристойного характеру", - зауважив Арістов.
Проте історик наголосив, що не варто забувати, що йдеться про людину, яка півжиття прожила язичником і зробила вибір на користь християнства ще з язичницьких позицій.
Чому Володимир був хрещений як Василій?
"Хрестять на честь якогось святого. Для візантійців Володимир – це поганське, варварське ім’я, тому що воно слов’янське. А Василій це грецьке ім’я. Плюс фактор візантійського імператора Василія: для Володимира було важливим взяти це ім’я і показати, що він є рівним в його розумінні", – пояснив релігієзнавець Дмитро Горєвой.
Князь чи каган: який титул мав Володимир?
За словами Арістова, це питання дуже сильно пов’язане з конкретними історичними джерелами та текстами: "Титул "каган" щодо Володимира використовується в одному, але дуже потужному творі – "Слові про закон і благодать" митрополита Іларіона. Тільки там він послідовно називає Володимира великим каганом. Існує багато версій, чому він так його називав, проте важливо, що ця назва зустрічається тільки в одному тексті".
"В усіх інших текстах він каганом не зветься. А як він сам себе називав за життя певності немає. На його монетах, які до нас дійшли, немає титулу. З іншого боку, він в родині перший справжній правитель, який має владу над великими територіальними просторами, тому не дивно, що з нього традиція лише починалася. Проте швидко, можливо, ще за його життя усталюється титул "князь", – розтлуматив історик.
Що відомо про дітей князя Володимира?
Вадим Арістов розповів, що літописи містять 12 імен синів князя Володимира, про трьох з яких інших відомостей немає: "З десяток чи трохи менше синів в нього точно було. Скільки доньок було – невідомо".
"Проте про доньок Володимира ми знаємо, що вони були дружинами угорського та польського королів", – додав Горєвой.
Що спонукало Володимира провести релігійну реформу?
"Перед прийняттям християнства Київська Русь був великим конгломератом, який став політичним утворенням та займався торгівлею. Русь встановила певний баланс сил у Східній Європі. На середину Х століття з русами безперечно мають справу скандинави, європейські країни і Візантія", – розповів історик Ярослав Затилюк.
Він наголосив, що самі руси, очевидно, хотіли мати більше справ із візантійською імперією, адже вона була основним ринком збуту товарів з Київської Русі.
"Релігійна реформа Володимира має свої політичні витоки. Це не є чимось унікальним і траплялося в історії релігії світу. В тому ж Стародавньому Єгипті релігійна реформа впроваджувала елементи монотеїзму й була пов’язана з діяннями певного фараона, який хотів укріпити свою владу. Володимир також хотів укріпити свою владу, посилити її та централізувати. Він відомий в політичній історії саме тим, що був потужним централізатором", – пояснив Дмитро Горєвой.
З ним згоден і Затилюк, який описує релігійну реформу князя Володимира як спробу консолідувати в єдине ціле різні слов’янські племена навколо певної спільної теми: "Такою темою й стала релігія, коли всі вірять в одного Бога".
Разом з тим, Горєвой наголосив, що такі релігійні реформи згори ніколи не впроваджуються в короткий термін: "Це завжди розтягнутий в часі процес, тому що має змінитися свідомість людей, яка змінювалась протягом декількох поколінь".
"Я думаю, що був комплекс питань, які схилили Володимира до того, щоби прийняти християнство: внутрішня та зовнішня політика, а також особистісні переживання", – висловив свою думку релігієзнавець.
Ярослав Затилюк додав від себе, що окремою мотивацією прийняти християнство на Русі могло бути бажання ввійти в коло рівних при спілкуванні з сусідами, більшість з яких вже були християнами.
"Також в той час у Візантії відбувалася колотнеча, було повстання одного з полководців проти імператора. Імператор був у дуже складному становищі і попросив правителя русів Володимира про допомогу. За свою військову допомогу князь попросив руки когось з візантійських принцес, а це би означало визнання якогось статусу. Проте такого роду шлюби були неприпустимі, тим більше з язичником. Відповідно Володимиру було запропоновано хреститися, що він і здійснив", – пояснив історик.
Разом з тим, Вадим Арістов зауважив, що навряд чи можна говорити, що у Володимира був дуже ґрунтовний досвід, пов’язаний з християнством, хоча його бабуся й була християнкою: "Тоді вона була однією з небагатьох тут, в руському середовищі. Наприклад, всі язичники ховали себе в курганах, а вона заповідала поховати себе за християнським звичаєм. Також вона робить спробу охрестити землю – посилала послів до німецького короля, майбутнього імператора Оттона, і він надіслав сюди єпископа. Він приїхав, але тут щось пішло не так і єпископ ледь живим повернувся на Батьківщину".
Чому Росія претендує на київського князя Володимира?
"Якщо дивитися з точки зору політичного конфлікту між Росією та Україною, то змагання за спадок Володимира пояснюється війною, яка зараз триває між нами. Нічого поганого в тому, що у Москві поставили пам’ятник Володимиру немає, тому що він перш ніж стати київським князем, він був князем новгородським. Й російська православна церква пішла від київської митрополії, а Володимир – засновник цієї митрополії. Якби це військовий конфлікт, то ніякої проблеми не було б. Тому нехай би й пам’ятник Володимиру стояв у Росії, якби вони не заявляли, що лише Росія має право на цей спадок", – зазначив публіцист Андрій Плахонін.
Він також звернув увагу на сумнівне походження мощей святого Володимира, які перебувають в церквах кількох країн: "1635-го року митрополит Київський Петро Могила віднайшов на місці Десятинної церкви нібито мощі святого Володимира. Зараз російська православна церква активно їх тиражує та возить гастролями по всій території Східної Європи. Могила знайшов якийсь саркофаг, який, як зараз можна встановити, був за межами давньоруського храму. Залишається питання, чи могли князя Володимира поховати на вулиці, а не всередині храму, ще й у саркофазі із шиферу. Адже шиферний саркофаг з'являється тільки в середині ХІ століття, а Володимир помер в 1015 році. Володимира поклали в мармуровий саркофаг, а решки, які знайшов Петро Могила, скоріш за все належать дрібному князю".
Фото: ZeFt – пам'ятки України
