На чому варто сконценцентруватися: на тому, щоб повернути тих, хто виїхав чи на тому, щоб ті, хто зараз збираються виїхати, змінили там свій намір і залишилися?
Якщо говорити про міграційні настрої українців, то у першу чергу потрібно створювати умови для всіх без виключень: для тих, хто вже працює за кордоном, хто тільки збирається їхати за кордон чи хто просто працює в Україні. Для всіх потрібно створити умови, щоб вони отримували належний рівень заробітних плат, який дозволить їм спокійно сплачувати комунальні послуги, витрачати кошти на своїх дітей, допомагати батькам, жити нормальним та комфортним життям. Тоді у людей не будуть з'являтися думки про те, щоб кудись їхати в пошуках кращого життя.
Чи варто протистояти процесу міграції?
З точки зору звичайної людини трудова міграція — це дійсно можливість поїхати кудись за кордон і там налагоджувати власне життя. І це вибір кожної конкретної людини. З точки зору держави це теж не дуже негативний процес, бо це гроші, які приходять від трудових мігрантів. Тільки за минулий рік було 12,1 млрд доларів. З іншого боку, виїзд людей на роботу дозволяє в українських умовах знижувати ризик соціальної напруги.
Але якщо подивитися стратегічно, то трудова міграція українців буде мати дуже серйозні наслідки на подальший економічний розвиток нашої країни. Це пов'язано не тільки з виїздом людей, а з жахливою демографічною ситуацією. Ми фізично вимираємо. Кількість українців кожного року скорочується і вже за оцінками демографів до кінця 2030 року кількість працездатного населення в Україні скоротиться майже на 3 млн осіб. Сюди додасться ще така кількість українців, які поїдуть за кордон і вже ніколи не повернуться. Тоді з'являється питання, хто буде працювати, хто буде сплачувати податки, хто буде наповнюватися Пенсійний фонд. І це вже велика проблема для України.
На цю тему — Загублене покоління, трудова міграція та податок на дохід: як Україна втрачає своїх громадян — коментує соціологиня
Як пандемія вплинула на повернення українців з-за кордону
Після запровадження карантинних заходів з 13 березня 2020 року в Україну почали масово повертатися люди. Але вони вже одразу майже зрозуміли, що держава не може їм допомогти фінансово, скільки б не заробив грошей, вони все одно закінчуються і вже з травня 2020 року трудова міграція потроху почала знову наповнюватися людьми. У 2020 році Польща видала українцям 1 млн 800 тис запрошень на роботу. Приблизно таку саму кількість Польща видала у 2018-2019 роках. Тобто було б неправильно сказати, що пандемія серйозно вплинула на обсяги трудової міграції. Крім того, кількість грошей, які зайшли від трудових мігрантів у 2020 році була на 200 млн більша, ніж кількість грошей, які зайшли в Україну у 2019 році.
Чи реально в якихось сферах працевлаштуватися так, щоб умови і заробітна плата були такими ж, як за кордоном?
В Україні є проблема невідповідності рівня заробітних плат рівню заробітних плат наших найближчих сусідів у Європі. Якщо звичайний різнороб, який збирає полуницю в полі може отримати в Польщі приблизно тисячу євро, то в Україні його заробітна плата буде сягати 10-12 тис грн. Якщо казати про людину на будівництві, то вона може отримувати спивставну заробітну плату, якщо вона працює у Києві, а не в Жмеринці чи Бердянську.
Тобто перше питання — рівень заробітної плати, а друге — наявність робочих місць. Якщо виходити з цього, то у людини з невеликого містечка є вибір: або їхати працювати до Києва, або їхати працювати до Польщі. Але якщо людина їде до Польщі, то їй потрібно витратити приблизно 5-7 тис грн і вона вже може приїхати до роботодавця і почати працювати. Для того, аби приїхати до Києва, зняти тут житло, людина повинна буде витратити до тисячі доларів. Виходить, що різниця буде в чотири рази по витратах і людям стає невигідно їхати до Києва.
У нас у невеликих містах немає роботи. Якщо людина повернеться з Польщі, Чехії чи Угорщини у своє невелике містечко, у неї так само буде проблема, де знайти робоче місце.
Крім того, якщо людині в Україні більше 45 років, їй навіть в Києві майже неможливо знайти роботу. У нас ейджизм та проблема бідних країн, коли наймають найдешевший та молодший персонал за віком, із якого намагаються витягнути все, що можливо, але не хочуть брати людей у віці, котрі вже знають, скільки вони коштують, у яких є вже своя точка зору на ті чи інші процеси.
Читайте також — "Не треба роздавати пільги. Треба створювати можливості" — міністерка соціальної політики Лазебна про нову програму зайнятості для українців
Чи є заходи, які впроваджує уряд, дієвими для того, аби трудові мігранти повернулися?
У Києві 20-21 липня відбувся Всеукраїнський форум "Україна 30. Трудові ресурси", який був присвячений діям по поверненню трудових мігрантів. Там звучало дуже багато цікавих речей, наприклад, створити нові робочі місця, створити на комфортне середовище для людей, які мешкають в Україні, початок соціальний діалог між трудовими мігрантами та державою. Але все, що там звучало, воно було у сенсі майбутнього. 20-го травня 2019 року під час інавгураційної промови Президент Володимир Зеленський звернувся до 65 мільйонів українців, які знаходяться за кодоном, щоб вони їхали і поверталася на Батьківщину. Пройшло вже два роки і 2 місяці і я не почув від представників влади, що вони конкретно вже зробили і скільки конкретно українців повернулося назад в Україну. І ось це мене дуже турбує, бо ми якось щось хочемо зробити, який конкретний результат від цих спроб — цього ми не чуємо.
Чи стане можливість придбати житло в Україні за іпотекою у 7% річних стимулюючим фактором для того, щоб зменшити відтік молодих спеціалістів за кордон?
Якщо говорити про ці 7% річних, коли людина візьме кредит, то виникає питання, чи знайде ця молода людина робоче місце із заробітної платою, яка дозволить їй сплачувати кредит. Тому що кредит взяти — це не проблема. Проблема у тому, як його повернути. Тобто є питання, чи створять достатню кількість робочих місць, які дозволять людям не тільки сплачувати кредит, а щоб ще вистачало грошей на нормальне життя, та чи будуть потрібні кредити молоді, якій не буде високооплачуваних робочих місць.
Фото: рexels.com
