Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Робимо все, щоб людям “не друшляти” під сонцем, а класно проводити час
Ірина Саннікова: Сергію, як твій настрій? Де ти зараз?
Сергій Мартинюк: В мене настрій прекрасний. Я влаштував собі невелику відпустку і літературну резиденцію подалі від столиці. Тут і над "Бандерштатом" непогано працювати, і над особистими проєктами, тому настрій хороший.
Ірина Саннікова: Цього року фестиваль "Бандерштат" п'ятнадцятий, ювілейний?
Сергій Мартинюк: Я не люблю слово "ювілейний", але йому насправді п'ятнадцять років цьогоріч. І я дуже радий, що всі ці п'ятнадцять років традиція не обривалась. Навіть минулого року, коли фестивалів не було, ми його провели онлайн. І буквально нещодавно ми вже отримали всі можливі й неможливі дозволи на проведення фестивалю, попідписували усі угоди з “Українським Культурним Фондом” і анонсували програму фестивалю. Ще ніколи так швидко, десь фактично за кілька місяців, ми не робили фестиваль. Але цьогоріч ось так.
Ірина Саннікова: Окрім швидкості підготовки, чи відрізнятиметься п'ятнадцятий "Бандерштат" від решти?
Сергій Мартинюк: Глобально – ні. Ми вже давно не намагаємось винайти велосипед в організації фестивалю. Намагаємось просто щороку враховувати якісь маленькі й більші невдачі попереднього і робити все можливе, аби людям на фестивалі було цікаво не лише ввечері, коли починається програма музичної сцени, але й вдень. Тому що фестиваль у нас безалкогольний, приїжджає дуже багато сімей з дітьми, машинами, кемпінги, й ми завжди намагалися робити "Бандерштат" таким, щоб він був не тільки про музику, а й про повноцінний відпочинок, кількаденний інтелектуальний релакс.
Ми максимально забиваємо ранкову і денну програми різними атракціями: починаючи від ранкової йоги і закінчуючи літературними, спікерськими сценами, польотами на кулях, спортивними змаганнями та багатьом іншим. І таким чином робимо все можливе, щоб фестиваль давай змогу людям “не друшляти” цілими днями під сонцем, а класно проводити час. Тому ми намагаємось щороку все максимально вдосконалювати для комфорту людей.
Ірина Саннікова: Якщо будуть польоти на повітряних кулях, то після завершення фестивалю усі будуть постити в соцмережах фото не з Каппадокії, а з "Бандерштату".
Сергій Мартинюк: Я не ризикнув політати, коли ми вперше кілька років тому кулі запустили над "Бандерштатом", але багато дівчат літали і постили фото з "Бандерштату" ніби з Каппадокії.
Фото Lora Molodets, фейсбук-сторінка "Бандерштат - фестиваль українського духу"
Ми дуже переживали, щоб фінансування фестивалю збереглося
Ірина Саннікова: Чому лайнап з'явився лише за місяць до початку фестивалю?
Сергій Мартинюк: В нас суттєво затяглося підписання договорів, але навіть не через наші недопрацювання, а, власне, через часткову кризу, яка відбувається зараз в УКФ. Ми взагалі дуже переживали, щоб фінансування фестивалю збереглося, тому що інакше я навіть не уявляю, як би ми проводили п'ятнадцятий "Бандерштат", якби щось пішло не так. І, власне, у нас вже була готова програма, просто якийсь час ми її не анонсували, тому що чекали остаточних бюрократичних затверджень.
Ірина Саннікова: На Atlas Weekend-2021 усі охочі могли вакцинуватись. Чи будуть у вас якісь заходи, направлені на боротьбу з COVID-19?
