Фото – фейсбук-сторінка "Гражданин Топинамбур"
Досвід, який нас бентежить і хвилює
Дмитро Захарченко: "Останній Френд" – перший україномовний альбом у вашій творчості. Це було для вас знаково?
Роман Забуга: Звичайно. Ми вже достатньо рочків займаємося музикою і він для нас знаковий не тільки тому, що він перший україномовний, він знаковий ще й тому, що він більш концептуальний, ніж попередній. Це перший альбом, який ми от дійсно записали й попередньо ніде не грали цих пісень. Зараз ми його видали й тепер чекаємо на зворотний зв'язок від слухачів, і тільки потім будемо виконувати його на живих виступах.
Дмитро Захарченко: Розпочнемо з форми цього альбому, адже він дійсно різноплановий. Чому вдались до таких експериментів?
Роман Забуга: Він різноплановий, не схожий на попередні пісні "Топінамбурів". Мені здається, що ми просто подорослішали. І пандемічні часи, можливо, наклали трохи свій відбиток на нашу творчість. Ми зрозуміли, що ми вже дорослі дядьки. Нас чомусь асоціювали більше з таким гуртом комічним, і назва у нас така комічна, якоюсь мірою. Ми вирішили здивувати своїх слухачів, і, мені здається, це вийшло.
Дмитро Захарченко: Сім пісень з альбому для ваших фанів став відкриттям, адже ви зазвичай перевіряєте пісні наживо. Як тобі досвід зворотного зв'язку саме в мережі?
Роман Забуга: Це такий досвід, який нас бентежить і хвилює, тому що на концерті ти можеш зіграти пісню один раз, потім ще разок, і, можливо, якщо вона не заходить, ми від таких пісень відмовлялись навіть. Перевіряли їх на людях і розуміли, що, мабуть, щось не те, щось не так. А тут ти вже нікуди не дінешся, воно вже вийшло, ми його ніде не сховаємо.
Звичайно, хвилювалися, але, поки що скажу точно, що відгуків позитивних дійсно більше. Можливо, якісь хейтери ще не дібралися до наших соцмереж, але поки що все наче дуже добре.
Дмитро Захарченко: Можемо погукати хейтерів.
Роман Забуга: Чому ні? Це наче зараз теж потрібно. Кажуть, що якщо в тебе немає хейтерів, то ти нікому не цікавий.
Дмитро Захарченко: Тобі який варіант фідбеку більше подобається: коли ви можете наживо перевірити свої пісні чи новий досвід?
Роман Забуга: Ой, поки що, мабуть, новий – тому що новий. Ти сидиш, відстежуєш: а хто зробив репост, а хто що написав, а що більше сподобалось. А на концерті що? Або будуть гучно аплодувати, або не будуть аплодувати. А тут вже так змістовно.
Кожна нова пісня – найулюбленіша й найгарніша
Дмитро Захарченко: В одному з ваших прес-релізів до альбому було написано "Кожен трек – безмежна любов". А ти взагалі як ставишся до своїх пісень?
Роман Забуга: Цікаве питання і, думаю, буде й цікава відповідь. В мене до них таке відношення: кожна нова пісня, яка з'являлась в альбомі, і в цьому теж, кожна остання, крайня – вона у мене найулюбленіша. Я її слухаю, переслуховую демки, і як тільки вона виходить – у мене інтерес до неї трохи згасає, і я живу вже наступною піснею. Тому кожна нова пісня – найулюбленіша й найгарніша для мене.
Дмитро Захарченко: А яка емоція пов'язана із синглом "Благовірна"?
Роман Забуга: "Благовірна" хоч і не та остання пісня, яку ми вигадали, але з нею окрема історія. Ми зняли кліп на неї, який вийде наприкінці липня. Тому в неї свій плюс, бо є ще відео, і ми його теж переглядаємо, якісь робочі моменти, матеріали. І вона виділяється, мені так здається, на фоні всього альбому.
Дмитро Захарченко: Коли ви плануєте презентувати відеороботу і що цікавого з нею пов'язано?
Роман Забуга: Цю відеороботу я називаю "кіно", тому що мені навіть важко це відео назвати музичним кліпом. Це дійсно ціле кіно виходить, презентація якого буде 30 липня, усі зможуть його побачити. Ми викладемо його в мережу, на Ютубі, влаштуємо дійство, передпоказ за кілька годин до прем'єри.
Що цікавого пов'язано саме з цією піснею і відео? Як я вже, здається, десь казав, альбом збирався потрошку-потрошку протягом близько двох років. Ми придумали одну пісню, потім ще і ще, і зрозуміли, що це вже має бути альбом. Пісня "Благовірна" була записана (саме записана, а не написана) десь понад рік тому. І вона у нас тихенько собі відпочивала в загашничку.
Коли ми вирішили знімати кліп з молодою режисеркою Юлією Антонюк зі Львова, я їй скинув декілька наших пісень, вона їх прослухала і сказала, що і це добре, і це гарно, але я вже чую, що якось їй не дуже ці пісні подобаються, вона не горить цим. І потім я згадую, що у нас є "Благовірна", але мені здавалось, що це зовсім не кліпова штука. Але ми скинули її і Юлія каже: "Це чотко! Мені дуже подобається". Вона поставила цю пісню своїм друзям, вони прослухали. Чомусь саме чоловіки звернули увагу на цю пісню, дехто навіть плакав. Тому ми вирішили знімати кліп на неї, тому такий шлягер, хіт, на який ми зовсім не ставили, вилився в дуже гарну роботу, гарне кіно.
