Чому розвалився Радянський Союз?
"Насправді причин дуже багато. Це і період правління Брежнєва, який дуже сильно затягнувся, "застій", який позбавив Радянський Союз від розвитку. Другим важливим етапом була Чорнобильська трагедія: навіть ті люди, які були в Компартії, й були ідейними комуністами, в той час втратили віру в Радянський Союз через таку очевидну і тотальну брехню", – розповів Назар Заболотний.
В той же час, за словами експерта, і в Україні, і в Білорусі почало "проявлятися" громадське суспільство: "Чорнобильська трагедія спричинила перші акції протесту, вони були саме екологічними. Це бурління суспільства десь глибоко внизу вже тоді було".
"А далі – суміш факторів: неефективність планової економіки, політична криза – період "катання на катафалках", коли спочатку помер Брежнєв, потім Андропов і Черненко – і прихід Горбачова, який на відміну від всіх попередніх генсеків, був народжений вже після Жовтневої Революції. Це вже людина з трошки іншими поглядами, яка не хотіла бути лідером тоталітарної держави", – зазначив Заболотний.
Горбачов, як зазначив Андрій Андрушків, планував послаблення та переформатування Радянського Союзу: "Була епоха Перебудови, перші спроби надати людям можливість мати приватний бізнес. Відбувалися й політичні реформи: в 1990-му році відбулися вибори до Верховної Ради тоді ще УРСР і тоді у ВР УРСР опинилися не лише комуністи, були представники "Народного Руху". В цей момент до ВР обирається В’ячеслав Чорновіл, який відбував ув’язнення по таборах, обирається Левко Лук’яненко, який за рік до того фактично ще сидів у тюрмі. Це ті люди, які фактично протестували проти радянської влади і її тоталітарної машини, вони обираються до найбільшої Ради республіки і беруть участь в управлінні".
Фото: Детектор Медіа
"Важливо сказати, що Горбачов намагався створити собі одноосібну владу. При Брежнєві та Хрущові були ЦК – партійна верхівка, а він (Горбачов – прим. ред.) якраз позбавляв владу партію, але підпорядковував її особисто собі. Тут стався конфуз системи, яка фактично протестувала проти свого лідера, який намагався позбутися від учорашніх соратників", – пояснив Назар Заболотний.
Чому Україна отримала Незалежність лише в 1991-му році, якщо акції протестів були й раніше?
"Цього не сталося в 1990-му році, тому що у Верховній Раді УРСР сидять здебільшого ще комуністи, які дивляться на Москву, де в 1990-му році ще нічого не відбувається, до ГКЧП ще цілих дев’ять місяців. Студенти виходять на акції, висувають свої вимоги – не підписувати новий Союзний договір, вимагають відставку Уряду. Депутати роблять вигляд, що прислухаються до них, але, в одночасно, не роблять ніяких різких рухів", – пояснив Андрій Андрушків.
Процес проголошення державних суверенітетів, як наголосив Заболотний, почала сама Росія, яка за Єльцина хотіла зменшити дотування інших республік, зокрема республік Центральної Азії: "Росія запустила таку ланцюгову реакцію, коли інші республіки подумали: "А нащо нам ділитися з кимось, якщо Москва не хоче?". Почався не стільки національний рух, скільки містечковий сепаратизм серед самих комуністів, який в підсумку приведе до Незалежності".
Фото: Громадське
Чому при комуністичній більшості все-таки Незалежність України проголосили?
"Як на мене, тоді вже вирішальне значення мала вулиця, громадянське суспільство. Вулиця в подальшій нашій історії ще не раз себе проявить, але вже тоді вона почала впливати на політику. На відміну від інших Радянських Республік, у нас громадянське суспільство вже тоді змінювало склад уряду через акції прямої дії", – висловив свою думку Назар Заболотний.
Другим фактом, який тиснув на комуністичну групу, як вважає експерт, був Єльцин: "Вони всі боялися, що після перемоги Єльцина над Горбачовим, він вирішить карати комуністів. Своїх, московських комуністів, карати не пасує, а от київські швидше за все і були би "цапами-відбувайлами". Тому комуністи бачили в здобутті Незалежності спосіб зберегти свою владу, хоча б в Україні".
Як в Україні з’явився інститут президентства?