Сергій Мартинюк: На нас вийшло Міністерство охорони здоров'я, попередньо на "Бандерштаті" теж буде центр вакцинації. Все буде добре з цим. Ми думаємо, що зможемо спокійно вакцинувати людей в нормальному темпі. Хоча молодь достатньо активно вакцинується: як не дивно, антивакцинаторів серед неї дуже мало. Але для тих, хто не вакцинувався, така опція існуватиме. Адже до нас не тільки молодь приїздить, до нас з Луцьку масово старше покоління приїжджає, ходить на денну програму. Плюс ми, звісно, будемо пропонувати людям дотримуватись хоча б частково маскового режиму. Я розумію, що спека, що на інших фестивалях цього не вимагають. Але всі ми розуміємо, що фестивальне літо скінчиться, прийде осінь і ніхто не захоче знову жити в умовах локдауну. Українські музиканти зокрема: вони фактично півтора року прожили в ньому.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Тренд безалкогольних фестивалів започаткували ми
Ірина Саннікова: Чи я правильно розумію, що "Бандерштат" – єдиний в Україні безалкогольний фестиваль?
Сергій Мартинюк: Ні, він не єдиний. Є ще декілька, які виникли вже після "Бандерштату" і успадкувати нашу ідею. Наприклад, "Холодний Яр" на Черкащині та ще кілька локальних, зовсім маленьких фестивалів. Вони були натхненні темою "Бандерштату", і по суті, цей маленький тренд започаткували ми.
Ірина Саннікова: Після карантину, ясна річ, були збитки. Чи не думали ви змінити трохи своє ставлення і знайти алкогольних спонсорів?
Сергій Мартинюк: Нам не треба їх шукати: щороку незмінно на нас виходять ті самі алкогольні спонсори й перепитують, чи не змінили ми концепт. Але ми притримуємось твердо цієї позиції, тим паче фестиваль сформував певну внутрішню політику і цю політику приймають наші багаторічні відвідувачі. Це фішка фестивалю. Тобто спочатку, у перші роки, хтось сприймав це, як обмеження якихось особистісних свобод, бо як це – приїхати на рок-н-рольний фестиваль і не повідриватись з пивом під улюблений гурт? Але буквально 3-4 роки минуло і народ почав це сприймати як фішку. Навіть ті, хто вживає алкоголь, кажуть, що це класно – поїхати на фестиваль і трохи в іншому виді релаксу провести кілька днів. І ми точно навряд це будемо змінювати. Але, крім алкогольних, є багато інших спонсорів, і на алкоголі світ клином не сходиться, тому навряд ми будемо міняти свою політику.
Ірина Саннікова: А багато людей вже купили квитки?
Сергій Мартинюк: Не так багато, як хотілося б, але буквально після того, як ми оголосили програму, почали активно купувати. Я спілкуюсь з організаторами інших фестивалів, і є зараз така тенденція, що квитки купують у дуже млявому темпі. Але буквально за тиждень до заходу, коли вже є розуміння, що він точно відбудеться, їх купають масово. Ми стараємось з іншими організаторами тримати зв'язок по багатьох питаннях, і ця ситуація зараз практично у всіх українських фестивалів ідентична.
Фото Дмитро Павловський, фейсбук-сторінка "Бандерштат - фестиваль українського духу"
Неодноразово бували роки, коли я говорив: "Це останній "Бандерштат"
Ірина Саннікова: Якщо за три хвилини згадати найяскравіші події з життя "Бандерштату", що це буде?
Сергій Мартинюк: Мені, як організатору, чомусь згадуються одні негаразди. В перші роки, коли фестиваль тільки починався і вся організація була схожа на тикання пальцем в небо. Коли не було необхідного досвіду і він черпався з підглядання за іншими фестивалями, які в той час відбувались. Пам'ятаю перший рік, 2007 рік, Луцьк, фестиваль, який переносився три рази, сцену, яку ми на халяву взяли у якоїсь луцької компанії, наметове містечко, яке складалось з одного намету. На фестиваль того року приїхало десь 700-800 людей, сцена була маленька, у самому Луцьку.
А потім вже багато чого було. І всяких розбірок з музикантами з приводу райдерів. Я не буду артистів називати, але один з артистів відмовлявся в день приїзду в Луцьк їхати на майданчик на саундчек, тому що ми подали автомобіль Honda, але не червоного кольору, як було написано в рейдері, а білого. Не будемо називати імена, це некоректно щодо колег-артистів, тому що інколи вони навіть не підозрюють, що у них в райдері є такі речі, адже в більшості менеджмент займається цим. Були роки, коли за тиждень до фестивалю не вистачало тисяч сто доларів, і ми думали, що будемо органи вже продавати. Були роки, коли ми влітали на гроші, брали кредити, і усім оргкомітетом рік віддавали, щомісяця скидались зі своїх зарплат.
