Чому домашнє насильство є гендерно маркованим
Не тільки я називаю домашнє насильство гендерно зумовленим, оскільки в корені домашнього насильства є наші гендерні норми. Гендер — це моделювання та конструювання жінок і чоловіків за певними стандартами, коли чоловік сильний, людина, яка вирішує всі проблеми, приймає рішення за всіх, має право на вирішення проблем через застосування сили.
Часто ми бачимо, як хлопчиків спонукають до того, щоб вони верталися в пісочницю, дали здачу, забирали свої іграшки, відстоювали себе тощо. На противагу цьому дівчинка виховується дуже м'якою, орієнтованою на потреби інших людей, відповідає за емоційну сторону спілкування, обслуговує, дуже чутлива до потреб інших людей і в той же за час її потреби, емоції, бажання не є дуже важливим, не такими, як емоції, потреби та точка зору чоловіка.
Тому в цій системі координат, коли одна сторона має індульгенцію на насильство, а друга сторона — підкорена, підпорядкована та обслуговуюча, то звідси витікає гендерна зумовленість домашнього насильства, коли ми маємо понад 90% кривдників-чоловіків. Чоловікам просто передається влада і контроль над іншими членами родини, зокрема над жінками, дітьми, старшими людьми тощо.
Чому протидія домашньому насильству досі актуальна проблема для України Вона зараз дуже актуальна, тому що ми маємо зростання звернень до поліції. Минулий рік демонстрував значне зростання звернень по домашньому насильству. Насильство стає більш відомішим, виходить на світло, жінки починають більше звертатися, але разом з тим і насильство зростає.
Зокрема на зростання насильства вплинула пандемія. Люди у період карантину були вдома, зростала насиченість стресом, а також напруга в стосунках, яка виходила через насильство. Стреси і напруга збільшувалися дуже суттєво через невизначеність, яку люди мали протягом минулого року, люди боялися захворіти і померти, і це також збільшувало насильство. Крім того, сприяючим фактором до насильства було значне економічне зубожіння чи виснаження, зокрема жінок, серед яких дуже багато втратили роботу, і відповідно ввійшли в більший економічний стан залежності. А коли ми маємо будь-яку залежність, ми маємо зростання вразливості. Водночас збільшується імовірність насильсто тоді, коли ми маємо значну перевагу однієї сторони.
Якщо ви стали свідком насильства, я закликаю вас втручатися. Якщо ви втрутилися, то ви зупинили насильство. Це дуже важливо, коли свідки втручаються, тому що кривдник має одне бажання — залишитися в тіні, жодних свідків не було і щоб ця історія не виходила на поверхню. Часом навіть поява вас як свідка у випадку насильства зупиняє його. Крім того, виклик поліції — це теж дуже важливий момент.
Стамбульська конвенція спонує держави зробити так, щоб реакція держави не залежала від заяви постраждалої. Якщо би зараз в Україні була ратифікована Стамбульська конвенції і національне законодавство було повністю гармонізоване щодо неї, то в ситуації домашнього насильства не було б потреби, щоб постраждала жінка заявляла на свого чоловіка. Було б достатньо, щоб свідки сказали про те, що вони бачили, і тоді вже поліція взяла би цей кейс в роботу. Це важливо, тому що дуже часто постраждала знаходиться під впливом кривдника і забирає заяву під тиском, або не хоче виносити сміття з хати, або боїться осуду тощо.