"Інститут Президентства з’явився в той момент, коли багато депутатів Верховної Ради почали наполягати на тому, що і нам треба президент, бо в усіх пострадянських республіках він вже є. Також треба ще розуміти, що на засідання Верховної Ради приїздили депутати з усієї країни, вони не працювали постійно в Києві. І засідання головного органу влади в Україні були нестабільними, було не дуже багато успішного обговорення. Тому потрібно було мати центр впливу, центр прийняття рішень, де би рішення ухвалювалися досить швидко. Адже все довкола швидко змінювалось – економіка, державні фінанси, створювати державні інституції, забезпечувати безпеку, поборювати перші паростки кримського сепаратизму. Це все треба було комусь вирішувати", – розповів Андрушків.
Його колега, Назар Заболотний, також додав, що в той час країна жила ще за старою Конституцією УРСР, через що виникала величезна купа законодавчих прогалин: "Фактично на той момент ні більшість людей з "Народного Руху", ні люди взагалі не розуміли роль Кабміну, оскільки до останнього фактично керувала Партія, Ради були формальністю".
Фото: Історична правда
"В період між здобуттям Незалежності і проведенням перших президентських виборів Україна жила без президента. Тоді все трималось на Верховній Раді – вона сама призначала міністрів, займалась економікою. Тому в період президентства Кравчука парламент був найсильнішим за всі 30-ть років Незалежності. Навіть після виникнення інституту президентства і обрання першого президента, Верховна Рада мала ключові верховні повноваження. Уряд призначався дуже по-різному: були державні міністри, просто міністри, деяких міністрів призначав сам президент, деяких – Верховна Рада, деяких взагалі не перепризначили після обрання першого президента", – зазначив аналітик.
Як та з чого створювалися Збройні Сили України?
"Все, що ми могли зробити станом на тоді, ми зробили по максимуму – ми не отримали війни через присутність іноземних військовослужбовців і іноземного вищого військового командування, яке було здебільшого російським. Ми змогли націоналізувати, фактично призвели до присяги тих людей, які потім стали основою Збройних Сил України. На жаль, не змогли в подальші роки вирішити проблему Чорноморського Флоту, яка призвела до війни. Але в тих умовах і при тих мізерних ресурсах, що в нас були – ми зробили все, що могли. Мені розповідали старші офіцери, що всім більш-менш талановитим військовим ще тоді, в 90-тих роках, пропонували квартири, гроші за переїзд до Москви, за службу в російських збройних силах", – пригадав Назар Заболотний.
Все це співпало, як зауважив Андрушків, з масовою девальвацією грошей та неможливістю платити стабільно зарплати: "Враховуючи це, шукали найпростіший, оптимальний шлях".
Чому російський Чорноморський флот перебував на нашій території?
"Розмірковуючи, чи могло бути інакше, чув від людей, які на той час творили історію, таку думку, що якби тоді міністром оборони призначили не Костянтина Морозова, а командувача Чорноморського флоту, то він би зміг привести до присяги весь офіцерський склад кораблів і на тому б проблема закінчилась. Не знаю, наскільки це було б реалістичним, адже треба розуміти, що в тому моменті ніхто повністю нічого не контролював. Відбувалися "броунівські" рухи і в Збройних Силах, і на флоті. Були факти викрадення і літаків, і кораблів, де пілоти переганяли свої борти в Росію. Ситуація насправді була складна. І у нас не було стільки досвідчених політиків, які б могли з усім цим давати раду. Після багатьох років досліджень, мені вдається, що інакше і не могло статись", – висловив свою думку Назар Заболотний.
Також свою роль зіграла і відстань: Крим знаходиться далеко від Києва: "Населення не дуже лояльне, попри те, що голосувало за Незалежність. Сам Севастополь – на той час здебільшого це були росіяни. Тоді отримували житло в Криму люди, які служили в службах".
Чи могла Україна не відмовлятись від ядерної зброї?
"Визнання нас суверенною, незалежною державою прямо залежало від нашої відмови від ядерної зброї. Нам не ставили якоїсь альтернативи – ми мали віддати зброю, щоби стати державою. Це – наша ціна для західного світу. Не думаю, що наявність ядерної зброї, враховуючи ті економічні чи інші кроки за останні 30-ть років, були б нам безпекою чи небезпекою. Думаю, це просто треба сприймати як даність – ми ядерною зброєю заплатили за Незалежність", – зазначив аналітик.
Фото: Бабель