Багато чого було, але серед усього цього переважають хороші моменти. Я ніколи не забуду виступ Кузьми у нас. Коли він приїхав, він страшенно був вражений, що у нас безалкогольний фест, що люди відриваються без бухла. Пам'ятаю усі його коломийки зі сцени, які потім стали вірусними в інтернеті. Не пам'ятаю, чи це він до "Бандерштату" їх готував, чи до іншого заходу. Пам'ятаю, як група приїхала вся, як завжди, концертним автобусом, а він доїжджав сам, тому що з Норвегії десь прилетів буквально в день концерту. Він телефонує і каже, що він вже на вході. Я виходжу його зустріти, там Lanos стоїть, а Кузьма не може з нього вилізти: ногі довгі, вперлись в бардачок. Хаос спогадів у голові. Хоча неодноразово бували роки, коли я говорив: "Це останній "Бандерштат". Хай роблять молодші".
Ірина Саннікова: Цього року теж так говоритимеш?
Сергій Мартинюк: Час покаже. Поговоримо в серпні, я з тобою неодмінно поділюсь своїми думками з приводу цього. В принципі, п'ятнадцятий рік фестивалю – хороший, щоб підбивати підсумки, але не хочеться. Хочеться розвитку, хороших іноземних артистів, яких можна привести на фестиваль. Я сподіваюсь, з наступного року вже культурні кордони будуть відкриті. Тому що більшість українських фестивалів, які орієнтуються саме на закордонних артистів, були змушені відмовитись цього року від їх виступів. Я думаю, вже час шукати варіанти того, як фестивалю вийти на новий рівень.
Ірина Саннікова: Нам відомо, що ти зараз в Карпатах. Чим займаєшся, окрім відпочинку і соціального детоксу?
Сергій Мартинюк: Я приїхав готувати нову книгу. У вересні починаю писати новий роман свій. Цього літа, попри всі інші зайнятості, пов'язані з "Фіолетом" і "Бандерштатом", я дозбираю останню інформацію, яка мені потрібна для написання нового роману. А матеріалу багато, потрібно глибоко вивчити тему посттравматичного синдрому, треба вивчити тему розробок штучного інтелекту, в чому я абсолютне некомпетентний. Тому я приїхав і опрацьовую тонну інформації, накидаю якісь сюжетні конспекти та образи героїв. І як тільки почнеться вересень, моя улюблена пора в році, засяду за новий роман.
Ірина Саннікова: Як тобі відпочивається за місяць до фестивалю, ти не переймаєшся, що щось не встигнеш?
Сергій Мартинюк: Ні, насправді я б не сказав, що це відпочинок, тому що я майже весь час на зв'язку і працюю за ноутбуком. Паралельно ми з командою разом працюємо над організацією "Бандерштату", ми затверджуємо поліграфію, витрати, переглядаємо бюджети, формуємо додаткові програми. Я не є поза процесом, як таким. Все під контролем. Плюс є відповідальні колеги, є виконавчий директор Мар᾽яна Коваль, яка займається усією адміністративною частиною. Я абсолютно їй довіряю і знаю, що все під контролем. Фестиваль проходить вже не перший рік, є розуміння того, як все працює, тому зайвого кіпішу немає. Головне – щоб квитки продавались добре.
Друзі, 6-8 серпня, село Родатичі під Луцьком, фестиваль українського духу "Бандерштат" – нам 15 років, буде "Бумбокс", "ТНМК", "БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ", Олександр Положинський, KARNA, "Фіолет", "Один в каное", Dakh Daughters, Mad Heads і багато інших артистів. Буде два дні насиченої програми, топові українські автори-літератори, спікери, про яких ми невдовзі розкажемо. Буде багато спорту, неодмінно буде смачна їжа, можливість політати на повітряних кулях над Луцьком і просто хороша нагода відвідати Луцьк, якщо ви там ще не бували.
Фото Ірина Кабанова, фейсбук-сторінка "Бандерштат - фестиваль українського духу"