Як змінюється державна політика щодо домашнього насильства
Є значний прогрес. Зараз ми маємо кілька законів та накази по галузевих міністерствах. Наприклад, в нас постанова про взаємодію всіх суб'єктів, які мають реагувати, різні представники держави мають ідентифіковувати постраждалих і взаємодіяти між собою. Держава досить активно починає відкривати притулки, є державні субвенції на місцеві бюджети для того, щоб в громадах відкривалися притулки, кризові кімнати та денні центри. У великих містах, обласних та деяких районних центрах ми маємо "Поліну" — це специфічна поліція, яка займається виїздом виключно на домашнє насильство. Це спеціально навчені люди, котрі мають реагувати і розуміти специфіку тої проблеми, в яку вони здійснюють інтервенції. У світі такий специфічний підхід застосовується досить поширено. Там є спеціальні сімейні суди, які судять виключно сімейні теми. Є сімейна прокуратура, яка займається тільки цими питаннями. Україна також вже стала на цю дорогу створення таких специфічних органів і служб. Але
Чому Україні необхідно ратифікувати Стамбульську конвенцію
Стамбульська конвенція зобов'язує державу, котра її ратифікувала, адекватну систему захисту, реагування і профілактики домашнього насильства і насильства щодо жінок. Конвенція прописує мінімальні стандарти послуг, навіть відповідно до кількості жителів, тобто скільки місць має бути в притулках для жінок з дітьми залежно від того, скільки жителів. Також є вимоги до гарячих ліній, до створення центрів для жінок, які зазнали згвалтування тощо. Крім того, є вимоги до підготовки фахівців, котрі працюють. Йдеться не тільки про поліцію, соціальні служби чи медиків, а про всіх фахівців, можуть ідентифікувати це, зокрема вчителі, специфічні лікарі тощо.
Дуже важливий блок Стамбульської конвенції стосується запобігання і попередження насильства. Конвенція спонукає держави робити так, щоб гендерні стереотипи відходили в минуле.
Конвенція — це перший міжнародний документ, який дає визначення гендеру, і каже про те, що насильство щодо жінок є гендерно зумовленим явищем. І через таку соціалізацію і гендерування, які ми маємо, ми уможливлюємо та легітимізує насильство. Тому нам потрібно від цієї практики відходити і відходити від традицій, коли жінка виховується як підпорядкована служниця чи прикраса, а чоловік як всемогутній кривдник. Нам треба вибудовувати повагу до рівності, до егалітарних стосунків, коли люди поважають одне одного, зчитують як рівні партнерства, побудовані на довірі, любові, взаємопідтримці тощо. Коли ми маємо такий варіант стосунків, то насильству там немає місця.
Стамбульська конвенція спонукає держави робити багато інформаційних кампаній, кроків для повідомлення, куди люди можуть звертатися, а також робити для унеможливлення такого гендерування, починаючи з дитячих садочків, навчальних закладів, державних установ, служб і органів, а також викорінювати ці стереотипи у тих службах, які втручаються у насильство, зокрема в поліції. І найголовніше — держава, яка ратифікує Стамбульську конвенцію, буде мати обов'язок звітувати про реалізацію політики по впровадженню Стамбульської конвенції.
Як убезпечити себе від психологічного та фізичного насильства
На жаль, коли жінка починає виходити з-під контролю кривдника, значно зростає ризик для життя цієї жінки. Коли ви розумієте, що може зростати насильствуо і може застосуватися фізичне насильство, варто подивитися наявність притулків, проаналізувати, куди можна піти в безпечне місце, тобто важливо думати про безпеку себе і своїх дітей. Якщо немає притулків, то, можливо, варто звернутися до близьких людей.
Дуже важливо знати про те, що вже зараз держава забезпечує так звані термінові заборонні приписи і обмежувальні приписи. Коли поліція приїжджає на виклик, вона дає список запитань, на які має відповісти постраждала, для оцінки ризику повторного насильства. Якщо такий ризик високий, поліцейський вручає кривднику терміновий заборонний припис, який може його зобов'язати покинути місце спільного проживання, коли у той самий момент жінка з дітьми перебувають вдома. На це дається до 10 днів. Ніхто не має право запитувати, чиє це житло. Чоловік може бути повністю єдиним власником цього житла, але це не має значення, оскільки він порушує права людини. Ніхто його не позбавляє права власності. Просто обмежується в користуванні. Йому можуть заборонити спілкування з постраждалими.
Якщо є небезпека, жінка може звернутися до суду, і суд може винести обмежувальний припис про заборону на спілкування і наближення до 6 місяців. Коли чоловік порушує цю міру, то наступає кримінальна відповідальність за це.
Крим того, якщо ми маємо два і більше зафіксованих випадків домашнього насильства, коли поліція приїжджає і виноситься адмінпротокол, то якщо через деякий час знову відбувається насильство і виклик поліції зі складанням адмінпротоколу, тоді починається кримінальна справа, і це вже значно серйозніші наслідки.
Фото: pexels.com