Фото – фейсбук-сторінка "Гражданин Топинамбур"
Варто зупинитись, адже на нас образяться всі дівчата
Дмитро Захарченко: Коли я послухав альбом, у мене з'явилось відчуття, що багато пісень – про злих жінок. І у мене склалося враження, що чоловіки, яким "накипіли" якісь побутові проблеми і їм необхідно було це виплеснути, зібрались і зробили цей альбом. Наскільки правдиве моє враження?
Роман Забуга: Певною мірою, мабуть, правдиве. Чесно кажучи, у нас спочатку вийшла "Пісня про дівчат" – перша пісня, після якої ми зрозуміли, що ця тематика дійсно болить нашому слухачеві, і саме чоловічій частині наших слухачів. І мене навіть хлопці попереджали, що варто зупинитись, адже на нас образяться всі дівчата і жінки, які ходять на наші концерти. Мені здалася ця проблематика якоюсь мірою цікавою.
Так, дійсно, декілька пісень з альбому – це чоловічий погляд на стосунки. Чому ні? Краще виплеснути це у творчості, ніж у себе у сім'ї.
Дмитро Захарченко: А ти вдома, як справляєшся з побутовими непорозуміннями, проблемами? Ти їх якось вирішуєш чи сублімуєш у творчість?
Роман Забуга: Гарною б була відповідь, якби я зараз сказав: "Всі свої проблеми беру, закриваюсь у своїй музичній кімнаті, беру гітару…". Якщо по правді, то потрібно просто розмовляти. Я практикую такі розмови.
Дмитро Захарченко: Ваш перший альбом називався "Друг семьи", нині вийшов альбом під назвою "Останній Френд". Що це означає? Що історія гурту "Гражданин Топинамбур" закінчилась?
Роман Забуга: Ні, я б сформулював так: виходить, що гурт "Гражданин Топинамбур" і досі хвилює тема дружби. Бачиш, вона спливає й спливає. Виходить, у нас немає друзів, я не знаю?
Дмитро Захарченко: Якщо взяти альбом "Друг семьи" за точку "А", а "Останній Френд" – точкою "Б", то що відбулось з вами від точки "А" до точки "Б" за цей час?
Роман Забуга: Мені казали деякі наші слухачі, що якщо взяти та послухати підряд усі альбоми чи якісь пісні з них, то можна побачити й почути ті зміни, які з нами відбуваються. Ми дійсно, як і всі люди, дорослішаємо; змінюємось ми, змінюється світ навколо нас. Звичайно, це все ми трансформуємо у свою творчість. Одне я можу сказати точно: якщо "Топінамбур" спочатку порівнювали з якимись гуртами, не буду казати якими, але веселими, іронічними, сатиричними, то зараз ми прийшли в ту точку, де ми стали більш дорослі, більш ліричні, більш змістовні. І це подобається і нам, і нашим слухачам, тому – чому б ні? Напевно, ми стали більш дорослими.
Дмитро Захарченко: Це прозвучало трохи сумно, коли ти сказав, що ви стали більш дорослі. Щастя не зникло від цього, ти щасливий?
Роман Забуга: Звичайно щасливий. Мені дуже подобається той стан, у якому знаходжусь я і в якому знаходяться мої друзі, музичні товариші. Ми отримуємо задоволення. Я сказав це з сумом, тому що звичайно, коли ти згадуєш себе в двадцять років, коли згадуєш себе молодим – там є свій прикол, свій кайф, своя енергія. Просто зовсім в іншому вона вимірюється через деякий час.
Ми можливо стали трохи інші і можливо засмутили когось. І хтось дійсно, послухавши нашу музику зараз, каже: "От раніше було, ото палали, ото давали! А зараз…". Нам дуже подобається зараз те, що є. І, можливо, ми ще щось видамо і такими "Топінамбурами", якими були раніше.
Фото – фейсбук-сторінка "Гражданин Топинамбур"
Коли артист вибивається на поверхню, вважають, що він звалив у Київ
Дмитро Захарченко: Ви живете у місті Дніпро. Що відбувається зараз у Дніпрі з точки зору музики? Як на вас реагують у вашому місті?
Роман Забуга: У Дніпрі ми музичні постаті, мабуть, відомі. Хлопці розказують, що когось десь у супермаркеті можуть впізнати, сфотографуватись. Для Дніпра ми певною мірою відомий музичний колектив, це дійсно так.
Але дуже цікава штука, чомусь коли артист чи музикант трохи вибивається на поверхню, в нього беруть інтерв'ю, то завжди чомусь виникає така думка, що він звалив у Київ. У нас дуже багато людей питають: "Ну ви ж в Києві?", "О, привіт! Вітаємо вас у Дніпрі!". Я не розумію, що, куди, ми нікуди не їхали! Ми тут були і є. А всі думають, що все, вони зірки, вони живуть і працюють в Києві, а це він просто приїхав на пару днів. Отака штука цікава.
Фото – фейсбук-сторінка "Гражданин Топинамбур"
