Чому потрібно сконцентруватися саме на тих, хто потенційно може виїхати
Якщо в Україні буде нормальна економічна, політична та соціальна ситуація, якщо люди будуть бачити майбутнє цієї країни, то вони залишаться навіть за серйозної різниці в заробітку. Я не кажу, що це різниця може бути у 2-5 разів. Зараз Польща — найбільший центр концентрації українських мігрантів. І якщо бізнес підніме заробітну плату в Україні до 70% польської зарплати, то значна частина людей не поїде.
Тим, хто вже поїхав, важче повернутися. Вони там вже зачепилися, мають роботу та спілкування і намагаються отримати довгостроковий контракт, заснувати бізнес. Це означає, що вони там вже своє майбутнє бачать і намагатимуться туди свою родину перевезти.
До того ж, оскільки більшість країн, зокрема Східної Європи, через депопуляцію, старіння, від'їзд значної частини своєї робочої сили до більш заможних країн все ширше відкривають двері для громадян інших країн. Слов'янські країни навіть дають преференцію українській робочій силі, тому що є спільна мова і простіше адаптувати людей.
Якою має бути державна політика або законодавча ініціатива саме щодо тих осіб, які за кордоном
Треба намагатися доносити до них в будь-який зручний момент те, що Україна про них не забула, розглядає їх як своїх громадян та хоче з ними спілкуватися. Вона хоче, щоб їхні діти знали українську мову, українську культуру та українську історію. Українцям треба весь час пояснювати, що Україна рухається в правильному напрямку і що нічого не буває швидко.
Про систему оподаткування для заробітчан
Мене дуже турбує, коли я чую, що треба створити спеціальну систему оподаткування для мігрантів. А що вони чимось краще, ніж ці люди, які залишаються тут, працюють і сплачують податки? Це несправедливо. Система має бути однакова. Хоча мені видається логічним створити пільгове оподаткування, якщо мігрант повертається в Україну і хоче привезти з собою те, що він там купив, наприклад, засоби виробництва. Але потрібно, щоб це не перетворилося на контрабанду.
Про тенденції на ринку праці
Насправді проблеми є в усьому світі і ніхто сьогодні не переконаний в тому, що так вже просто економіка буде виходити з кризи. Ми маємо говорити про ті тенденції, які вже сформувалися раніше і які посилила пандемія і боротьба з нею.
Якщо говорити про ті тенденції, що були раніше, то я б сказала про прискорену цифровізацію, яка фактично ділить всіх працівників на дві групи. Одна невелика — так званий топ. Йдеться про людей, які будуть ставити завдання машинам. Друга група — велика. Вона буде обслуговувати ці машини. Це абсолютно різна зарплата та різний соціальний статус. Це вже побачили фахівці на Заході, тому що вони почали говорити про розпад середнього класу. Якщо раніше це було 65-75% населення, то наразі він розпадається. Це означає посилення нерівності, а в найгіршому випадку — поляризацію суспільства. І карантин це посилив.
Крім того, зараз з'явилася проблема молоді. Ми розуміємо, що ринок праці змінюється дуже швидко. Молодь, яка в силу особливостей цього періоду не отримала нормальної освіти, зараз, не маючи досвіду, виходить на ринок праці. І важливо не сформувати нове втрачене покоління, як це було за часів Першої світової війни. Тому варто працювати з молоддю, дотягувати всіма силами їх кваліфікацію. Можливо, треба запропонувати певні пільги тим роботодавцям, які охоче беруть молодь на роботу, наприклад, невеликі гроші або додаткову рекламу у муніципальній сфері тощо.
Населення України старішатиме. Відповідно старішатиме робоча сила. Зростатиме навантаження особами старшого віку, які вже не можуть працювати, зокрема пенсіонерами, на працююче населення. Це проблема, яка стоїть перед ринком праці, через те що, треба розширювати надання послуг, зокрема медичних, соціальних, житлових, комунальних тощо. Треба готувати фахівців з цих питань, щоб вони могли надавати такі послуги. Крім того, сектор послуг раніше дуже бурхливо розвивався, а тепер він перевернувся і по-іншому розвиватиметься, і не факт, що з залученням багатьох людей.
Фото: pexels.com
