Як відбувається робота з населенням у регіоні сьогодні
З одного боку можна сказати, що кожне місто і містечко ― це дуже індивідуальна ситуація, бо населення і влада у 2014 році по-різному реагували на деокупацію. Там були місця, де була дуже проукраїнська влада, яка багато самотужки робила все, щоб містяни розуміли, чому вони залишилися на підконтрольній території, що є російська агресія і так далі. Є, на жаль, і такі поселення, де збереглися керівники, які свого часу підтримували на Донбасі референдум.
Також, якщо ми говоримо про централізовану політику української влади, то там теж неоднозначна ситуація, бо з одного боку робиться достатня кількість кроків, щоб українська держава була присутня, щоб повернути людей до України. Та з іншого боку ця політика несистемна, немає діалогу з тією територією. Ми розуміємо, що люди, які там живуть, довгий час чули пропаганду, це відбувається й досі, адже вони чують російські ЗМІ і проросійських політиків, які перебувають в українській владі. Ми не побачили за ці 7 років системної політики, хоча це не залежить від того, хто є президентом чи членом парламенту, але останні 2 роки ми бачимо ще менше. Окрім створення каналу Дом, який запускали, щоб змінити ситуацію, нічого не відбулося. Та канал не дивляться у тому регіоні так, як передбачалося.
Ми можемо говорити і про економічну частину, або реконструкцію територій, які достатньо серйозно постраждали від агресії. Десь ці обстріли продовжуються й досі, тому страждає мирне населення та інфраструктура. Місцями гроші вкладають, дороги відновлюють, але ситуація дуже неоднорідна.
З власного досвіду можу сказати, що є люди, які там кажуть, що вже побачили той жах і не хочуть більше до нього повертатися. Однак, на жаль, є ті, хто ще залишається "сірою" зоною, не розуміє наслідків того, що могло б бути, якби територію не визволили.
Ще не варто забувати про військових, які намагаються багато чого зробити на прифронтовій території, вони працюють зі школярами, місцевим населенням ― це для України унікально, бо до 2014 року не була проведена така робота взагалі. Офіцери багато зробили на місцевому рівні, щоб українську армію та нашу державу сприймали позитивно.
Читати далі: США і Німеччина планують угоду щодо "Північного потоку-2": які компенсації може отримати Україна
Про зміни у Мінському і Нормандському форматах
Достатньо цікавий вчорашній документ, його ще варто аналізувати, але до нього теж достатньо багато питань, бо це декларація. Декларація у міжнародному праві не є зобов’язуючим документом. Якщо ми уважно читаємо регіональну версію, то там використовуються слова "будемо намагатися", "будемо сприяти", "Сполучені Штати Америки будуть підтримувати". Більш-менш там чітко прописані фінансові зобов’язання, що стосуються "зеленого фонду", але це до питань енергетичної сфери. Знову ж ― це поки обіцянка, а не здійснений факт. Тому ті позиції, які стосуються безпекової сфери щодо Російської Федерації та Мінського процесу, на мою думку, поки що нічого не змінять. До цього Сполучені Штати обіцяли нам підтримку, й до цього вони думають, що Німеччина і Франція повинні грати "першу скрипку". Про формулу Штайнмаєра у цьому документі нічого не сказано, але мова йде про те, що Німеччина активізує свої зусилля. Хочеться запитати, які це будуть "зусилля" щодо України, щодо Російської Федерації, чи це буде новий мирний план? Думаю, цей документ буде потребувати певних роз’яснень. Як Німеччина бачить імплементацію тих кроків, які заявила у декларації.
Чи можна назвати декларацію між США та Німеччиною другим Будапештським меморандумом
Свого часу і Будапештський меморандум здавався дуже конкретним документом, з чіткими обіцянками і сумами, які виділялися Україні за те, що вона відмовилася від ядерної зброї. Тоді той документ читали інакше, але через багато років з’ясувалося, що в українській та англійських версіях найголовніші слова мали різні юридичні значення. Тому скептичні настрої зрозумілі, вони є не лише у слухачів, а й у багатьох експертів. У новому документі використовують дуже дипломатичну мову, там так все написано, щоб не можна було потім пред’явити претензії. Будапештський меморандум показав усім, що кожне слово є важливим. Нинішній документ підписаний урядом Ангели Меркель, але восени в Німеччині будуть вибори, і яка з трьох політичних партій переможе, хто буде канцлером нам невідомо, бо цей процес може бути непередбачуваним.
Читати далі: Про що говорила з Байденом Меркель під час свого прощального робочого візиту до США? Коментує експертка
Чи дійсно Адміністрація Білого дому чекає, що президент Зеленський не буде коментувати угоду щодо "Північного потоку-2"
Дійсно, ЗМІ опублікували подібні коментарі, адже коли Сполучені Штати та Німеччина про все домовилися, то американцям не хотілося, щоб хтось ще піднімав це питання. Проте питання полягає й у тому, наскільки цей текст комунікувався з українськими представниками, чи повідомляли українських посадовців, МЗС чи Офіс президента про ті положення, які вказані в документі? Якщо повідомляли про те, що планують зробити і просили не критикувати ― це одна позиція. Якщо ж просто сказали промовчати і пообіцяли, що з нами і з Росією говоритимуть нарізно ― це це вже негативний сценарій, який не йде нам і нашим дипломатичним зусиллям на користь.
Зазначимо, 21 серпня на сайті Міністерства закордонних справ Німеччини була опублікована спільна декларація між США та ФРН, яка має назву "Спільна заява США та Німеччини на підтримку України, європейської енергетичної безпеки і наших кліматичних цілей". Після візиту Ангели Меркель в Вашингтон, країни офіційно домовились про завершення будівництва російського газопроводу "Північний потік-2".
Однак Україна та Польща відреагували спільною заявою, у якій запевнили, що працюватимуть разом зі своїми союзниками та партнерами над протидією запуску "Північного потоку-2".
Фото: ООС
